Любицьке
| село Любицьке | |
|---|---|
| Країна | |
| Область | Запорізька область |
| Район | Запорізький район |
| Тер. громада | Тернуватська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA23060310110048320 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1856 |
| Перша згадка | 1856[1] |
| Населення | 634 |
| Площа | 2,3 км² |
| Густота населення | 275,65 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 70153 |
| Телефонний код | +380 6144 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 47°46′0″ пн. ш. 35°57′25″ сх. д. / 47.76667° пн. ш. 35.95694° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
120 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 70153, Запорізька обл., Новомиколаївський р-н, с.Любицьке, вул.Шкільна,2 |
| Карта | |
Любицьке | |
Любицьке | |
| Мапа | |
| |
Лю́бицьке — село в Україні, у Тернуватській селищній громаді Запорізького району Запорізької області. Населення становить 634 осіб.
Географія
Село Любицьке знаходиться на лівому березі річки Верхня Терса, вище за течією на відстані 2 км розташоване село Лісне, нижче за течією на відстані 4 км розташоване село Барвинівка, на протилежному березі — село Новосолошине (Пологівський район). Річка в цьому місці пересихає, на ній зроблена загата. Поруч проходить автомобільна дорога Т 0408.
Історія
Засноване село в 1856 році вихідцями з Курської губернії.
За даними 1859 року у державному хуторі Дюбицьке було 25 подвір'їв, 177 мешканців. За даними 1859 року на хуторі було майже повністю російське населення. На лівому березі Терси існувала німецька колонія Фріденталь, у якій було 25 подвір'їв та 65 мешканців.[2]
До 2020 року орган місцевого самоврядування — Любицька сільська рада. До адміністративно-територіальної реформи 2020 року належало до Новомиколаївського району.
Населення
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[3]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 598 | 94.32% |
| російська | 34 | 5.36% |
| білоруська | 1 | 0.16% |
| вірменська | 1 | 0.16% |
| Усього | 634 | 100% |
Економіка
- «Агроцентр», ТОВ.
Об'єкти соціальної сфери
- Школа.
- Будинок культури.
- Фельдшерсько-акушерський пункт.
Релігія
- Храм Святителя Миколи Чудотворця.
Постаті
- Комар В'ячеслав Степанович (1984—2014) — старший солдат ЗСУ, учасник російсько-української війни.
Див. також
Примітки
- ↑ ВРУ
- ↑ Списки населенныхъ мѣстъ Российской империи, составленные и издаваемые Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства внутренних дѣлъ (По свѣдѣніям 1859 года). Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Т. VIII. Екатеринославская губернія с Таганрогскимъ градоначальствомъ. СанктПетербургъ. 1863. — V + 152 с., 1863. (рос. дореф.)
Посилання
- Погода в селі Любицьке [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Історія міст і сіл УРСР / Гол. ред. Тронько П. Т., том 8, Запорізька область (1970)
| Це незавершена стаття з географії Запорізької області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).