Луї Лебель
| Луї Лебель | |
|---|---|
| Народився | 30 листопада 1939  Квебек, Канада |
| Помер | 8 червня 2023 (83 роки) Квебек, Канада |
| Країна |  Канада |
| Діяльність | адвокат, суддя |
| Alma mater | Henry N.R. Jackman Faculty of Lawd (1966), юридичний факультет Університету Лаваляd (1962) і Collège Saint-Charles-Garnierd (1958) |
| Знання мов | французька |
| Посада | Bâtonnier du Québecd, judge of the Quebec Court of Appeald і justice of the Supreme Court of Canadad[1] |
| У шлюбі з | Louise Poudrier LeBeld[2] |
| Нагороди | |
Луї Лебель (фр. Louis LeBel; 30 листопада 1939, Квебек — 8 червня 2023, там же) — канадський адвокат, а згодом суддя, спеціаліст у галузі адміністративного, міжнародного та квебецького трудового права. Суддя Верховного суду Канади у 2000—2014 роках, викладач Університету Лаваля й Оттавського університету, компаньйон ордена Канади (2017).
Біографія
Народився 1939 року в місті Квебек у сім'ї королівського адвоката Поля Лебеля та Маргеріт Сассвілль. Здобув ступінь бакалавра в Єзуїтському колежі Квебеку в 1958 році та ступінь бакалавра цивільного права в Університеті Лаваля у 1961 році. 1962 року ліцензований як адвокат, працював у рідному місті у 1963—1964 роках в адвокатській конторі LeBel, Letarte, Bilodeau, Boily, а потім у 1964—1971 роках у фірмі Désilets, Grondin, LeBel & Associés[3].
1965 року одружився з Луїз Пудріє, майбутньою професоркою права Університету Лаваля. У цьому шлюбі народилися двоє синів і дочка. Того ж року здобув ступінь фахівця (фр. Diplôme d'études supérieures) з приватного права в Університеті Лаваля, 1966 року ступінь магістра цивільного права в Торонтському університеті. Продовжував адвокатську практику як партнер у фірмі Grondin, LeBel, Poudrier, Isabel, Morin & Gagnon з 1971 до 1980 рік[3].
З 1976 до 1982 рік входив до редакційної ради журналу «Revue du Barreau», зокрема з 1979 до 1982 рік обіймаючи посаду його голови. У 1982—1983 роках віцепрезидент Адвокатської асоціації міста Квебеку, у 1983—1984 роках — батоньє Квебеку. Одночасно вів курси в Університеті Лаваля й Оттавському університеті. 1984 року призначений суддею Апеляційного суду провінції Квебек, а 2000 року — суддею Верховного суду Канади. Залишався у складі Верховного суду до виходу на пенсію 30 листопада 2014 року[3]. Після виходу на пенсію входив до Комітету з оплати праці суддів Квебека та продовжував викладати на юридичному факультеті Університету Лаваля. Помер у червні 2023 року[4].
Внесок у юриспруденцію
Був знаним як фахівець у галузі адміністративного, міжнародного та квебецького трудового права. Його колега з Верховного суду Канади Ришар Вагнер наголошував на рідкісній здатності Лебеля в умовах змішаної правової системи Канади знаходити спільний знаменник для положень цивільного (європейського континентального) та загального (британсько-американського) права[5]. Серед опублікованих робіт Лебеля — створена спільно з Робером Ганьоном і професором П'єром Вержем монографія «Трудове право чинне у Квебеку» (фр. Le droit du travail en vigueur au Québec)[3].
У некролозі, опублікованому в журналі «Canadian Lawyer», серед судових рішень, винесених Лебелем у роки роботи у Верховному суді, його колеги виділяють як найзнаковіші два. Перше, у справі Club Resorts Ltd. v. Van Breda (2012), здійснило переворот у питанні визначення територіальної юрисдикції у загальному праві. У позові, що розглядає смерть одного і тяжку травму іншого канадця на кубинському курорті, що належали компанії зі штаб-квартирою на Кайманових островах, відповідачі не зуміли переконати Лебеля, що ця справа має бути в юрисдикції кубинських судів. Рішення Лебеля прояснило багато раніше заплутаних питань у визначенні «реального та суттєвого зв'язку» (англ. real and substantial connection). Друге рішення, яке датується тим же роком, було винесене у справі Teva Canada Ltd. v. Pfizer Canada Inc. . Воно стосувалося порушень, допущених компанією Pfizer під час оформлення патенту на винахід препарату Віагра, і дало можливість іншим фармацевтичним фірмам почати випуск дженериків під власними назвами[5].
Нагороди
Двічі, у 2000 та 2008 роках, нагороджувався медаллю Адвокатської асоціації міста Квебек. Почесний доктор Лавальського університету (2001) й Оттавського університету (2010)[3].
2017 року став компаньйоном Ордену Канади[6]. У поданні відзначаються заслуги Луї Лебеля у розвитку правової системи Канади, зокрема, в галузях цивільного, кримінального та трудового права[7]. Нагороджений також медалями Золотого та Діамантового ювілею королеви Єлизавети II[8].
Примітки
- ↑ Supreme Court of Canada | List of current and former judges
- ↑ https://www.coopfuneraire2rives.com/avis-de-deces/louise-poudrier-lebel-262304/
- ↑ а б в г д The Honourable Louis LeBel. Supreme Court of Canada (англ.). Процитовано 21 січня 2024.
- ↑ Avis de décès. La Presse. Процитовано 24 juin 2023.
- ↑ а б Aidan Macnab (23 червня 2023). Justice Louis LeBel was mindful of law’s long-term evolution, impact on public: former clerks. Canadian Lawyer (англ.). Процитовано 21 січня 2024.
- ↑ général, Bureau du secrétaire du gouverneur (22 вересня 2017). Centre des médias. La gouverneure générale du Canada. Процитовано 26 квітня 2024.
- ↑ The Honourable Louis LeBel: Order of Canada. The Governor General of Canada (англ.). Процитовано 21 січня 2024.
- ↑ L'honorable Louis LeBel: Queen Elizabeth II's Golden Jubilee Medal (2002). The Governor General of Canada (англ.). Процитовано 21 січня 2024.
Посилання
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).