Лорелай (скеля)
| Лорелай | ||||
 | ||||
|
50°08′21″ пн. ш. 7°43′43″ сх. д. / 50.139286944444° пн. ш. 7.72869° сх. д. | ||||
| Країна |
 Німеччина  | |||
|---|---|---|---|---|
| Регіон |
Борніх | |||
| Система |
Middle Rhined і Upper Middle Rhine Valleyd | |||
| Тип |
гора | |||
| Висота |
109 м[1] | |||
  Лорелай Лорелай (Німеччина) | ||||
 | ||||
 Лорелай у Вікісховищі | ||||
Лореляй, або Лорелея,[2] нім. Lorelei або Loreley — скеля на східному березі ущелини Райну, поблизу містечка Занкт-Гоарсгаузен.
Короткий опис
Розташована в найвужчій частині річки за 90 км від міста Франкфурт-на-Майні. Сильна течія і скелястий берег свого часу призводили до того, що тут розбивалися безліч човнів. Тому Лореляй — це також ім'я однієї із дів Райну (Нікс, нім. Nixe), які прекрасним співом заманювали мореплавців на скелі, як сирени у давньогрецькій мітології. На кручі, де, згідно з легендами, любила сидіти Лореляй, стоїть скульптура з білого мармуру.
Це слово походить від нім. lureln (на місцевому діалекті — «шепотіння») і ley («скеля»). Таким чином, «Лореляй» колись перекладалася як «шепітлива скеля». Ефект шепотіння спричинений водоспадом, який існував у цій місцевості аж до початку XIX століття.
Існує також думка, що дівчину звали не Лореляй, а Лора, а ім'я трансформувалося з прізвиська Лора-що-на-горі / Лора-на-горі, адже якщо перекласти це німецькою, то вийде Lore-in-Lei, для стислости — Lorelei, що пізніше перетворилася на ім'я. Є й інша думка, що це ім'я походить від «Lure Lay» — «сланцева скеля».
Легенда про Лореляй часто використовується в художній літературі. Особливо відомий вірш Гайнріха Гайне (нім. «Ich weiß nicht, was soll es bedeuten…»): Рокгурти Tom Tom Club, Styx, Cocteau Twins, Fleet Foxes, The Pogues, Scorpions, The Explorers, Wishbone Ash, Comeback Kid, Blackmore's Night, Theatre of Tragedy і L'Arc-en-Ciel в різний час випускали пісні, названі «Lorelei».
Вважається, що мотив Лореляй ввела до української культурно-літературної традиції письменниця-феміністка Ольга Кобилянська[3] в повісті «Царівна» (1895)[4]. Кузина героїні твору, Наталки, кпить з її дівочих мрій словами «Ти хочеш удавати якусь русалку, вправляєшся в якусь видуману безсоромну роль, може, Гейневу Лореляй?»[5]
У 2013 році був знятий україно-грузинсько-російський фільм «Моя русалка, моя Лореляй».
Примітки
- ↑ а б GeoNames — 2005.
- ↑ Лорелея – нове життя легендарної скелі | 15.07.2006 | Deutsche Welle
- ↑ Кобилянська О. Людина. Царівна. – К.: Вид-во ЦКЛКСМУ «Молодь», 1969. — С. 75–352.
- ↑ А. Матусяк (квітень 2006). Молодомузівська femme fatale. Слово і час. Київ: Інститут літератури НАНУ (№ 4 (544)): 34—45.
{{cite journal}}:|access-date=вимагає|url=(довідка);|issue=має зайвий текст (довідка) - ↑ Цит. за Мусієнко В. П. (9.10.2010). Дискурсивний вимір інтертекстуальності в повісті Ольги Кобилянської «Царівна» (PDF). Стил. filologija (38): 177—187. Процитовано 15.07.2026.
Посилання
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).