Логан (гора)

Логан англ. Mount Logan
Назва на честь (епонім):	William Edmond Logand[1][2]
Гора Логан з південного заходу
60°34′02″ пн. ш. 140°24′19″ зх. д. / 60.56722° пн. ш. 140.40528° зх. д.
Країна	Канада[3]
Регіон	Юкон[3]
Розташування	Канада, територія Юкон
Система	Сім других вершин
Пояс / дуга	Кордильєри, Гори Святого Іллі
Тип	Тектонічне підняття
матеріал	граніт
Висота	5959 м[4]
Висота відносна	5250 м (6-те місце у світі)
Ізоляція	622,8 км — г. Деналі (6190 м)[5]
Перше сходження	23 червня 1925 року групою Альберта Г. Мак-Карті
Маршрут	Льодовиковий маршрут (King Trench)
Логан Логан (Канада)
Логан Логан (Юкон)
Логан у Вікісховищі

Ло́ган^[6] (англ. Mount Logan) — найвища гора Канади та друга за висотою вершина в Північній Америці після Деналі. Розташована в горах Святого Іллі, на території національного парку Клуейн (англ. Kluane National Park and Reserve), на південному заході території Юкон, менш ніж за 40 кілометрів на схід від кордону з Аляскою.^[7] Висота гори становить 5959 метрів над рівнем моря.^[4] Масив гори Логан вважається одним із найбільших у світі за окружністю основи, яка перевищує 100 км.^[8]

Гору названо на честь сера Вільяма Едмонда Логана, канадського геолога, засновника Геологічної служби Канади (англ. Geological Survey of Canada, GSC). Назву надав у 1890 році Ізраєль Кук Рассел з Геологічної служби США, який першим досліджував цей регіон.^[4]

Гора Логан є частиною гір Святого Іллі, які сформувалися внаслідок інтенсивної тектонічної активності. Процес орогенезу (горотворення) в цьому регіоні триває, через що гора продовжує підніматися.^[8] Масив складається переважно з гранітних порід.

Клімат на горі Логан надзвичайно суворий, що зумовлено близькістю до Аляскинської затоки. Вологі та сильні західні вітри з Тихого океану, піднімаючись на висоту, охолоджуються, що призводить до значних опадів, переважно у вигляді снігу. На висоті 3000–4000 м може випадати до 4 метрів снігу на рік, тоді як вище 5000 м кількість опадів різко зменшується.^[8]

На висоті 5000 м середньорічна температура становить близько -2 °C влітку та може опускатися до -45 °C взимку. Швидкість вітру влітку сягає 30 км/год, а взимку може перевищувати 100 км/год.^[8] 26 травня 1991 року на висоті 5600 м було зафіксовано температуру −77,5 °C, що є найнижчим показником, зареєстрованим поза межами полярних регіонів.^[9] Через такі умови сніг і лід на вершині гори ніколи не тануть.

Гора Логан розташована в Національному парку Клуейн, який, попри суворий клімат, має багате біорізноманіття, зосереджене переважно біля підніжжя гір та в долинах.^[8]

Ліси, що складаються з білої ялини, бальзамічної тополі та осики, ростуть до висоти приблизно 1100 метрів. Вище, у захищених від вітру місцях, можна зустріти вільху, вербу та карликову березу. На висоті близько 1400 м починаються зони альпійської тундри, де росте близько 200 видів рослин, зокрема смілка, гірський верес, арктичний мак та ломикамінь.^[8]

Тваринний світ парку також різноманітний. У передгір'ях та долинах мешкають:

• Дикі барани та гірські козли, які можуть підніматися на значну висоту.
• Карибу, лосі, грізлі та барибали.
• Хижаки, такі як вовки, рисі, росомахи та койоти.^[8]

У міфології корінного народу південні тутчони, гора Логан вважається священним, забороненим місцем, де живуть духи. Одна з легенд про її створення пов'язана зі всесвітнім потопом. Щоб врятувати світ, культурний герой Ворон викрав дитину морської жінки й пообіцяв повернути її лише тоді, коли вона дістане з дна океану землю. З цієї землі й виникла гора Логан.^[8]

З приходом європейців з'явилася нова, сучасна легенда. Вона стверджує, що альпініст, який зможе в одиночку підкорити всі схили Логана, отримає таємне знання про місцезнаходження міфічного золотого міста або скарбу, захованого в районі Клондайку.^[8]

