YaChudo

Луїджі Альва

Переглядів: 0. Оновлено 09.11.2026.

Луїджі Альва
ісп. Luigi Alva Редагувати інформацію у Вікіданих
Основна інформація
Повне ім'яісп. Luis Ernesto Alva y Talledo[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата народження10 квітня 1927[2][3][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце народженняЛіма, Перу[2][3][5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата смерті15 травня 2025[6][5] (98 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце смертіЛіма, Перу[6] Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки активності1949 — 2025
Громадянство Перу[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Професіїоперний співак, музичний педагог, співак, музикант Редагувати інформацію у Вікіданих
Співацький голостенор[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Інструментивокал Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанриопера Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Великий хрест ордена Сонця Перу Palmas Magisteriales
CMNS: Файли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Луїс Ернесто Альва-і-Тальєдо (ісп. Luis Ernesto Alva y Talledo, знаний як Луїджі Альва; 10 квітня 1927, Пайта, Перу — 15 травня 2025, Маріано-Коменсе, Італія) — перуанський оперний тенор, який працював на міжнародному рівні у провідних оперних театрах і на фестивалях. Фахівець з Моцарта та Россіні, здобув славу завдяки ролям, як-от Дон Оттавіо в «Дон Жуані» Моцарта, граф Альмавіва в «Севільському цирульнику» Россіні та Фентон у «Фальстафі» Верді, крім того, з'являвся у світових прем'єрах. 1989 року залишив сцену. Його вважали одним з оперних зірок XX століття.

Біографія

Народився у Пайті, Перу,[7] і деякий час служив у ВМС Перу, а потім зосередився на співочій кар'єрі[8][9]. Навчався в Національній консерваторії в Лімі у Рози Мерседес Айарси де Моралес[8][10] і 1949 року співав у сарсуелі Федеріко Морено Торроба «Луїза Фернанда» в Лімі[8][11]. 1951 року виступив у Муніципальному театрі Ліми в ролі Беппе в «Паяцах» Леонкавалло[8].

1953 року поїхав до Мілана, щоб навчатися в Еміліо Гірардіні й Етторе Кампогалліані[8]. 1954 року дебютував у Європі в Театро Нуово в Мілані в ролі Альфредо в «Травіаті» Верді[10], після цього в ролі Паоліно в «Таємному одруженні» Чімарози. 1955 року дебютував у Ла Скала в ролі Паоліно в опері Чімарози «Таємного одруження» на відкритті Піккола Скала[8][10][9]. Там 1956 року зіграв роль графа Альмавіви у виставі Россіні «Севільський цирульник» разом із Марією Каллас у ролі Розіни,[8] завдяки якій він став ще більш відомим і шанованим[10][12]. Цю роль він виконував у Ла Скала 330 разів[10].

Згодом виступав з низкою провідних оперних фестивалів і труп у США та Європі. Виступав на Зальцбурзькому фестивалі в ролі Фентона у опері Верді «Фальстаф» 1957 року, у ролі Моцарта Бельмонте в опері «Викрадення із серелю», а також у ролі Феррандо в опері«Так чинять усі» 1967 року та у ролі графа Россіні 1968 року. Виступав, зокрема в партіях Моцарта, на Единбурзькому фестивалі з 1957 року, на Екс-ан-Прованському фестивалі та в Ковент-гарден з 1960 року, у Віденській державній опері з 1961 року[8]. Вперше виступив на Глайндборнському фестивалі з партією Неморіно в опері Доніцетті «Любовний напій» 1961 року[8][12]. 1962 року дебютував у Філадельфійській ліричній оперній компанії в ролі графа Альмавіви, а 1964 року вперше виступив у Метрополітен-опера в ролі Фентона; згодом він співав там ще в 101 виставі 1975 року[13].

Альва мав легкий ліричний тенор і був знаний своєю чіткістю дикції та елегантним фразуванням[11], якістю, яку Джордж Еллінек описав як компенсацію «слабкої сили» голосу в живому записі опери Моцарта «Так чинять усі» з опери Ла Скала 1956 року[14]. Він рідко виходив за межі свого улюбленого репертуару, який складався з Моцарта, Россіні та Доніцетті, і до якого (за словами Гарольда Розенталя) особливо пасував його «елегантний, вишуканий стиль»,[12] але з'являвся на світових прем'єрах, як-от у «Жінці мінливій» Ріккардо Маліп'єро та у «Шлюбній догадці» Лучано Шаї, обидві в Піккола Скала 1957 року. Наступного року виступив у Ла Скала на домашній прем'єрі опери Яначека «Хитра лисиця»[8].

