YaChudo

Людвіг Монд

Переглядів: 0. Оновлено 05.11.2026.

Людвіг Монд
Народився7 березня 1839[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Кассель, Гессенське курфюрство, Німецький союз[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер11 грудня 1909[1][2][…] (70 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Лондон, Сполучене Королівство[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняSt Pancras and Islington Cemeteryd і Mond Mausoleum, At St Pancras And Islington Cemeteryd Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Прусське королівство
 Сполучене Королівство
 Гессенське курфюрство Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьхімік, бізнесмен Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materМарбурзький університет
Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьхімія Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий керівникАдольф Вільгельм Герман Кольбе Редагувати інформацію у Вікіданих
ВчителіАдольф Вільгельм Герман Кольбе і Роберт Вільгельм Бунзен Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоЛондонське королівське товариство
Прусська академія наук
Corps Rhenania Heidelbergd
Національна академія дей-Лінчей[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоMeyer Bär Mondd[6] Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиHenrietta Levinsohnd[6] Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зFrida Mondd Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиRobert Mondd[7]
Альфред Моріц Мондd[7] Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Knight grand cross of the order of the crown of Italy

Почесний доктор Падуанського університетуd

CMNS: Людвіг Монд у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Людвіг Монд (англ. Ludwig Mond; нім. Ludwig Mond; 7 березня 1839 – 11 грудня 1909) – британський хімік та промисловець німецького походження. Член Лондонського королівського товариства. Він відкрив важливий, раніше невідомий клас сполук – карбоніли металів.

Освіта та кар'єра

Людвіг Монд народився в єврейській родині в Касселі, Німеччина. Його батьками були Маєр Бер (Моріц) Монд та Генрієтта Левінсон. Після навчання в школах рідного міста він вивчав хімію в Марбурзькому університеті під керівництвом Германа Кольбе, а пізніше – у Гайдельберзькому університеті у Роберта Бунзена, проте так і не отримав наукового ступеня[8]. Потім він працював на заводах у Німеччині та Нідерландах, а в 1862 році переїхав до Англії, де влаштувався на фабрику Джона Гатчінсона у Віднесі. З 1864 по 1867 рік він працював в Утрехті на фірму «P. Smits & de Wolf», після чого знову повернувся до Віднеса. Тут він став партнером Джона Гатчінсона і розробив метод відновлення сірки з побічних продуктів методу Леблана, який використовувався для виробництва кальцинованої соди[9].

У 1872 році Монд зв'язався з бельгійським промисловцем Ернестом Сольве, який розробляв досконаліший метод виробництва кальцинованої соди – аміачно-содовий процес або процес Сольве. Наступного року він став партнером промисловця Джона Бруннера з метою виведення цього процесу на рівень комерційної рентабельності. Вони заснували компанію «Brunner Mond & Company», побудувавши завод у Віннінгтоні, що поблизу Нортвіча. Монд розв'язав низку технологічних проблем, які раніше ускладнювали масове виробництво, і до 1880 року перетворив цей метод на економічно ефективний процес[8]. Протягом 20 років підприємство стало найбільшим виробником кальцинованої соди у світі[9].

Монд продовжував досліджувати нові хімічні процеси. У 1890 році він відкрив тетракарбонілнікель – раніше невідому сполуку, яка стала першим відкритим представником класу карбонілів металів. Виявилося, що цю сполуку можна легко розкласти для отримання чистого нікелю з його руд за допомогою так званого процесу Монда[10][11]. Для практичного впровадження цієї технології він заснував компанію «Mond Nickel Company», що дало поштовх розвитку шахти Вікторія у рудному районі Садбері. Руда з канадських нікелевих копалень проходила там попереднє збагачення, після чого її відправляли на заводи Монда в Клайдах, поблизу Суонсі (Уельс), для остаточного очищення[9].

Монд був одним із перших промисловців свого часу, хто запропонував своїм працівникам оплачувані відпустки та додаткові соціальні пільги[12].

Нагороди та благодійність

Монд підтримував наукові організації і разом із Генрі Роско посприяв перетворенню місцевого Хімічного товариства Ланкаширу на загальнонаціональне Товариство хімічної промисловості, президентом якого його обрали в 1888 році[13]. У 1891 році він став членом Лондонського королівського товариства[14], а 18 жовтня 1881 року, став членом Манчестерського літературно-філософського товариства[15]. За кордоном його обрали членом Німецького хімічного товариства, Королівського товариства Неаполя та Прусської академії наук. Він отримав почесні докторські ступені університетів Падуї, Гейдельберга, Манчестера та Оксфорда, а також був нагороджений великим кордоном ордена Корони Італії[9].

