YaChudo

Лорен Ґрофф

Переглядів: 0. Оновлено 02.11.2026.

Лорен Ґрофф
Народилася23 липня 1978[1][2] (48 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Куперстаун, Нью-Йорк Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна США Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьписьменниця-романістка, авторка оповідань, книгарка, письменниця Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materУніверситет Вісконсину в Медісоні і Емгерстський коледж Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мованглійська[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Magnum opusMatrix[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди

грант Гуггенгайма (2018)

Велика премія мадам Фігаро за найкращий іноземний романd (2017)

Сайт: laurengroff.com Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Лорен Ґрофф у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Лорен Ґрофф (нар. 23 липня 1978) — американська письменниця, авторка романів та коротких оповідань. Вона написала п'ять романів і дві збірки оповідань, зокрема «Тендітні їстівні пташки» (2009), «Долі та фурії» (2015), «Матінка» (2022) і «Безмежна глушина» (2023).

2024 року названа однією зі 100 найвпливовіших людей за версією журналу TIME[5].

Ранні роки та освіта

Ґрофф, друга дитина у сім'ї Жанін і Джеральда Ґроффів, народилася і виросла у Куперстауні, Нью-Йорк[6][7]. Її сестра — тріатлоністка та дворазова олімпійська чемпіонка Сара Тру[8]. Закінчила Емгерстський коледж та Університет Вісконсина у Медісоні зі ступенем магістра образотворчих мистецтв у галузі художньої літератури[9][10][11].

Ґрофф одружена, має двох дітей і живе в Гейнсвіллі, штат Флорида[6].

Кар'єра

Перший роман Ґрофф, «Чудовиська з Темплтона», вийшов у видавництві Гайперіон 5 лютого 2008 року та дебютував у списку бестселерів The New York Times[12]. Його добре сприйняв Стівен Кінг, який прочитав книжку перед публікацією та написав першу рецензію в Entertainment Weekly[13]. 2008 року роман увійшов до короткого списку Orange Prize для нових письменників і його названо однією з найкращих книг 2008 року за версією Amazon.com і San Francisco Chronicle[14][15][16].

«Чудовиська з Темплтона» — це сучасна історія про повернення додому до Темплтона, що є втіленням Куперстауна, штат Нью-Йорк. У ньому переплітаються голоси персонажів, узятих з історії міста, а також з роману «Піонери» Джеймса Фенімора Купера, дія якого теж розгортається у белетризованому Куперстауні під назвою Темплтон.

Перша збірка оповідань Грофф «Тендітні їстівні пташки» вийшла в січні 2009 року. Вона містила історії, опубліковані в The New Yorker, The Atlantic, Five Points, Plowshares та антологіях Best New American Voices 2008, Pushcart Prize XXXII і The Best American Short Stories 2007, 2010 і 2014 років.

Другий роман Ґрофф, «Аркадія», вийшов 2012 року[17] і розповідає про першу дитину, яка народилася у вигаданій комуні 1960-х у північній частині штату Нью-Йорк. Бестселер New York Times і Booksense, цей роман отримав схвальні відгуки від New York Times Sunday Book Review[18], The Washington Post[19] і Miami Herald[20]. Роман визнано однією з найкращих книг 2012 року за версією The New York Times[21], The Washington Post[22], NPR[23], Vogue[24], The Globe and Mail[25], The Christian Science Monitor[26], і Kirkus Reviews[27].

Третій роман авторки "Долі та фурії» вийшов 2015 року й став бестселером New York Times та Booksense. «Долі та фурії» — це зображення 24-річного шлюбу з двох перспектив — спочатку чоловіка, а потім дружини. Його було номіновано на Національну книжкову премію за художню літературу 2015 року[28], Премію Національного кола книжкових критиків 2015 року за художню літературу[29] і він був представлений у численних списках художньої літератури «Найкраще за 2015 рік», зокрема як вибір Amazon.com як Найкраща книга 2015 року[30]. Президент Барак Обама вибрав її улюбленою книжкою 2015 року[31][6].

2017 року Гранта назвала Ґрофф однією із найкращих молодих американських письменниць її покоління[32]. 2018 року вона отримала стипендію Гуґґенхайма з художньої літератури[33].

П'ята книжка Ґрофф, збірка оповідань «Флорида», вийшла 2018 року. «Флорида» стала переможцем The Story Prize за збірки оповідань, опубліковані 2018 року[34]. Також була фіналістом Національної книжкової премії за художню літературу 2018 року[35][36]. The Guardian назвав розповідь Ґрофф «героїчним спротивом проти способу життя, який ми ведемо зараз: проти марнотратства, проти штучних середовищ, у яких нас утримують корпорації, але водночас і проти тиску на жінок бути бездоганними, без зусиль ідеальними матерями, дружинами, сестрами, коханками, подругами в умовах цього жалюгідного стану речей»[37].

