Луї Мішель

Луї Мішель фр. Louis Michel
Мішель під час роботи Круглого столу з питань розвитку партнерства у Центрально-Африканській Республіці
Комісар ЄС з питань міжнародного співробітництва, гуманітарної допомоги й подолання криз
22 листопада 2004 — 17 липня 2009
Президент:	Жозе Мануель Баррозо
Попередник:	Пол Нільсон Джо Борґ
Наступник:	Карел де Гюхт
Комісар ЄС з досліджень
18 липня 2004 — 21 листопада 2004
Президент:	Романо Проді
Попередник:	Філіпп Бускін
Наступник:	Янез Поточнік
Міністр закордонних справ
12 липня 1999 — 18 липня 2004
Попередник:	Ерік Дерике
Наступник:	Карел де Гюхт
Народження:	2 вересня 1947[1][2][…] (79 років)  Тіне, Фламандський Брабант, Бельгія[4]
Країна:	Бельгія
Партія:	Рух Реформістів (2002–сьогодні)
Діти:	Шарль Мішель і Матьйо Мішельd
Нагороди:	Почесний громадянин Льєжd (2012)
Луї Мішель у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Луї Мішель (фр. Louis Michel; нар. 2 вересня 1947) — бельгійський політик. Працював в уряді Бельгії Міністром закордонних справ з 1999 по 2004 і був Комісаром ЄС з питань розвитку і гуманітарної допомоги з 2004 по 2009. З 2009 є членом Європейського парламенту. Мішель є видатним членом франкомовної ліберальної партії Mouvement Réformateur.

З 1968 по 1978, перед тим як присвятити своє життя політиці, Луї Мішель викладав англійську, голландську та німецьку мови у загальноосвітній школі м. Жодойн, невеликого містечка за 25 миль від Брюсселю.

з 1967 по 1977 очолював Молодих лібералів в районі Нівеллєс. З 1977 по 1983 був намісником y Жодойні, з 1980 по 1982 генеральним секретарем Партії ліберальних реформістів (ПЛР), а з 1982 по 1990 і з 1995 по 1999 її очолював.

Він був членом Бельгійського федерального парламенту з 1978 по 2004, вперше як представник (1978—1999), а потім як сенатор (1999—2004).^[5]

Він був Міністром закордонних справ і Віце-прем'єром Бельгії з 1999 по 2004, аж до липня 2004, коли уряд Гі Вергофстадта призначив його кандидатом від Бельгії на заміну колишнього Комісара Філіппа Бускіна. Офіційно був призначений комісаром 12 серпня 2004.

З 1983 є мером муніципалітету Жодойну.

Луї Мішель віддалився від ЄС у період з 12 травня по 10 червня 2007 року аби подбати про його політичну партію у зв'язку з виборами 10 червня 2007.^[6]

У липні 2009 пішов з посади Комісара ЄС і став членом Європейського парламенту.

Він також є почесним членом комітету Фонду Жака Ширака за стабільний розвиток і культурний діалог^[7] з початку його запуску у 2008 році колишнім президентом Жаком Шираком з метою підвищення миру у світі.

У 1995 йому було присвоєно звання Державного Міністра, почесного титулу, який надається видатним бельгійським політикам.

• Лицар, Офіцер і Командор Ордену Леопольда (Бельгійського)
• Великий хрест Шведського Королівського Ордена Полярної зірки
• Великий хрест ордена «Infante Dom Henrique»
• Великий хрест Ордена Оранських-Нассау
• Великий хрест Ордена Ізабелли Католицької
• Великий хрест Ордену Даннеброга

Луї Мішель цікавився ситуацією у Центральній Африці, зокрема у Демократичній Республіці Конго ще тоді, коли був Міністром закордонних справ Бельгії (1999—2004) і Комісаром ЄС з питань розвитку і гуманітарної допомоги.

З 2001 року Мішель закликав до мирного процесу в Демократичній Республіці Конго, який міг би офіційно завершити Другу війну у Конго шляхом створення Перехідного уряду Демократичної Республіки Конго у (червні 2003 — червні 2006 р.). Основними завданнями цього уряду було підтримання миру шляхом об'єднання військових загонів у регулярну армію, проведення виборів 30 червня 2006 і ратифікація нової Конституції на референдумі.

17 січня 2008 під час лекції Європа-Африка: незамінне партнерство у Лондонській школі економіки Мішель був звинуваченим конголезькими протестуючими у причетності до встановлення маріонеткового уряду у Конго. Зустріч була передчасно завершена з метою уникнення загострення ситуації.

• Рудько С. О. Зовнішня політика країн Західної Європи в постбіполярний період: навчально-методичний посібник із курсу / С. О. Рудько. — Острог: Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2012. — 412 с. [Архівовано 29 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
• Official website
• Les enjeux de l'ordre Michelin au Congo-Kinshasa [Архівовано 4 лютого 2012 у Wayback Machine.]