Лувійці
| Лувійці | |
|---|---|
 | |
| Мапа розселення | |
 | |
| Регіон | Анатолія  |
| Мова | лувійська мова |
Лувійці — родинна хеттам народність сер. 3 тис. до н. е., що існувала на західному і (або) південно-західному узбережжі Малої Азії. У період Хетського царства становили один з трьох його основних регіонів (хетський (несійський), палайський, лувійський).
Писемність ґрунтувалася на клинопису XIV—XII ст до н. е. й ієрогліфах (ієрогліфічна хетська мова) XVI—VIII ст до н. е.
За однією з версій, починаючи з кінця II тисячоліття до н. е., лувійці поряд з хуритами й араратами брали участь в процесі складання вірменського народу[1]. Вірмени є наступниками всього стародавнього населення нагір'я, в першу чергу хурритів, урартів і лувійців, які відіграли важливу роль в етногенезі вірмен[2].
Іноді зіставляються з давнім царством Арцава.
Див. також
Примітки
- ↑ Дьяконов І. М. Історія стародавнього світу: Занепад древніх товариств.
Оригінальний текст (рос.)До складу вірменського народу увійшли елементи протоармянського, хурито-араратського, лувійського; вірменська мова, ймовірно, ще до Р.Х. була лінгва-франка, то вже до I ст. по Р. Х. стає койне (як це видно з вказівки Страбона). І тим не менше ще важливіше, ніж мова, було свідомість державної, а за відсутності держави - релігійної спільноти
- ↑ Дьяконов І. М. Передісторія вірменського народу. — 264 с. Оригінальний текст (рос.)Що стосується культурної спадкоємності, то вірмени, безсумнівно, наступники всього стародавнього населення нагір'я, в першу чергу хурритів, Арарат і лувійцев; немає ніяких даних про особливо важливому культурному впливі на пізніший населення нагір'я з боку саме Хайаса більш, ніж Ісуви, Алзи, Уруатри або Кумм. Про культуру Хайаса ми, по суті, знаємо дуже мало, крім її шлюбних звичаїв і імен божеств, від яких не залишилося ніяких спогадів у вірменській традиції
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).