Лорд-Гав

Острови Лорд-Гав
Lord Howe Island Group [1]
Світова спадщина
31°33′00″ пд. ш. 159°05′00″ сх. д. / 31.55° пд. ш. 159.08333333333° сх. д.
Країна	Австралія
Тип	Природний
Критерії	vii, x
Об'єкт №	186
Регіон	Азія і Океанія
Зареєстровано:	1982 (6 сесія)
Розташування на карті Океанії
Лорд-Гав у Вікісховищі

Лорд-Гав (англ. Lord Howe Island) — невеликий вулканічний острів, що має форму бумерангу, витягнутого з півночі на південь на 10 км, шириною близько 2 км. Належить Австралії (входить до складу штату Новий Південний Уельс). Має внутрішнє самоврядування.

Група островів Лорд-Гав занесена до списку Світової спадщини ЮНЕСКО за унікальні форми рельєфу та біоту, різноманітні майже незаймані екосистеми, природну красу та місця проживання видів, що перебувають під загрозою^[2]. Як зразковий природоохоронний об'єкт природний парк-заповідник Лорд-Гав (Lord Howe Island Permanent Park Preserve) занесений до Зеленого списку природоохоронних територій МСОП (сертифікований за успішну повну ліквідацію інвазивних мишовидних гризунів, що дозволило відновити популяції рідкісних острівних птахів^[3].

Розташований у Тасмановому морі за 770 км на північний схід від міста Сідней (Австралія) та приблизно за 1200 км на південний захід від острова Нова Каледонія (заморське володіння Франції). Острів розташований приблизно посередині між континентальним узбережжям Австралії і островом Норфолк (належить Австралії). Уздовж західного узбережжя острова простягається піщана напівзакрита захищена лагуна коралового рифу.

Більшість населення мешкає на півночі. На півдні переважають лісисті пагорби, тут розташована найвища точка острова гора Ґовер (875 м).

До групи островів Лорд-Гав належать 28 островів, острівців і скель. Площа острова Лорд-Гав становить 14,6 км².

Острів розташований у зоні вологого субтропічного клімату. Найтепліший місяць — лютий із середньою температурою 23,3 °C (74 °F). Найхолодніший місяць — липень із середньою температурою 16,1 °С (61 °F).^[4]

Вік острова Лорд-Гаву становить близько 20 млн років, тобто він є одним з найдавніших вулканічних островів у Тихому океані. Північна і південна частини острова мають вулканічне походження, а центральна частина складається зі злежалого коралового піску. Отож Лорд-Гав виник у результаті злиття двох вулканічних островів. Територія північної частини — це здебільшого пагорби танизькогір'я (до 300 м над рівнем океану). У південній частині Лорд-Гаву є два базальтові гірські масиви — Лідгберд (650 м або 777 м) і Гувер (757 м або 875 м). Коралова перемичка покрита дюнами заввишки до 45 м. Істотна частина затоки, що омиває острів із заходу, зайнята кораловим рифом. Між ним і узбережжям Лорд-Гав є невеликий острівець Реббіт коралового походження. Прибережні води Лорд-Гаву — найпівденніша точка на Землі, де є колонії коралових поліпів.

17 лютого 1788 британський корабель, що плив з ув'язненими на борту з Австралії на острів Норфолк, під командуванням лейтенанта Г. Лідґберда відкрив острів Лорд-Гав. Перші поселенці прибули на острів з Нової Зеландії 1834 року.

За 16-25 км на південний схід від Лорд-Гаву розташований крихітний острівець Болс-Пірамід. Його довжина — 200 м, а найвища точка — 562 м (або 650 м). Острів Болс-Пірамід відкрили разом з Лорд-Гавом 1788 року і адміністративно він належить до нього.

Постійне населення, згідно з переписом 2016 року, налічує 382 особи, водночас на острові дозволяється перебувати ще 400 туристам у день. Першими поселенцями на острові були європейські й американські китобої. Нині мешканці острова зайняті у туризмі, роздрібній торгівлі, риболовлі, землеробстві. Більшість (92 %) мешканців острова мають австралійське громадянство.

