YaChudo

Людинь

Переглядів: 0. Оновлено 27.10.2026.

село Людинь
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район Сарненський район
Тер. громада Висоцька сільська громада
Код КАТОТТГ UA56080050060019504 Редагувати інформацію у Вікіданих
Облікова картка с Людинь 
Основні дані
Засноване 1550[джерело?]
Населення 668 (01.01.2011)[1]
Площа 0,89[джерело?] км²
Густота населення 848,31[джерело?] осіб/км²
Поштовий індекс 34123[джерело?]
Телефонний код +380 3658[джерело?]
Географічні дані
Географічні координати 51°41′24″ пн. ш. 26°34′1″ сх. д. / 51.69000° пн. ш. 26.56694° сх. д.
Середня висота
над рівнем моря 		141[джерело?] м
Водойми озеро Сомине, річка Сирень[джерело?]
Місцева влада
Адреса ради 34123, Рівненська обл., Дубровицький р-н, с. Людинь, вул. Б. Хмельницького, 6[джерело?]
Карта
Людинь. Карта розташування: Україна
Людинь
Людинь
Людинь. Карта розташування: Рівненська область
Людинь
Людинь
Мапа
Мапа

CMNS: Людинь у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Люди́нь (до 1965 року — Лудинь)[2] — село в Україні, у Сарненському районі Рівненської області.[3] Село у складі Висоцької сільської громади, до 2016 року — центр Людинської сільської ради.[3] Населення становить ▼657 осіб.[4]

Назва

До 1965 року називалося Лудинь.[2] Польською мовою згадується як Ludynie,[5] російською — як Лудынь.[6]

Символіка

Затверджена 22 червня 2018р. рішенням №351 сесії сільської ради.

Герб

У щит понижено перетятий срібним і лазуровим. У першій частині понижений червоний візерунок вишивки у балку, супроводжуваний вгорі сосновою шишкою натурального кольору. У другій частині три укорочених золотих балки, одна і дві.

Прапор

Прямокутне полотнище із співвідношенням сторін 2:3 складається з трьох горизонтальних смуг блакитного, червоного та зеленого кольорів у співвідношенні 1:2:1.

Географія

Розташоване на відстані 15 км від м. Дубровиця та 140 км від обласного центру м. Рівне. З усіх сторін Людині — ліс, тільки зі сходу є дорога до берегів річки Горинь.[джерело?]

Згідно з дослідженням 2017 року, за яким оцінювалися масштаби антропогенної трансформації території Дубровицького району внаслідок несанкціонованого видобутку бурштину, екологічна ситуація села характеризувалася як «сприятлива».[7]

Клімат

Клімат у селі вологий континентальний («Dfb» за класифікацією кліматів Кеппена).[8] Опадів 609 мм на рік.[8] Найменша кількість опадів спостерігається в березні й сягає у середньому 28 мм.[8] Найбільша кількість опадів випадає в червні — близько 89 мм.[8] Різниця в опадах між сухими та вологими місяцями становить 61 мм.[8] Пересічна температура січня — -5,6 °C, липня — 18,6 °C.[8] Річна амплітуда температур становить 24,2 °C.[8]

Клімат Людині
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Середній максимум, °C −2,6 −1,4 3,4 12,4 19,3 22,9 23,9 23,1 18,2 11,7 4,8 0,0 11,3
Середня температура, °C −5,6 −4,6 −0,3 7,5 13,7 17,5 18,6 17,7 13,2 7,7 2,3 −2,5 7,1
Середній мінімум, °C −8,5 −7,7 −3,9 2,7 8,2 12,1 13,3 12,3 8,3 3,8 −0,2 −5 2,9
Норма опадів, мм 36 29 28 42 56 89 81 64 57 45 41 41 609
Джерело: Climate-Data.org (англ.)

Пам'ятки природи

Інші природні об'єкти поруч: Сомине озеро, Дівочий острів.[джерело?]