1980 року заснував Асоціацію Перу «Пролірика» в Лімі та кілька років був її художнім керівником[10].1989 року залишив сцену[15], але спонсорував премію Луїджі Альви для молодих співаків, проводив майстер-класи та був членом журі співочих конкурсів. Також викладав спів у La Scuola di Canto (Академія голосу) у Ла Скала в Мілані[16]. Серед його учнів був бельгійський тенор Марк Лахо[17].

2005 року перуанська поштова служба випустила марку на його честь, а 2012 року Міністерство культури Перу нагородило його медаллю «Personalidad Meritoria de la Cultura»[18][19].

Помер 15 травня 2025 року в Маріано-Коменсе, Італія, у 98 років[9][10][20][21].

Ролі

Репертуар Альви складався з ролей, більшість з яких грав на сцені:

Россіні:

Моцарт:

Гайдн:

  • Ліндоро «Винагороджена вірність» (запис, 1976)[24]
  • Екліттіко «Місячному світі»[22]
  • Жернандо «Безлюдний острів» (запис, 1977)[25]
  • Семпроніо «Аптекар»[26]

Чимароза:

Леонкавалло:

Пуччіні:

Верді:

Шуберт:

  • Альфонсо «Альфонсо та Естрелла» (запис, 1956)[28]

Доніцетті:

Гендель:

Гуно:

Скарлатті:

  • Роберто «Грізельда» (запис, 1970)[30]

Фільмографія

Записи

Опера

  • Верді: Фальстаф — (як Фентон) філармонічний оркестр і хор під керівництвом Герберта фон Караяна, EMI, 1956 OCLC 885043154[35]
  • Россіні: Севільський цирульник — (як граф Альмавіва) Філармонічний оркестр і хор під керівництвом Альчео Галлієри, EMI, 1957 OCLC 611990413[35]
  • Моцарт: Дон Жуан — (як Дон Оттавіо) філармонічний оркестр і хор під керівництвом Карло Марії Джуліні, EMI, 1959 OCLC 1314913070[35]
  • Моцарт: Так чинять усі — (як Феррандо), хор Джона Алдіса та новий філармонічний оркестр під керівництвом Отто Клемперера, EMI, 1971 OCLC 1184489695
  • Гайдн: La fedeltà premiata — (в ролі Ліндоро) з Іляною Котрубаш, Тонні Ленді, Карі Леваасом, Мауріціо Маццієрі, Фредерікою фон Штаде, Лючією Валентині Терані й Аланом Тітусом, Chœurs de la Radio Suisse Romande та Камерним оркестром Лозанни, диригент Антал Дораті, 1976 OCLC 2678328
  • Гайдн: Il mondo della luna — (як Екліктіко) з Арлін Оже, Ентоні Рольфом Джонсоном, Едіт Матіс, Фредерікою фон Штаде, Лючією Валентині Террані та Доменіко Трімаркі, Chœurs de la Radio Suisse Romande та Камерним оркестром Лозанни під керівництвом Антала Дораті, 1978 OCLC 4623873

Концерт

  • Ay-Ay-Ay — іспанські та латиноамериканські пісні Лара, Фрейре, Понсе, Сандовала, Падільї, Серрано, Альвареса та Лакалле. Новий симфонічний оркестр Лондона під керівництвом Іллера Паттачіні. Декка, 1963 OCLC 658903917

