YaChudo

Лютовиська

Переглядів: 0. Оновлено 04.11.2026.

село Лютовиська
Герб Лютовиськ Прапор Лютовиськ
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район Самбірський район
Тер. громада Бісковицька сільська громада
Код КАТОТТГ UA46080010190022835 Редагувати інформацію у Вікіданих
Облікова картка Лютовиська 
Основні дані
Засноване 1515
Населення 550
Площа 1,25 км²
Густота населення 435,2 осіб/км²
Поштовий індекс 82030
Телефонний код +380 3238
Географічні дані
Географічні координати 49°35′26″ пн. ш. 23°0′49″ сх. д. / 49.59056° пн. ш. 23.01361° сх. д.
Середня висота
над рівнем моря
301 м
Відстань до
обласного центру
98 км
Відстань до
районного центру
34 км
Місцева влада
Адреса ради с. Лютовиська
Карта
Лютовиська. Карта розташування: Україна
Лютовиська
Лютовиська
Лютовиська. Карта розташування: Львівська область
Лютовиська
Лютовиська
Мапа
Мапа

CMNS: Лютовиська у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Лютови́ська — село в Україні, у Бісковицькій сільській територіальній громаді Самбірського району Львівської області. Населення становить 550 осіб.

Історія

Село Лютовиська засноване в 1510 році.

1 серпня 1934 року громада села увійшла до складу об'єднаної сільської ґміни Биличі в Самбірському повіті Львівського воєводства[1].  

У 2017-2020 рр. у складі Воютицької сільської громади[2][3].

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області», село увійшло до складу Бісковицької сільської територіальної громади[4].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Старосамбірського району, село увійшло до складу новоствореного Самбірського району[5].

Релігія

Зовнішні відеофайли
 На Львівщині за одну ніч розтрощили майже півтори сотні надгробків на цвинтарі на YouTube // ТСН. — 2016. — 3 серпня.

У селі діє Церква Преподобної Параскевії УПЦ КП, зведена у 1996 році. Храмова свято — 27 жовтня. Настоятель о. Дмитро Яворський

У ніч на 2 серпня 2016 року 23-річний безробітний місцевий житель потрощив на місцевому цвинтарі надгробні плити майже на 150 могилах, а з 15 поховань витягнув і розтрощив надмогильні хрести. Про це повідомляє кореспондент ТСН зі Львівщини. Раніше він пошкодив невеличку капличку в лісі.[6]

Освіта та культура

День села святкується 27 жовтня. Є дитячий садок, народний дім на 300 місць, бібліотека, волейбольний та футбольний майданчик

Охорона здоров'я

У селі діє амбулаторія. Відстань до найближчої лікарні — 22 км.

Зв'язок

У селі діє відділення зв'язку та телефонна станція на 86 абонентів.

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[7]:

Мова Кількість Відсоток
українська 544 100%

Особи

Примітки

  1. ↑ RP, Kancelaria Sejmu. Internetowy System Aktów Prawnych. isap.sejm.gov.pl. Архів оригіналу за 4 жовтня 2013. Процитовано 23 серпня 2026.
  2. ↑ Воютицька громада - вітаємо на офіційному веб-сайті. voutycka-gromada.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 30 липня 2019. Процитовано 4 березня 2026.
  3. ↑ Zaxid.net. Усі кандидати до Воютицької сільської громади. ZAXID.NET (укр.). Процитовано 4 березня 2026.
  4. ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 12 лютого 2026.
  5. ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  6. ↑ На Львівщині 23-річний вандал за ніч понівечив 150 надгробків на цвинтарі [Архівовано 5 серпня 2016 у Wayback Machine.] // ТСН. — 2016. — 3 серпня.
  7. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Джерела

Література

  • Динаміка фольклорної традиції сіл Лютовиська та Биличі на Старосамбірщині : [Львів. обл.] / Михайло Хай, Лідія Федоронько ; НАН України, Ін-т мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Рильського НАН України. — Львів : Астролябія, 2016. — 258 с. : іл., нот. іл. — На тит. арк.: До 70-річчя проф., д-ра мистецтвознавства М. Хая. — Алф. покажч. творів: с. 255—258. — ISBN 978-617-664-104-9.

Посилання


Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).