Історія

Людинь на мапах
Людинь[ком. 1] на російській військово-топографічній мапі 1866—1887 років (рос. дореф.)
Людинь[ком. 2] на німецькій карті 1917 року (нім.)

Перші письмові згадки датуються 1550 та 1558 роками.[10]

Село пережило навалу монголо-татар: у лісі урочище Людинського лісництва «Дівочий острів», у якому переховувались дівчата від турецького рабства, неволі, від рабського ринку в Кафі.[джерело?]

У 1596 році повз село йшли колони повстанців під проводом Северина Наливайка, до якого приєднались деякі селяни. Згодом, після угоди Хмельницького з Москвою, люди повертатись в село, лишаючи в лісі неглибокі ями, рани. Це і є перша, родоначальна назва урочища в лісі «Рани».[джерело?]

Наприкінці 19 століття село належало до Висоцької волості Ровенського повіту і нараховувало 70 дворів і 443 жителя.[джерело?]

До 1917 року село входило до складу Російської імперії. У 1906 році село входило до складу Висоцької волості Рівненського повіту Волинської губернії Російської імперії.[6] У 1918—1920 роки нетривалий час перебувало в складі Української Народної Республіки.[11][12]

У 1921—1939 роки входило до складу Польщі.[13] У 1921 році село входило до складу гміни Висоцьк Сарненського повіту Поліського воєводства Польської Республіки.[5] 1 січня 1923 року розпорядженням Ради Міністрів Польщі Висоцька гміна вилучена із Сарненського повіту і включена до Столінського повіту.[14] У 1935 році село Людинь разом із селом Пузня та хутором Низини належало до громади Людинь гміни Висоцьк Поліського воєводства.[15]

В 1938-39 рр. у селі був польський солтис (на зразок голови сільської ради) Мерзун Яков, родом із села Сварицевичі. На території старого подвір'я школи і дотепер зберігається стара польська однокласна хата-школа. При школі ще була кімната, де можна було жити — так звана канцелярія. В роки приєднання Західної України до УРСР її добудували і довгий час там розміщувалася Людинська восьмирічна школа.[джерело?]

У 1939 року Людинь у складі Західно України відійшов до СРСР. Першим її головою був Хомич М. М. В 1939 році відкрили школу, де навчали українською мовою. Спочатку школа була 7-класна. Класи-кімнати розміщалися у людських хатах. Відкрилася хата-читальня, яка була і сільським клубом. З 1940 року село входило до Висоцького району. У 1959 році перепідпорядкували Дубровицькому району.[джерело?]

У роки Другої світової війни деякі мешканці села долучилися до національно-визвольної боротьби в лавах УПА та ОУН.[16] Загалом встановлено 30 жителів села, які брали участь у визвольних змаганнях, з них 17 загинуло, 3 було репресовано.[17] Під час Другої світової війни деякі люди допомагали партизанам. На території воювали і вояки ОУН, і групи партизан: на території сіл Пузня, Людинь, Рудня діяли партизани місцевого значення під керівництвом Мисюри М. Й. Їхній штаб містився у селі Велюнь. У Людині діяли бульбовці (бандери, бульбаші, так називали вояків ОУН). Групою керував житель села Галабурда Тарас Ілліч, під псевдо кличкою «Яблуко». Отаманом був Соловей.[джерело?]

За даними українського націоналістичного підпілля 27 жовтня 1943 року більшовики пограбували Людинь та вбили господаря.[18]

Під час війни через село проходили мадяри — після 1943 року ці союзники Гітлера покинули його армію, повертались додому: вони стояли кілька днів у селі, лише для перепочинку. Доля їх невідома, подейкують, що ніби самі ж німці окружили і розбили їх десь під Луцьком. Ще через село проходив партизанський загін Сабурова — їх називали «руськи партизани», бо вони розмовляли російською мовою.[джерело?]