Висота Логана неодноразово уточнювалася. У 1992 році експедиція Геологічної служби Канади за допомогою GPS встановила нову офіційну висоту — 5959 метрів, що відрізнялося від попередніх даних (5951 м та 6050 м).^[4]

Гора Логан має вигляд масивного плато завдовжки понад 20 км з кількома вершинами. До основних піків масиву належать:^[5]

Перше сходження на гору Логан відбулося 23 червня 1925 року. Міжнародна команда альпіністів, очолювана Альбертом Г. Мак-Карті, подолала довгий і складний шлях до вершини. Експедиція тривала 65 днів, і всі шестеро учасників — Мак-Карті, Вільям Фостер, Фредерік Ламберт, Аллен Карпе, Норман Рід та Енді Тейлор — успішно досягли головного піка.^[10]

• 1957 — Східним гребенем. Гіл Робертс, Дон Монк, Джен Манкарскі, Реймонд Грінвуд і Сезар Лісчішин здійснили перше проходження складного Східного гребеня.^[10]
• 1965 — маршрутом «Колібрі» (Hummingbird Ridge). Американські альпіністи Дік Лонг, Аллен Стек, Джон Еванс, Франклін Coale та Пол Бекон пройшли надзвичайно складний і небезпечний 4000-метровий гребінь. Повторних проходжень цього маршруту не було.
• 1987 — Перше зимове сходження. Група з шести альпіністів під керівництвом Дейва Чізмонда піднялася на вершину в березні, подолавши екстремальні погодні умови.^[11]
• 2018 — Перше сольне зимове сходження. Альпіністка з Квебеку Монік Рішар здійснила перше в історії одиночне сходження взимку, встановивши також жіночий рекорд швидкості.^[12]

Через віддаленість та екстремальні умови сходження на Логан є ризикованим заходом. З 2020 року Парки Канади запровадили нові правила для альпіністів, які планують сходження. Вони включають обов'язкову подачу заявки на дозвіл за 90 днів, обмеження розміру групи та вимоги до самодостатності учасників.^[13]

Сходження на гору Логан — це складна експедиція, що вимагає ретельної підготовки, досвіду в альпінізмі та значних логістичних зусиль. Найкращим сезоном для сходжень вважається період з кінця квітня до початку липня.^[7]

Доступ до гори можливий лише повітрям. Більшість експедицій починаються з містечка Гейнс-Джанкшен (Юкон), звідки альпіністів доставляють на літаку, обладнаному лижами, до базового табору на льодовику Квінтіно Селла на висоті близько 2650 м.^[14] Перед початком сходження необхідно отримати дозвіл від Парки Канади та пройти обов'язковий інструктаж.

Маршрут King Trench є стандартним і технічно найпростішим шляхом на вершину. Він не вимагає складного скелелазіння, але є надзвичайно виснажливим фізично.^[15] Сходження відбувається по льодовику з використанням лиж або снігоступів. Більшу частину шляху спорядження транспортується на санях, які альпіністи тягнуть за собою.

Експедиція триває в середньому три тижні та передбачає поступову акліматизацію за принципом «піднімайся високо, спи низько». Для цього команди встановлюють серію проміжних таборів:^[16]

• Табір 1 (3200 м)
• Табір 2 або King Col (4150 м)
• Табір 3 (4800 м)
• Табір 4 або Prospector's Col (5200 м)
• Високий табір (5550 м)

Штурм вершини починається з високого табору і є довгим та напруженим днем, що триває від 10 до 14 годин. Фінальна частина маршруту — це траверс великого вершинного плато, де необхідно подолати кілька невеликих піків, перш ніж досягти справжньої вершини Логана.^[16]

Незважаючи на відсутність технічних труднощів на стандартному маршруті, гора Логан є однією з найскладніших вершин Північної Америки через об'єктивні небезпеки. Основними ризиками є:

• Екстремальний холод: температури можуть опускатися значно нижче -40 °C.
• Непередбачувана погода: сильні вітри та раптові бурі є звичним явищем.
• Льодовикові тріщини: маршрут проходить через великі льодовики з прихованими тріщинами.
• Висотна хвороба: значна висота вимагає належної акліматизації.

Альпіністам рекомендується мати попередній досвід сходжень на високі та холодні вершини, такі як Деналі або Аконкагуа.^[15]

• Mount Logan, Yukon Territory (англ.). Peakbagger.com. Процитовано 20 серпня 2023.
• Mount Logan на сайті Geographical Names Board of Canada (англ.)
• Експедиція на гору Логан — опис маршруту (англ.)