Четвертий роман Ґрофф «Матінка» вийшов 2021 року. «Матінка» розповідає про «сімнадцятирічну Марі де Франс … яку відправили до Англії, щоб вона стала новою настоятелькою злиденного абатства, черниці якого перебувають на межі голоду та потерпають через хвороби»[38]. The Observer назвав це «дивним і поетичним історичним романом, дія якого розгортається в абатстві, схожому на сон, вигадана біографія містикині XII століття»[39]. Роман «Матінка» потрапив до короткого списку Національної книжкової премії з художньої літератури 2021 року[40] та медалі Ендрю Карнегі за досягнення в художній літературі 2022 року[41].

П'ятий роман Ґрофф, «Безмежна глушина», дебютував у списку бестселерів New York Times у вересні 2023 року. «Безмежна глушина» розповідає про втечу служниці з колоніального поселення під час «голодного періоду» 1609 року.

2024 року письменниця відкрила книжковий магазин The Lynx у Гейнсвіллі, штат Флорида[42][43]. Вона також була запрошеною редакторкою The Best American Short Stories 2024.

Бібліографія

Романи

Коротка художня проза

Збірки

  • Тендітні їстівні пташки /Delicate Edible Birds (2009)[56]
  • Флорида /Florida (New York: Riverhead Books, 2018, ISBN 9781594634512)