З 270 жителів, які пішли воювати, повернулись одиниці. Серед ветеранів живуть сьогодні в селі: Сорочан Володимир Іванович, Галабурда Іван Лукашевич. У партизани пішло 21 чоловік. Багато пропало безвісти (за даними «Книги пам'яті України» 31 чоловік). З вивезених у Німеччину повернулись додому небагато.[джерело?]

У 1947 році село Лудинь підпорядковувалося Лудинській сільській раді Висоцького району Ровенської області УРСР.[19]

У 1949 році організували колгосп ім. І. Дмитровича. Головою його був вперше житель села Мисько Йосип Федорович. До колгоспу відійшла земля, коні і воли.[джерело?]

У 1950-ті роки збудували пошту, контору. Сільський клуб був у хаті колишнього останнього солтуса. Пізніше клуб перенесли в іншу хату в селі, а на старому місті, добудувавши частину, спорудили поряд будівлю ще на два класи і зробили школу. Спочатку була початкова, потім 7-річна. Перший учитель Хомич Терентій Терентійович сам навчався самотужки, він був на зразок народного вчителя. Люди і діти в селі любовно шанували його, називаючи: «Терешечко».[джерело?]

У селі був медпункт, навіть роддом: у 1960-ті роки, коли збудували нову контору, а в старій зробили медпункт, щось на зразок амбулаторії. Роддом теж перенесли сюди, але потім закрили. Амбулаторія була велика, простора, приїздили лікарі і робили прийом хворих.[джерело?]

У 1970-ті роки відкрили стоматкабінет, але пробув він не довго, років три, потім перегесли до Дубровиці.[джерело?]

В 1958 р. колгосп приєднали до колгоспу с. Золотого і перейменували. У 1976 р. колгосп приєднали до Лютинського «Світанку», але жителі довго були невдоволенні і добилися роз'єднання в 1988 р..  і отримав назву «Перемога».[джерело?]

За вказівкою правління колгоспу в селі збудовали нову двоповерхову споруду, де на 2-му поверсі розмістили сільську раду, а на 1-му — правління колгоспу. На місці старої контори відкрили колгоспну їдальню. Коштами держави та колгоспу збудовали новий медпункт, двоповерховий дитячий садок, а поруч — школа. В 1989—1990 роках Людинську школу перевели до складу середніх шкіл району. В ній навчаються діти з сіл Рудні, Людині, Партизанського, Золотого і Лісового.[джерело?]

Відповідно до прийнятої в грудні 1989 року постанови Ради Міністрів УРСР село занесене до переліку населених пунктів, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, жителям виплачувалася грошова допомога.[20] Згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР, ухваленою в липні 1991 року, село належало до зони гарантованого добровільного відселення.[ком. 3][22] На кінець 1993 року забруднення ґрунтів становило 5 Кі/км² (137Cs + 134Cs), молока — 6,23 мКі/л (137Cs + 134Cs), картоплі — 3,98 мКі/кг (137Cs + 134Cs), сумарна доза опромінення — 312 мбер, з якої: зовнішнього — 65 мбер, загальна від радіонуклідів — 247 мбер (з них Cs — 244 мбер, Sr — 2 мбер).[23]

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Дубровицького району, село увійшло до складу новоутвореного Сарненського району[24].

Населення

Зміни населення
РікНаселення±% за р.
1859[25]226—    
1906[6]524+1,81 %
1921[5]730+2,23 %
1989[26]715−0,03 %
1993[23]765+1,70 %
2001[27]754−0,18 %
2011[1]668−1,20 %
2017[28]702+0,83 %
Динаміка населення

Станом на 1859 рік, у власницькому селі Людинь налічувалося 28 дворів та 226 жителів (115 чоловіків і 111 жінок), з них 221 православний і 5 євреїв[25]. Станом на 1906 рік у селі було 64 двори та мешкали 524 особи.[6]

