Лукнів

село Лукнів
Герб	Прапор
	В'їзд зі сторони ВільногоВ'їзд зі сторони Вільного
Країна	Україна
Область	Чернігівська область
Район	Новгород-Сіверський район
Тер. громада	Коропська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA74060010220082839
Основні дані
Засноване	1858
Населення	445
Площа	2,916 км²
Густота населення	192,73 осіб/км²
Поштовий індекс	16233
Телефонний код	+380 4656
Географічні дані
Географічні координати	51°35′22″ пн. ш. 33°8′51″ сх. д. / 51.58944° пн. ш. 33.14750° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	129 м
Місцева влада
Адреса ради	16200, Чернігівська обл., Новгород-Сіверський р-н, селище Короп, вул. Кибальчича, 1
Карта
	Лукнів
	Лукнів
Мапа
	Лукнів у Вікісховищі

Лукнів (до 2014 року Лукнове) — село в Україні, у Коропській селищній громаді Новгород-Сіверського району Чернігівської області. Населення становить 445 осіб. До 2016 у складі Лукнівської сільської ради. Від 2016 орган місцевого самоврядування — Коропська селищна рада.

Місцевості села

Кутки – Майдан, Бецарина, Костирківщина, Хомина; Урочища – Финенковщина, Купрієве, Верещаківка, Стовпня; Поля – За Алтинівською Дорогою, За Кальком, За Махтекою, По Райгородській Дорозі, Мелешкове, Панське, За Акацією, За Поповим, Купрієве, За Михайленковим, Вишка, Ступакове; Озера – Попове, Драгель, Михайленкове.

Символіка

На гербі зображені три лука з ненатянутою тятивою та 1 стріла яка йде на всі три лука. Три лука вказують на назву села (герб є промовистим) а також говорять про згуртованість селян, готовність працювати разом заради досягнення спільної мети (1 стріла на всіх). Три лука і кольорова гама також є відсилкою до герба Швеції (три корони) і до подій часів Північної війни, коли місцеві мешканці зустрічали шведські війська хлібом-сіллю.

Історія

Село Лукнів, на думку О. Лазаревського, належало до дуже старих поселень, хоча за присяжними книгами 1654 р. воно не згадується.

Перша церква в селі Лукнів звалася в ім’я Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього. Її священик засвідчив у 1662 р. про повне спалення церкви 1661 р. кримським ханом «с татарами и изменниками черкасами» [Описание старой Малороссии / А. Лазаревский. – Т. 2: Полк Нежинский. – Киев, 1893. – ІІ, 521, XXV с. 320, 321].

А словацький єпископ Даніел Крман (1663-1740) засвідчив у своєму «Подорожньому щоденнику», що село Лукнів було дуже довгим, його мешканці були привітними, радо зустріли з хлібом та сіллю, рибою, медом та сиром 6 листопада 1708 р. гетьмана Мазепу та шведського короля Карла ХІІ на їхньому шляху до Батурина.^[1]

За даними опису Новгород-Сіверського намісництва 1779-1781 рр., село Лукнів Коропської сотні перебувало у відомстві Генеральної артилерії. Ніякої річки в Лукнові не було, тільки колодязі. Село знаходилося на рівному місці при трактовій дорозі із Коропа в Кролевець та Глухів. У Лукнові була одна дерев’яна церква. У селі проживавали: 1 священник, 1 церковний причетник, 1 сотенний отаман, 9 виборних козаків, 30 козаків-підпомічників, пушкар Генеральної військової артилерії, ще нараховувалося 24 двори посполитих. ^[2]

У 1884 р. збудували в селі Лукнів нову дерев’яну Михайлівську церкву ^[3] Отже, на місці старої дерев’яної Воздвиженської церкви постала нова Михайлівська церква.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 730-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області», увійшло до складу Коропської селищної громади^[4].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Коропського району, увійшло до складу Новгород-Сіверського району Чернігівської області.^[5]

Археологія

Поселення київської культури – в одному кілометрів на південний захід від заводу на західній околиці села (за один кілометр на північний схід від західної околиці села) в центральній частині вузького мису першої надзаплавної тераси лівого берега ріки Коропець. Площа – 1,1 гектарів, висота мису – 1,5 метрів над рівнем заплави. Культурний шар перекритий тонким шаром торфу. Кераміка знайдена в дренажних канавах, площа 0,1 гектара.

Цікаві факти

В селі Лукнів мешканці зустріли гетьмана Івана Мазепу і короля Карла XII з хлібом і сіллю, подали мед. Король був здивований звичаєві, ламав хліб, куштував дарунки селян.