Людвище
| село Людвище | |
|---|---|
| Країна | |
| Область | Тернопільська область |
| Район | Кременецький район |
| Тер. громада | Шумська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA61020150220042614 |
| Основні дані | |
| Засноване | 21 липня 1545 (1510) |
| Населення | 829 |
| Територія | 6.635 км² |
| Густота населення | 124.94 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 47130 |
| Телефонний код | +380 3558 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°5′2″ пн. ш. 25°54′58″ сх. д. / 50.08389° пн. ш. 25.91611° сх. д. |
| Водойми | р. Корчівка |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 47100, Тернопільська обл., Кременецький р-н., м. Шумськ, вул Українська, 59 |
| Карта | |
Людвище | |
Людвище | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Лю́двище — село в Україні, у Шумській міській громаді Кременецького району Тернопільської області. Розташоване на річці Корчівка, на заході району. До 2020 адміністративний центр Людвищенської сільської ради.
Населення — 820 осіб (2003).
Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки доби неоліту, бронзи та давньоруської культури.
Історія
Перша писемна згадка — 21 липня 1545 як власність П. Людвинського.
У 1919 році під час придушення повстання проти польської окупації 9 його учасників розстріляли, близько 120 будинків спалили.
1 жовтня 1933 року утворено ґміну Угорськ Кременецького повіту і село включено до неї[1].
Частково спалене під час нім.-нацист. окупації.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» село увійшло до складу Шумської міської громади[2].
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Шумського району, село увійшло до складу Кременецького району[3].
Населення
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 825 | 99.52% |
| російська | 4 | 0.48% |
| Усього | 829 | 100% |
Пам'ятки

Є церква Різдва Пресвятої Богородиці (1890), капличка св. Луки Загальнозоологічний заказник місцевого значення Людвище.
Споруджено пам'ятники Богданові Хмельницькому (1967), воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1985).
15 листопада 2014 року на околиці села на місці, де був убитий курінний УПА-Південь Ананій Оксентійович Присяжнюк («Герасим»), встановлено та освячено хрест і пам'ятна плита[5][6].
Транспорт
Через село проходить автошлях Р26.
Соціальна сфера
Діють Людвищенський навчально-виховний комплекс "Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІ ступенів- дошкільний навчальний заклад", клуб (не працює з 2021 р.), бібліотека, дошкільний заклад, ФАП, відділення зв'язку, торговельні заклади "Чернігівське" та "Нон Стоп".
Відомі люди
Народилися
- Микола Римар - український вчений в галузі економіки, доктор економічних наук.
Галерея
-
Клуб -
Пам'ятний хрест -
Автобусна зупинка біля села
Примітки
- ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 14 sierpnia 1933 r. w sprawie zmiany granic miasta Krzemieńca i gmin wiejskich w powiecie krzemienieckim, województwie wołyńskiem (PDF).
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 9 жовтня 2021.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ На місці вбивства героя встановили хрест і плиту // Новини Тернопільщини, 15 листопада 2014. Архів оригіналу за 28 листопада 2014. Процитовано 16 листопада 2014.
- ↑ Diana (12 листопада 2018). На Тернопільщині вшанували пам’ять курінного УПА-Південь. Тернопільська газета (укр.). Процитовано 28 квітня 2024.
Джерела
- Бігус М., Хаварівський Б. Людвище // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 416. — ISBN 966-528-199-2.
- У Людвищах зароблятимуть на молоці [Текст] : і допомагає у цьому організований селянами кооператив "Людвищенська перлина" / В. Гаврилюк // Сільський господар плюс Тернопільщина. — 2021. — № 9 (3 берез.). — С. 4 : фот.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).