Примітки

  1. ↑ Murió el gran tenor peruano Luis Alva en Milán — 2025.
  2. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #124142443 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. ↑ а б в г The Grove Book of Opera Singers — OUP, 2008. — P. 10. — 626 p.
  4. ↑ SNAC — 2010.
  5. ↑ а б Store norske leksikon — 1978. — ISSN 2464-1480
  6. ↑ а б Murió a los 98 años Luis Alva, el gran tenor peruano
  7. ↑ «Historia congelada: Luis Alva, abril de 1927», El Comercio, 10 April 2017 (ісп.)
  8. ↑ а б в г д е ж и к л Kutsch, K.-J.; Riemens, Leo (2012). Alva, Luigi. Großes Sängerlexikon (нім.) (вид. 4th). Walter de Gruyter. с. 76—77. ISBN 978-3-59-844088-5. {{cite encyclopedia}}: Зовнішнє посилання в |entry-url= (довідка)
  9. ↑ а б в Zum Tod von Luigi Alva: Tenor mit 98 Jahren gestorben. BRR (нім.). 16 травня 2025. Процитовано 19 травня 2025.
  10. ↑ а б в г д е ж Salazar, Francisco (15 травня 2025). Legendary Tenor Luigi Alva Dies at 98. operawire.com. Процитовано 19 травня 2025.
  11. ↑ а б Andina (30 March 2010). «Conservatorio distingue a tenor Luis Alva como Profesor Honorario» [Архівовано 2010-04-01 у Wayback Machine.]. Original Spanish: «La prensa especializada alababa en él la elegancia de su fraseo y la nítida dicción que lo caracterizaba.» Retrieved 6 February 2013 (ісп.).
  12. ↑ а б в г д Rosenthal, Harold (2008). Alva, Luigi (Alva Talledo, Luis Ernesto). У Macy, L. (ред.). The Grove Book of Opera Singers (вид. 2nd). Oxford University Press. с. 10. {{cite encyclopedia}}: Зовнішнє посилання в |entry-url= (довідка)
  13. ↑ а б в г д Metropolitan Opera Archives. archives.metopera.org. Процитовано 20 травня 2025.
  14. ↑ Gluck: Orfeo ed Euridice, Act II / Mozart: Cosi Fan Tutte - Opera News | HighBeam Research. web.archive.org. 1 березня 2016. Архів оригіналу за 1 березня 2016. Процитовано 20 травня 2025.
  15. ↑ Kennedy, Michael; Bourne, Joyce (22 квітня 2004). The Concise Oxford Dictionary of Music (англ.). Oxford University Press, USA. ISBN 978-0-19-860884-4.
  16. ↑ Lirica: nominata giuria concorso Lirico Sperimentale di Spoleto - Ultim'ora - Libero Quotidiano. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 20 травня 2025.
  17. ↑ Marc Laho. RILM. 2025. Retrieved 19 May 2025.
  18. ↑ Últimas noticias, de la última hora en La República. larepublica.pe (ісп.). Процитовано 20 травня 2025.
  19. ↑ Wayback Machine (PDF). www.serpost.com.pe. Архів (PDF) оригіналу за 25 вересня 2020. Процитовано 20 травня 2025.
  20. ↑ all'Opera, Connessi (15 травня 2025). Si è spento a 98 anni Luigi Alva, il tenore gentiluomo. Connessi all'Opera (it-IT) . Процитовано 20 травня 2025.
  21. ↑ Kandell, Jonathan (15 травня 2025). Luigi Alva, Elegant Tenor With a Lighthearted Touch, Dies at 98. The New York Times. Процитовано 19 травня 2025.
  22. ↑ а б в г д е Gherardo Casaglia - Almanacco. almanac-gherardo-casaglia.com. Процитовано 20 травня 2025.
  23. ↑ а б Metropolitan Opera Archives. «Alva, Luigi». Retrieved 6 February 2013.
  24. ↑ CLSIALVA.HTM. www.operadis-opera-discography.org.uk. Архів оригіналу за 13 жовтня 2024. Процитовано 20 травня 2025.
  25. ↑ CLSIALVA.HTM. www.operadis-opera-discography.org.uk. Архів оригіналу за 13 жовтня 2024. Процитовано 20 травня 2025.
  26. ↑ Gramophone (2004), Volume 82, Issues 984—987, p. 111
  27. ↑ Puccini Tabarro ANDRCD5027 [RH]: Classical CD Reviews- June 2006 MusicWeb-International. www.musicweb-international.com. Процитовано 20 травня 2025.
  28. ↑ CLSIALVA.HTM. www.operadis-opera-discography.org.uk. Архів оригіналу за 13 жовтня 2024. Процитовано 20 травня 2025.
  29. ↑ CLSIALVA.HTM. www.operadis-opera-discography.org.uk. Архів оригіналу за 13 жовтня 2024. Процитовано 20 травня 2025.
  30. ↑ CLSIALVA.HTM. www.operadis-opera-discography.org.uk. Архів оригіналу за 13 жовтня 2024. Процитовано 20 травня 2025.
  31. ↑ Giudici, Elvio (2012). Il teatro di Verdi in scena e in DVD, p. 147. Il Saggiatore (італ.)
  32. ↑ Die Enführung aus dem Serail (Salzburg 1967) (DVD). VAIMUSIC.COM. Процитовано 19 травня 2025.
  33. ↑ а б в Fawkes, Richard (2000). Opera on Film (англ.). Duckworth. ISBN 978-0-7156-2943-7.
  34. ↑ Gramophone (2004), Volume 82, Issues 984—987, p. 111
  35. ↑ а б в McCants, Clyde T. (14 березня 2003). Opera for Libraries: A Guide to Core Works, Audio and Video Recordings, Books and Serials (англ.). McFarland. ISBN 978-0-7864-1442-0.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).