За переписом населення Польщі 10 вересня 1921 року в селі налічувалося 123 будинки та 730 мешканців, з них: 344 чоловіки та 386 жінок; 703 православні та 27 юдеїв; 682 українці, 27 євреїв та 21 поляк.[5]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 715 осіб, з яких 341 чоловік та 374 жінки.[26] На кінець 1993 року в селі мешкало 765 жителів, з них 218 — дітей.[23]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 754 особи.[27] Станом на 1 січня 2011 року населення села становить 668 осіб.[1]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[29]:

МоваКіл-тьЧастка
українська74798.94%
російська40.53%
білоруська30.40%
румунська10.13%
Усього755100%

Вікова і статева структура

Структура жителів села за віком і статтю (станом на 2011 рік):[30]

Статевий склад серед основних вікових груп
Вік Чоловіків Жінок Разом
0-17 84 82 166
18-39 98 93 191
40-59 110 83 193
60+ 49 69 118
Разом 341 327 668

Соціально-економічні показники

Працездатність (станом на 2011 рік)[31]
Працездатне населення Непрацездатне населення Все населення
Чоловіки Жінки Разом Чоловіки Жінки Разом 668
ос. % ос. % ос. % ос. % ос. % ос. %
207 30 197 28 384 55 140 20 168 24 308 44
Зайнятість (станом на 2011 рік)[32]
Зайняті Безробітні Все населення
Чоловіки Жінки Разом Чоловіки Жінки Разом 668
ос. % ос. % ос. % ос. % ос. % ос. %
68 11 55 9 123 20 95 16 122 20 217 35
Контингент органів соціального захисту (станом на 2011 рік)[33]
Дорослі Діти Пенсіонери Інваліди Німецько-радянської війни Учасники бойових дій Інваліди всіх груп і категорій Люди, які обслуговуються служб. соц. допом. на дому Неповні сім'ї Діти з неповних сімей Багатодітні сім'ї Діти з багатодітних сімей Діти-інваліди Діти-сироти Одинокі багатодітні матері
500 206 257 7 6 93 11 10 11 26 95 13 3 -

Політика

Органи влади

Місцеві органи влади представлені Людинською сільською радою.[3]

Вибори

Село входить до виборчого округу № 155.[34] У селі розташована виборча дільниця № 560269.[34] Станом на 2011 рік кількість виборців становила 485 осіб.[1]

Культура

У селі працює Людинський сільський клуб на 88 місць.[35] Діє Людинська публічно-шкільна бібліотека, книжковий фонд якої становлять 12 520 книг та яка має 2 місця для читання, 1 особу персоналу, кількість читачів — 503 особи.[36]

Релігія

У першій половині XIX століття село належало до греко-католицької парафії церкви Різдва Богородиці містечка Домбровиця Ровенського повіту,[37] яка з 1840-х років діяла вже як православна парафія.[38]

Список конфесійних громад станом на 2011 рік:

Назва громади Релігійна організація Дата реєстрації Орієнтовна кількість парафіян Тип ритуальної будівлі Джерела
Релігійна громада УПЦ КП ПЦУ 30 вересня 2001 100 Церква [39]
Релігійна громада ХВЄ ХВЄ 19 березня 1991 50 Молитовний будинок [39]
     — православні,      — протестантські.

Освіта

У селі діє Людинська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів ім. К.Хомич.[40] У 2011 році в ній навчалося 191 учень (із 375 розрахованих) та викладало 25 учителів.[40]

Дошкільна освіта представлена дитячим садком «Людинський дошкільний навчальний заклад „Берізка“», у якому станом на 2011 рік навчалося 60 дітей і працювало 8 учителів та вихователів.[41]

Інфраструктура

Наявне відділення поштового зв'язку.[42]

На території села Людинь є нова лазня. На території колишнього хутора Черетовка діє Людинське лісництво, угіддя якого сягають 5796 га землі.[джерело?]