Критичні дослідження та рецензії на творчість Ґрофф

Флорида

Примітки

  1. ↑ Internet Speculative Fiction Database — 1995.
  2. ↑ FemBio database
  3. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ https://lambdaliterary.org/awards/lammys-directory-1988-present/
  5. ↑ Lauren Groff: The 100 Most Influential People of 2024. TIME (англ.). 17 квітня 2024. Процитовано 23 квітня 2024.
  6. ↑ а б в Lauren Groff: 'I often get very lonely because my job is very lonely'. the Guardian (англ.). 11 вересня 2021. Процитовано 27 вересня 2021.
  7. ↑ Mother shares daughter's Olympic journey with students. Cooperstown Crier. 24 травня 2012. Процитовано 27 липня 2024.
  8. ↑ Sarah Groff is One Tough Bird. Архів оригіналу за 4 березня 2016.
  9. ↑ Groff, Lauren. Fresh Fiction.
  10. ↑ Groff, Lauren. Ploughshares.
  11. ↑ Lauren Groff '01 | Class of 2024 Honorees | Amherst College. www.amherst.edu. Процитовано 12 червня 2024.
  12. ↑ New York Times Bestsellers. The New York Times. 2 березня 2008. Процитовано 7 травня 2010.
  13. ↑ Harry Potter Fans, Break Out the Tissues. Архів оригіналу за 8 липня 2007.
  14. ↑ Orange Prize Shortlist. Orange Prize for Fiction.
  15. ↑ Amazon.com Best Books of 2008. Amazon.com.
  16. ↑ San Francisco Chronicle Best Books of 2008. San Francisco Chronicle. 17 серпня 2010. Архів оригіналу за 6 березня 2012. Процитовано 19 лютого 2025.
  17. ↑ Groff, Lauren (6 березня 2012). Arcadia. Hyperion. ISBN 978-1-4013-4087-2. Архів оригіналу за 17 січня 2012. Процитовано 24 січня 2012.
  18. ↑ Wilwol, John (6 квітня 2012). 'Arcadia,' by Lauren Groff. The New York Times. Процитовано 11 червня 2018 — через NYTimes.com.
  19. ↑ Charles, Ron (13 березня 2012). Lauren Groff's 'Arcadia': Trouble in paradise. Процитовано 11 червня 2018 — через www.washingtonpost.com.
  20. ↑ Lauren Groff recreates a paradise in 'Arcadia' - Books - MiamiHerald.com. Miami Herald. Архів оригіналу за 2 квітня 2012. Процитовано 12 квітня 2012.
  21. ↑ 100 Notable Books of 2012. The New York Times. 27 листопада 2012. Процитовано 11 червня 2018 — через NYTimes.com.
  22. ↑ staff, The Washington Post (16 листопада 2012). The 10 best books of 2012. Процитовано 11 червня 2018 — через www.washingtonpost.com.
  23. ↑ Best Books Of 2012: The Complete List. NPR. 24 грудня 2012. Процитовано 11 червня 2018.
  24. ↑ Top Ten: The Best Books of 2012 - Culture - Vogue. Архів оригіналу за 29 січня 2013. Процитовано 17 лютого 2013.
  25. ↑ The Globe's top 29 picks for international fiction of 2012. The Globe and Mail. 24 листопада 2012. Процитовано 11 червня 2018.
  26. ↑ 10 best books of 2012 – fiction. Christian Science Monitor. 3 грудня 2012. Процитовано 11 червня 2018.
  27. ↑ Best Fiction of 2012 - Kirkus Reviews. Kirkus Reviews. Архів оригіналу за 11 травня 2013. Процитовано 11 червня 2018.
  28. ↑ National Book Award Nominees for 2015 (Fiction Category). 17 вересня 2015.
  29. ↑ National Book Critics Circle Award Nominees for 2015 (Fiction Category). Архів оригіналу за 21 січня 2016.
  30. ↑ Amazon Unveils the Best Books of 2015. 11 листопада 2015.
  31. ↑ Kendrick Lamar Vs. Bruno Mars: POTUS and FLOTUS' Favorite Songs, Movies and Moments of 2015. Процитовано 11 червня 2018.
  32. ↑ Granta 139: Best of Young American Novelists 3. Granta Magazine (амер.). Процитовано 23 квітня 2018.
  33. ↑ Groff, Lauren (1 квітня 2018). 2018 Guggenheim Fellows. Guggenheim Foundation. Архів оригіналу за 8 серпня 2022. Процитовано 19 лютого 2025.
  34. ↑ Lauren Groff's 'Florida' wins $20,000 Story Prize. Star Tribune. Архів оригіналу за 8 березня 2019. Процитовано 19 лютого 2025.
  35. ↑ The 2018 National Book Award finalists are in. Here's the full list. Vox. Процитовано 11 жовтня 2018.
  36. ↑ Harris, Elizabeth A. (9 вересня 2023). How Lauren Groff, One of 'Our Finest Living Writers,' Does Her Work. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 12 червня 2024.
  37. ↑ Elkin, Lauren (14 червня 2018). Florida by Lauren Groff review – rage and refusal as Earth reaps the whirlwind. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 25 вересня 2020.
  38. ↑ About Matrix. Penguin Random House (амер.). Процитовано 23 квітня 2021.
  39. ↑ Matrix by Lauren Groff review – thrilling trip into the mystic. The Observer (англ.). 27 вересня 2021. Процитовано 27 вересня 2021.
  40. ↑ National Book Awards 2021 shortlists announced. Books+Publishing (en-AU) . 6 жовтня 2021. Процитовано 10 жовтня 2021.
  41. ↑ 2022 Winners. American Library Association. 17 жовтня 2021. Процитовано 16 листопада 2021.
  42. ↑ Alter, Alexandra (10 травня 2024). Book Bans Are Surging in Florida. So Lauren Groff Opened a Bookstore. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 12 червня 2024.
  43. ↑ Andrew, Scottie (2 травня 2024). In Florida, a bestselling author is building a new community of literary resistance. CNN (англ.). Процитовано 12 червня 2024.
  44. ↑ Post-Dispatch, Joe Peschel Special to the (20 вересня 2015). Lauren Groff offers stunning view of a long marriage. Процитовано 11 червня 2018.
  45. ↑ Puckett-Pope, Lauren (1 квітня 2021). An Exclusive First Look at Lauren Groff's 'Matrix'. ELLE (амер.). Процитовано 15 липня 2021.
  46. ↑ Matrix by Lauren Groff review – thrilling trip into the mystic. The Observer (англ.). 27 вересня 2021. Процитовано 27 вересня 2021.
  47. ↑ Briefly reviewed in the September 20, 2021 issue of The New Yorker, p.71.
  48. ↑ Silcox, Beejay (21 вересня 2023). The Vaster Wilds by Lauren Groff review – a survival story. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 12 червня 2024.
  49. ↑ Mozley, Fiona (8 вересня 2023). Lauren Groff's Latest Is a Lonely Novel of Hunger and Survival. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 12 червня 2024.
  50. ↑ Lauren Groff's next novel is set in the 17th-century American wilderness. Literary Hub (амер.). 30 вересня 2022. Процитовано 19 червня 2023.
  51. ↑ Lauren Groff Reveals the Cover of Her Upcoming Novel, 'The Vaster Wilds'. ELLE (амер.). 29 березня 2023. Процитовано 19 червня 2023.
  52. ↑ Kois, Dan (12 вересня 2023). Why Lauren Groff Decided to Venture Into The Vaster Wilds. Slate (амер.). ISSN 1091-2339. Процитовано 12 червня 2024.
  53. ↑ Grady, Constance (12 вересня 2023). The book of the year so far is Lauren Groff's The Vaster Wilds. Vox (амер.). Процитовано 12 червня 2024.
  54. ↑ Starkey, David (14 лютого 2024). Book Review | 'The Vaster Wilds' by Lauren Groff. The Santa Barbara Independent (амер.). Процитовано 12 червня 2024.
  55. ↑ Lauren Groff has a go bag and says so should you. npr.org. 11 вересня 2023.
  56. ↑ Maury, Laurel (9 березня 2009). 'Delicate' Stories In A Best-Friend-Forever Voice. NPR. Архів оригіналу за 7 квітня 2020. Процитовано 17 лютого 2022.

Посилання


Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).