Лорд-Гав розташований на стику тропічного та субтропічного кліматичних поясів. Температурні умови та освітлення на острові є критичними для розвитку деревної рослинності в Південній півкулі. Спостерігається різко виражена диференціація рослинності між опуклими й увігнутими схилами. Істотна частина острова покрита тропічними лісами, які бувають як одноярусними, так і двоярусними. Описано 209 видів вищих рослин, з яких 70 є ендеміками Лорд-Гаву. На острові росте Говея Форстера (Пальма Кентія), яка є символом острова і найпопулярнішою декоративною пальмою у світі. Насіння Говеї Форстера експортують, що є важливим для економіки острова.

Загалом тут зафіксовано 202 види птахів. На островах залишається лише один корінний ссавець — великий лісовий кажан, з родини лиликових.

Розвиватися туризм на острові почав у першій половині XX століття, коли почали організовувати екскурсійні тури з материка. На острові розвинений дайвінг і сноркелінг.

• Hunt, E., Carillet, J.-B., Galbraith, K., Jones, R., Keller, N., Lyon, J., McKinnon, R., O′Byrne, D., Pinheiro, L., Wheeler, T. South Pacific: Polynesia, Melanesia & Micronesia. Lonely Planet Publications Pty Ltd. Melbourne. Oakland. London. Paris. 1st edition. 2000 (p.124-125).
• Allen, Gerald R. та ін. (1976). Annotated checklist of the fishes of Lord Howe Island. Records of the Australian Museum. 30 (15): 365—454. doi:10.3853/j.0067-1975.30.1976.287. {{cite journal}}: Явне використання «та ін.» у: |author2= (довідка)
• Coleman, Neville (2001). 1001 Nudibranchs – Catalogue of Indo-Pacific Sea Slugs. Springwood. ISBN 0-947325-25-5.
• Coleman, Neville (2002). Lord Howe Island Marine Park: Sea Shore to Sea Floor: World Heritage Wildlife Guide. Rochedale: Neville Coleman's Underwater Geographic. ISBN 0-947325-27-1.
• Daniel, M.J.; Williams, G.R. (1984). A survey of the distribution, seasonal activity and roost sites of New Zealand bats (PDF). New Zealand Journal of Ecology. 7: 9—25. Архів оригіналу (PDF) за 4 жовтня 2013. Процитовано 10 травня 2015.
• Etheridge, Robert (1889). Lord Howe Island its zoology, geology, and physical characters. No. 5. The physical and geological structure of Lord Howe Island (PDF). Australian Museum Memoir. Australian Museum, Sydney. 2 (5): 99—126. doi:10.3853/j.0067-1967.2.1889.483. ISSN 0067-1967. Архів оригіналу (PDF) за 20 травня 2018. Процитовано 10 травня 2015.
• Flannery, Tim (2006). The Weather Makers – The History and Future Impact of Climate Change. Allen Lane. ISBN 978-0-7139-9921-1.
• Gaffney, Eugene S. (1975). A phylogeny and classification of the higher categories of turtles. (article 4). Bulletin of the American Museum of Natural History. 155 (5): 389—436. Архів оригіналу за 8 травня 2015. Процитовано 10 травня 2015.
• Gavrilets, Sergei; Vose, Arron (2007). Case studies and mathematical models of ecological speciation. 2. Palms on an oceanic island. Molecular Ecology. 16 (14): 2910—2921. doi:10.1111/j.1365-294x.2007.03304.x. PMID 17614906.
• Green, Peter S. (1994). Lord Howe Island. У Orchard, Anthony E (ред.). Flora of Australia. Volume 49, Oceanic Islands 1. Canberra: Australian Government Publishing Service. ISBN 0-644-29385-3.
• Harriott, V.J.; Harrison, P.L.; Banks, S.A. (1995). The coral communities of Lord Howe Island. Marine and Freshwater Research. 46 (2): 457—465. doi:10.1071/mf9950457.
• Hill, E S (1870). Lord Howe Island – Official visit by the Water Police Magistrate and the Director of the Botanic Gardens, Sydney; together with a description of the island. Votes & Proc. Legislative Assembly New South Wales 1870: 635—654.
• Hutton, Ian (1986). Lord Howe Island. Australian Capital Territory: Conservation Press. ISBN 978-0-908198-40-5.
• Hutton, Ian (1990). Birds of Lord Howe Island – Past and Present. Ian Hutton. ISBN 0-646-02638-0.