Постаті

  • Сокол Юрій Вікторович (1988—2015) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
  • воїни-афганці, що загинули — Скаржинець Павло Олександрович і Остемчук Василь Миколайович.

Примітки

Коментарі

  1. ↑ рос. Людынь, 36 дворів.
  2. ↑ нім. Ljudyn, 71 двір.
  3. ↑ «Зона гарантованого добровільного відселення — територія зі щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 5,0 до 15 Кі/км², або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/км², або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/км², де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищувати 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період.»[21]

Джерела

  1. ↑ а б в г Паспорт Дубровицького району, 2011, p. 4.
  2. ↑ а б ІМіС УРСР, 1973, p. 289.
  3. ↑ а б в с Людинь // Облікова картка на офіційному вебсайті Верховної Ради України.
  4. ↑ Паспорт громади | Висоцька громада, Рівненська область, Сарненський район. vysocka-gromada.gov.ua (укр.). Процитовано 24 липня 2026.
  5. ↑ а б в г Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych (PDF). Т. Tom VIII, Województwo poleskie. Warszawa: Główny Urząd Statystyczny. 1924. с. 65. Архів оригіналу (PDF) за 31 травня 2015. (пол.)
  6. ↑ а б в г Список населенных мест Волынской губернии / Издание Волынского губернского статистического комитета. — Житомир : Волынская губернская типография, 1906. — С. 200. (рос.)
  7. ↑ Ковалевський, С. Б.; Легкий, В. В. (30 листопада 2017). Інтегральна оцінка антропогенної трансформації лісових ландшафтів Дубровицького району внаслідок несанкціонованого видобутку бурштину. Науковий вісник НЛТУ України (укр.). 27 (9): 52—55. doi:10.15421/40270911. ISSN 2519-2477. Архів оригіналу за 18 лютого 2019. Процитовано 16 жовтня 2019.
  8. ↑ а б в г д е ж Liudyn climate: Average Temperature, weather by month, Liudyn weather averages. Climate-Data.org. Процитовано 16 жовтня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) (англ.)
  9. ↑ Коротун, 1996, p. 261.
  10. ↑ Zrodla dziejowe. Warszawa. 1877—1894, T 1.
  11. ↑ ІАУ, 1980, p. 55.
  12. ↑ Ukrainia [Архівовано 5 грудня 2019 у Wayback Machine.]. The London Geographic Institute. 1919.
  13. ↑ ІАУ, 1980, p. 57.
  14. ↑ Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 6 grudnia 1922 r. o utworzeniu powiatu stolińskiego oraz włączeniu gmin dobrosławskiej i pohostskiej do powiatu pińskiego. [Архівовано 12 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
  15. ↑ Poleski Dziennik Wojewódzki. 1935, nr 18. — Brześć nad Bugiem : Poleski Urząd Wojewódzki, 1935.11.20. — С. 60-62. (пол.)
  16. ↑ Рівненщині - 70. dubrlibr.rv.ua. Архів оригіналу за 26 лютого 2017. Процитовано 29 жовтня 2019.
  17. ↑ Денищук О. С. Книга Пам'яті і Слави Волині. — 2007. — Т. 14 : Рівненська область, Дубровицький район. — С. 157. — ISBN 978-966-8424-79-3.
  18. ↑ Літопис УПА, 2007, pp. 416.
  19. ↑ Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 440.
  20. ↑ Постанова від 14 грудня 1989 г. N 315 «Про додаткові заходи щодо посилення охорони здоров'я та поліпшення матеріального становища населення, яке проживає на території, що зазнала радіоактивного забруднення в результаті аварії на Чорнобильській АЕС». zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 24 вересня 2018. Процитовано 16 жовтня 2019.
  21. ↑ Термін «Зона гарантованого добровільного відселення». zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 5 січня 2019. Процитовано 16 жовтня 2019.
  22. ↑ Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи". zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 10 грудня 2018. Процитовано 16 жовтня 2019.
  23. ↑ а б в Коротун, 1996, p. 270.
  24. ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  25. ↑ а б Сведения о населенных местах Волынской губернии, собранные губернским статистическим комитетом МВД по предписанию Министра внутренних дел от 9 апреля 1859 г., для подготовки издания Полного списка населенных мест Российской Империи. Часть II. — 1859. — С. 652. (рос. дореф.)
  26. ↑ а б Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 16 жовтня 2019.
  27. ↑ а б Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 16 жовтня 2019.
  28. ↑ КІЛЬКІСТЬ НАСЕЛЕННЯ ДУБРОВИЦЬКОГО РАЙОНУ. Дубровицька районна державна адміністрація. Архів оригіналу за 9 жовтня 2019. Процитовано 16 жовтня 2019.
  29. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Рівненська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 16 жовтня 2019.
  30. ↑ Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 5.
  31. ↑ Паспорт Дубровицького району, 2011, p. 10.
  32. ↑ Паспорт Дубровицького району, 2011, p. 13.
  33. ↑ Паспорт Дубровицького району, 2011, p. 42.
  34. ↑ а б Рівненська область — одномандатний виборчий округ № 155. Архів оригіналу за 30 вересня 2020. Процитовано 16 жовтня 2019.
  35. ↑ Паспорт Дубровицького району, 2011, p. 55.
  36. ↑ Паспорт Дубровицького району, 2011, p. 58.
  37. ↑ Державний архів Житомирської області: Каталог метричних книг. — Житомир : Вид-во «Волинь», 2010. — Т. 1: Римо-католицизм; греко-католицизм; лютеранство; іудаїзм. — С. 65. Архівовано з джерела 18 червня 2018
  38. ↑ Державний архів Житомирської області: Каталог метричних книг. — Житомир : Вид-во «Волинь», 2010. — Т. 2: Православ’я. — С. 428.
  39. ↑ а б Паспорт Дубровицького району, 2011.
  40. ↑ а б Паспорт Дубровицького району, 2011, p. 51.
  41. ↑ Паспорт Дубровицького району, 2011, p. 53.
  42. ↑ Паспорт Дубровицького району, 2011, p. 71.

