Люструм

Люструм

Античний барельєф із зображенням суоветаурілії (Лувр, Париж)
Інформація про ритуал
Тип	Релігійний ритуал, очищення
Період	з VI ст. до н. е. до епохи Імперії
Місце	Марсове поле, Стародавній Рим
Організатори	Цензори, римські громадяни

Люструм (лат. lustrum — очищення, від лат. lustrare — очищати, робити світлим) — у давньоримській релігії жертва за гріхи, очищувальна жертва у церемонії очищення, що проводилась після завершення цензу. Ритуал здійснювали цензори на Марсовому полі за допомогою жертвопринесення suovetaurilia. Люструм проводився приблизно раз на п’ять років і був пов’язаний із завершенням перепису громадян та оновленням громадянської спільноти.

Латинський термін lustrum походить від дієслова лат. lustrare, що означало «очищати», «обходити навколо» або «освітлювати». У римських традиціях це слово використовувалося для позначення очищувального обряду, який здійснювався після завершення цензу населення. З ним пов’язаний термін — lustratio, що означав ритуальне очищення війська або певної території за допомогою жертвопринесення та молитви. Такі церемонії були складовою державної релігії Риму та супроводжували найважливіші політичні й військові події.

Поступово саме поняття люструм почало використовуватись ще й для визначення п’ятирічного проміжку часу. Це пов’язано з тим, що ценз і пов’язаний з ним очищувальний обряд проводилися близько кожних п’яти років.

Походження люструму в римській традиції пов’язують з діяльністю римського царя Сервія Тулія.^[1] Як раз він запровадив ценз (census) - систему обліку громадян, де їх розподілили відповідно до їхнього статку та військового обов'язку. За результатами перепису, населення розподіляли на центурії та майнові класи. Після завершення першого перепису, у 566 р. до н. е., Сервій Туллій наказав усім римським громадянам зібратися на світанку на Марсовому полі, де відбулося очищення всього війська.^[1] Цей обряд завершував проведення цензу та офіційно закріплював результати перепису. У римській традиції цю подію трактують як початок практики люструму.

У період Римської республіки проведення цензу та люструму перейшло до цензорів. Посада цензора була створена після того, як консули вже не могли одночасно виконувати військові обов’язки та проводити детальний перепис населення. Спочатку цензори відповідали переважно за складання списків громадян та облік майна, однак поступово їхні повноваження розширилися. Цензори отримали право контролювати склад сенату, стежити за дотриманням громадської моралі та укладати державні фінансові контракти. Завдяки цьому цензура перетворилася на одну з найавторитетніших магістратур республіканського Риму, а організація та проведення люструму стало обовʼязковою частиною їх діяльності.

Люструм проводився на Марсовому полі (Campus Martius), де відбувалися військові збори, перепис населення та державні релігійні церемонії. Військові огляди та зібрання громадян відбувалися саме там, бо його територія розташовувалася поза померіумом.

Центральним обрядом римської релігії й основною частиною люструму вважається жертвопринесення суоветаурілії. Назва цього обряду походила від трьох жертовних тварин: кабана (sus), вівці (ovis) та бика (taurus).^[2]Тварин підводили до вівтаря урочистою процесією, яку називали помпа (pompa), а після під час вже самої церемонії тварин обводили навколо зібраної громади або війська. Цей обхід мав на меті створити магічний бар’єр проти хвороб, безпліддя та інших нещасть.^[3]Під час підготовки до самого вбивства тварин магістрат, який керував люстрацією, стояв перед вівтарем, закривши голову тогаю (capite velato). Допоміжні служителі, найчастіше державні раби, готували тварин до освячення, посипаючи їхні голови борошном та сіллю (mola salsa) і поливаючи вином. Під час молитви магістрат звертався до богів із проханням про благополуччя та процвітання римського народу. Лише після прочитання всіх молитов, де кожне слово мало бути вимовлено з абсолютною точністю для збереження прихильності богів (pax deum), здійснювався забій. Після цього гаруспіки розпочинали огляд нутрощів жертовних тварин, щоб підтвердити, що боги прийняли жертву і люструм офіційно закрито.^[2]

Люструм проводився після завершення роботи цензорів і офіційно завершував процедуру цензу. Після цього результати перепису вважалися затвердженими, а новий склад громади визначеним.

Унаслідок регулярного проведення цензу слово люструм поступово почало означати п’ятирічний період часу.^[4]Таке значення терміна стало поширеним уже в часи республіки та використовувалося римськими авторами для позначення завершеного часовогo циклу.

У літературних і історичних текстах люструм могло означати як сам релігійний обряд, так і п’ятирічний проміжок часу між проведенням цензів. У пізнішому використанні, особливо в період Імперії, люструм залишався символом періодичного оновлення та чистоти римського громадянства, хоча самі процедури цензу поступово перейшли під контроль імператора як верховного жерця та цензора.^[5]

Jona Lendering:Люструм на livsus. org [Архівовано 5 серпня 2011 у Wayback Machine.](англ.)

• Марк Порцій Катон. De Agri Cultura («Про сільське господарство»).
• Марк Теренцій Варрон. De lingua Latina («Про латинську мову»).
• Публій Овідій Назон. Fasti («Фасти»).
• Тіт Лівій. Ab Urbe condita («Історія від заснування міста»), Книги 1 та 4.
• Діонісій Галікарнаський. The Roman Antiquities («Римські стародавності»).

• Beard, Mary, John North, and Simon Price. Religions of Rome. Cambridge: Cambridge University Press, 1998.
• Fowler, W. Warde. The Roman Festivals of the Period of the Republic: An Introduction to the Study of the Religion of the Romans. London: Macmillan and Co., 1899.
• Warrior, Valerie M. Roman Religion. Cambridge: Cambridge University Press, 2006.