• Hutton, Ian (1998). The Australian Geographic Book of Lord Howe Island. Australian Geographic. ISBN 1-876276-27-4.
• Hutton, Ian; Parkes, John P. & Sinclair, Anthony R. E. (2007), Reassembling island ecosystems: the case of Lord Howe Island (PDF), Animal Conservation, 10 (22): 22—29, doi:10.1111/j.1469-1795.2006.00077.x, архів оригіналу (PDF) за 21 листопада 2011, процитовано 25 червня 2011
• Hutton, Ian (2009). A Guide to World Heritage Lord Howe Island. Lord Howe Island Museum.
• Hutton, Ian (2010a). A field guide to the ferns of Lord Howe Island. Lord Howe Island: Ian Hutton. ISBN 0-9581286-7-7.
• Hutton, Ian (2010b). A field guide to the birds of Lord Howe Island. Lord Howe Island: Ian Hutton. ISBN 0-9581286-2-6.
• Hutton, Ian (2010c). A field guide to the plants of Lord Howe Island. Lord Howe Island: Ian Hutton. ISBN 0-9581286-1-8.
• Hutton, Ian; Harrison, Peter (2004). A field guide to the marine life of Lord Howe Island. Lord Howe Island: Ian Hutton. ISBN 0-9581286-3-4.
• Jones, R N (2004). Managing Climate Change Risks. У Agrawala, S. & Corfee-Morlot, J. (ред.). The Benefits of Climate Change Policies: Analytical and Framework Issues, OECD cited in the CSIRO's Climate Change Impacts on Australia and the Benefits of Early Action to Reduce Global Greenhouse Gas Emissions". Paris. с. 249—298.
• McDougall, I; Embleton, B J; Stone, D B (1981). Origin and evolution of Lord Howe Island, Southwest Pacific Ocean. Journal of the Geological Association of Australia. 28: 155—176. doi:10.1080/00167618108729154.
• Mueller, Ferdinand J.H. von (1875). Fragmenta Phytographiae Australiae 9. Melbourne: Government Printer. с. 76—79.
• National Library of Australia. Lord Howe Island: 1788–1988. From Antipodean Isolation to World Heritage. A Bicentennial Publication (PDF). National Library of Australia. ISBN 0-7316-3090-4. Архів оригіналу (PDF) за 20 грудня 2010. Процитовано 24 січня 2014.
• Nichols, Daphne (2006). Lord Howe Island Rising. Frenchs Forest, NSW: Tower Books. ISBN 0-646-45419-6.
• Pickard, John (1983a). Rare or threatened vascular plants of Lord Howe Island. Biological Conservation. 27 (2): 125—139. doi:10.1016/0006-3207(83)90084-8.
• Pickard, John (1983b). Vegetation of Lord Howe Island. Cunninghamia. 17: 133—266.
• Pickard, John (1984). Exotic plants of Lord Howe Island: distribution in space and time, 1853–1981. Journal of Biogeography. 11 (3): 181—208. doi:10.2307/2844639. JSTOR 2844639.
• Rabone, Harold R (1972). Lord Howe Island: Its discovery and early associations 1788 to 1888. Sydney: Australis.
• Recher, Harry F; Clark, Stephen S (1974). Environmental survey of Lord Howe Island : a report to the Lord Howe Island Board / edited by Harry F. Recher and Stephen S. Clark Lord Howe Island Board (N.S.W.). Australian Museum: Dept. of Environmental Studies.Recher H. F., Clark S. S. A biological survey of Lord Howe Island with recommendations for the conservation of the island's wildlife // Biological Conservation — Elsevier, 1974. — Vol. 6, Iss. 4. — P. 263–273. — ISSN 0006-3207; 1873-2917 — doi:10.1016/0006-3207(74)90005-6
• Starbuck, Alexander (1878). History of the American Whaling Fishery from its Earliest Inception to the Year 1876. Waltham, Massachusetts: author.
• Veron, John E; Done, T J (1979). Corals and coral communities of Lord Howe Island. Australian Journal of Marine and Freshwater Research. 30 (2): 203—236. doi:10.1071/mf9790203.
• UNESCO. The World's Heritage: The Definitive Guide to All World Heritage Sites. London : Collins, 2025. 1032 p. ISBN 978-0-00-870350-9.
• Wallis, G.P.; Trewick, Steve A. (2009). New Zealand phylogeography: evolution on a small continent. Molecular Ecology. 18 (17): 3548—80. doi:10.1111/j.1365-294X.2009.04294.x. PMID 19674312.

• UNESCO World Heritage Centre. World Heritage List: Natural Properties
• IUCN Green List of Protected and Conserved Areas