Він був меценатом низки наукових організацій, серед яких – Лондонське королівське товариство, італійська Академія деї-Лінчеї та Королівський інститут Великої Британії. У своєму заповіті він залишив пожертви рідному місту Кассель та низці єврейських благодійних організацій. У пізні роки життя він зібрав значну колекцію картин старих майстрів, більшу частину якої заповів лондонській Національній галереї[9]. Його дружина передала велике зібрання матеріалів, пов'язаних із німецькою літературою, Королівському коледжу Лондона[16].

На його честь Королівське хімічне товариство заснувало премію Людвіга Монда[17]. Перед колишнім офісом компанії «Brunner Mond» у Віннінгтоні стоїть його статуя, створена скульптором Едуардом Лантері (1912), поруч із якою розташована статуя Бруннера[18]. Ще один пам'ятник Монду встановлений навпроти нікелевого заводу «Mond Nickel Works» у місті Клайдах (Уельс); ця споруда внесена до списку пам'яток архітектури Великої Британії II категорії[19].

Сім'я та особисте життя

Задній ряд (зліва направо): Леопольд Швайх, Фріда Левенталь та Людвіг Монд у 1861 році; попереду — батьки Фріди
Людвіг Монд (праворуч) як член студентського братства «Корпус Ренанія Гейдельберг», приблизно 1856 рік

У жовтні 1866 року Монд одружився зі своєю двоюрідною сестрою Фрідою Левенталь (1847–1923) у її рідному місті Кельні. Невдовзі вони переїхали до Англії, де у них народилося двоє синів: Роберт та Альфред, який згодом став відомим як 1-й лорд Мелчетт. У 1880 році Людвіг отримав британське громадянство. Поки він розбудовував свій бізнес, сім'я жила у Віннінгтоні, а в 1884 році вони переїхали до Лондона. З початку 1890-х років, більшу частину зими він проводив у Римі. Свою римську резиденцію, Палаццо Дзуккарі, він спочатку орендував, а потім (у 1904 році) придбав на ім'я подруги своєї дружини – Генрієтти Герц, яка перетворила палац на центр вивчення історії мистецтв, відомий сьогодні як бібліотека Герціана. Людвіг Монд помер у своєму лондонському будинку «The Poplars» на Авеню-роуд, поблизу Ріджентс-парку. Хоча він ніколи не був релігійним, його поховали за єврейським обрядом на цвинтарі Сент-Панкрас, де його сини звели мавзолей. Його статки на момент смерті оцінювалися в 1 мільйон фунтів стерлінгів[9].

Примітки

  1. ↑ а б RKDartists
  2. ↑ а б Encyclopædia Britannica
  3. ↑ а б SNAC — 2010.
  4. ↑ а б Store norske leksikon — 1978. — ISSN 2464-1480
  5. ↑ (unspecified title) — doi:10.5281/ZENODO.18315206
  6. ↑ а б Lundy D. R. The Peerage
  7. ↑ а б Oxford Dictionary of National Biography / C. Matthew, D. Cannadine — Oxford: OUP, 2004.
  8. ↑ а б Weintraub, Bob (2003). "Ludwig Mond: Great Chemist-Industrialist; Alfred Mond (Lord Melchett): Great Zionist Leader", Bulletin of the Israel Chemical Society, Vol. 14, December 2003, pp. 26–31. Online version retrieved 13 December 2006.
  9. ↑ а б в г д е Greenaway, Frank (2011) [2004]. Mond family (per. 1867–1973). Oxford Dictionary of National Biography (вид. онлайн). Oxford University Press. doi:10.1093/ref:odnb/51124. Процитовано 15 березня 2026. (Необхідна підписка або членство в публічній бібліотеці Сполученого Королівства .)
  10. ↑ Ludwig Mond; Carl Langer; Friedrich Quincke (1890), Action of carbon monoxide on nickel, Journal of the Chemical Society, 57: 749—753, doi:10.1039/CT8905700749.
  11. ↑ Thompson, John Fairfield; Beasley, Norman (1960). For the Years to Come: A Story of International Nickel of Canada. Toronto: Longmans, Green & Co.
  12. ↑ Society of Chemical Industry - Ludwig Mond.
  13. ↑ SCI Presidents.
  14. ↑ Salaman, Redcliffe N. (1948). The Jewish Fellows of the Royal Society: Paper read before the Jewish Historical Society of England, 15th December, 1947. Miscellanies (Jewish Historical Society of England). 5: 146—175. ISSN 2047-234X. JSTOR 29777119.
  15. ↑ Proceedings of the Manchester Literary and Philosophical Society.
  16. ↑ The Mond Bequest at King's College London: A Celebration, King's College London, процитовано 17 березня 2026
  17. ↑ Royal Society of Chemistry Ludwig Mond Award.
  18. ↑ Historic England, Statue of Ludwig Mond in front of Research Lab., Winnington Works (1139114), National Heritage List for England, процитовано 19 травня 2019
  19. ↑ Statue of Sir Ludwig Mond, Clydach, Swansea.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).