Луї Ерсан
| Луї Ерсан | |
|---|---|
фр. Louis Hersent  | |
| |
| Народження | 10 березня 1777[1][2][…] Париж, Французьке королівство[1] |
| Смерть | 2 жовтня 1860[4][3][…] (83 роки) |
| Париж[6] | |
| Поховання | Пер-Лашез[7] і grave of Louis and Louise Hersentd |
| Країна |  Франція[8] |
| Жанр | історичний живопис |
| Навчання | Національна вища школа красних мистецтв |
| Вчитель | Жак-Луї Давід і Жан-Батист Реньо |
| Діяльність | художник, художник-гравер, літограф |
| Роки творчості | 1792[9] — 1860[9] |
| Відомі учні | Шарль Глейр, Hippolyte Flandrind, Constant Dutilleuxd, Théophile Vaucheletd, Charles Matetd, Gioacchino Luigi Sottad і Louis Godefroy Jadind |
| Працівник | Національна вища школа красних мистецтв |
| Член | Академія красних мистецтв Франції |
| Твори | Fénélon returns a Stolen Cow to a Peasantd |
| У шлюбі з | Louise Hersentd[10] |
| Родичі | Antoine-René Mauduitd |
| Роботи в колекції | Міннеаполіський інститут мистецтва, Національний музей Швеції, Версальський палац, Musée de l’Histoire de Franced, Клівлендський музей мистецтв, Музей Конде, Museum of the History of Medicined, Музей д'Орсе, Musée de la Vie romantiqued, Карнавале, Musée d'Angoulêmed, Musée Massénad, Musée d'Art et d'Histoire de Choletd, Museum of the French Revolutiond і Musée Magnind |
| Нагороди | |
 Луї Ерсан у Вікісховищі | |
Луї Ерсан (фр. Louis Hersent; 10 травня 1777, Париж — 2 жовтня 1860, Париж) — французький художник.
Біографія
Учень Ж.-Б. Реньо, спочатку тримався напрямку Л. Давида і Жироде і брав теми для своїх картин з грецької міфології, але незабаром став більш самостійним і став зображати частиною історично-побутові, частиною ідилічні і романтичні сюжети, а згодом зайнявся переважно портретним живописом, який приніс йому значну, але нетривалу популярність. З 1822 року був членом Інституту і з 1824 року в продовження багатьох років професором паризького училища витончених мистецтв. Серед його відомих учнів — Поль Жозеф Шенавар. Похований на кладовищі Пер-Лашез (32 ділянка).
Творчість
Картини Ерсана відрізняються ясністю і жвавістю композиції, правдивістю експресії і прекрасним малюнком, але страждають холодністю колориту і сухістю кисті. Головні твори художника: «Ахілл віддає Брисеиду посланцям Агамемнона» (1804), «Атала отруюється на руках у Шактаса» (1806), «Фенелон призводить до селянина корову, відібрану у нього ворогом» (1810), «Дафніс виймає скалку з ноги Хлої» (1817), «Людовик XVI, що роздає гроші бідним під час голоду, який лютував у Франції в 1788 р» (1817; Версальський історичний музей).
Примітки
- ↑ а б база даних Léonore — ministère de la Culture.
- ↑ Jouin H. La sculpture dans les cimetières de Paris // Nouvelles archives de l’art français — 1897. — Vol. 3e série, tome 13. — P. 165. — ISSN 0994-8066; 2419-2465
- ↑ а б Louis Hersent
- ↑ Lavigne H. État civil d'artistes français — Paris: 1881. — P. 46.
- ↑ Louis Hersent — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
- ↑ Зведений список імен діячів мистецтва — 2017.
- ↑ Moiroux J. Le cimetière du Père-Lachaise — Paris: 1908. — P. 193.
- ↑ artist list of the National Museum of Sweden — 2016.
- ↑ а б RKDartists
- ↑ Зведений список імен діячів мистецтва — 2019.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).