YaChudo

Любицьке

Переглядів: 0. Оновлено 23.10.2026.

село Любицьке
Країна Україна Україна
Область Запорізька область
Район Запорізький район
Тер. громада Тернуватська селищна громада
Код КАТОТТГ UA23060310110048320
Основні дані
Засноване 1856
Перша згадка 1856[1]
Населення 634
Площа 2,3 км²
Густота населення 275,65 осіб/км²
Поштовий індекс 70153
Телефонний код +380 6144
Географічні дані
Географічні координати 47°46′0″ пн. ш. 35°57′25″ сх. д. / 47.76667° пн. ш. 35.95694° сх. д.
Середня висота
над рівнем моря
120 м
Місцева влада
Адреса ради 70153, Запорізька обл., Новомиколаївський р-н, с.Любицьке, вул.Шкільна,2
Карта
Любицьке. Карта розташування: Україна
Любицьке
Любицьке
Любицьке. Карта розташування: Запорізька область
Любицьке
Любицьке
Мапа
Мапа

Лю́бицьке — село в Україні, у Тернуватській селищній громаді Запорізького району Запорізької області. Населення становить 634 осіб.

Географія

Село Любицьке знаходиться на лівому березі річки Верхня Терса, вище за течією на відстані 2 км розташоване село Лісне, нижче за течією на відстані 4 км розташоване село Барвинівка, на протилежному березі — село Новосолошине (Пологівський район). Річка в цьому місці пересихає, на ній зроблена загата. Поруч проходить автомобільна дорога Т 0408.

Історія

Засноване село в 1856 році вихідцями з Курської губернії.

За даними 1859 року у державному хуторі Дюбицьке було 25 подвір'їв, 177 мешканців. За даними 1859 року на хуторі було майже повністю російське населення. На лівому березі Терси існувала німецька колонія Фріденталь, у якій було 25 подвір'їв та 65 мешканців.[2]

До 2020 року орган місцевого самоврядування — Любицька сільська рада. До адміністративно-територіальної реформи 2020 року належало до Новомиколаївського району.

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[3]:

Мова Кількість Відсоток
українська 598 94.32%
російська 34 5.36%
білоруська 1 0.16%
вірменська 1 0.16%
Усього 634 100%

Економіка

  • «Агроцентр», ТОВ.

Об'єкти соціальної сфери

  • Школа.
  • Будинок культури.
  • Фельдшерсько-акушерський пункт.

Релігія

  • Храм Святителя Миколи Чудотворця.

Постаті

Див. також

Примітки

  1. ↑ ВРУ
  2. ↑ Списки населенныхъ мѣстъ Российской империи, составленные и издаваемые Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства внутренних дѣлъ (По свѣдѣніям 1859 года). Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Т. VIII. Екатеринославская губернія с Таганрогскимъ градоначальствомъ. СанктПетербургъ. 1863. — V + 152 с., 1863. (рос. дореф.)
  3. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).