Книги

  • Коротун І. М., Коротун Л. К. Географія Рівненської області в 3-х частинах. — Рівне, 1996. — 274 с.
  • Літопис УПА / НАН України. Інститут української археографії та джерелознавства ім . М. С. Грушевського. — Київ-Торонто : Видавництво «Літопис УПА» та ін, 2007. — Т. 11: Мережа ОУН(б) і запілля УПА на території ВО «Заграва», «Турів», «Богун» (серпень 1942 — грудень 1943 рр.). — 849 с.

Офіційні дані та нормативно-правові акти

Мапи

  • Історичний Атлас України / Гол. ред. Л. Винар; Упорядн.: І. Тесля, Е. Тютько. Українське історичне товариство. — Монреаль; Нью-Йорк; Мюнхен, 1980. — 182 с.

Література

  • Цинкаловський О. Людинь або Лудинє або Людин // Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1986. — Т. 2 : Л — Я. — С. 34.
  • Людинь // Історія міст і сіл Української РСР. Ровенська область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — С. 289. — 15 000 прим.
  • Андрієнко Т. Д., Антонова Г. М., Єршов A.B. Край лісів та імлистих боліт. Львів: Каменяр, 1988.
  • Меремінський А. Й.; Хільковець В. У.. Природа України та її охорона. Рівне, 1993.
  • Меремінський А. И.; Сацюк І. Л. Заповідними стежками. Рівне, 2001
  • Світ навколо нас. Рослини / уклад. Тишковець С. В. K.: Кобза, 2004
  • Меремінський А. Й.; Сацюк І. Л. Рідкісні рослини і тварини Рівненщини. Рівне, 2002
  • Меремінський А. Й., І. Л. Сацюк. Ландшафти і рослини Поліського краю. Рівне, 2005

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Людинь

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).