Лисичники
| село Лисичники | |
|---|---|
| Країна | |
| Область | Тернопільська область |
| Район | Чортківський район |
| Тер. громада | Заліщицька міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA61060170210093780 |
| Облікова картка | Лисичники |
| Основні дані | |
| Засноване | 1641 |
| Населення | 647 |
| Територія | 2.510 км² |
| Густота населення | 284.06 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 48653 |
| Телефонний код | +380 3554 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°41′55″ пн. ш. 25°50′54″ сх. д. / 48.69861° пн. ш. 25.84833° сх. д. |
| Водойми | р. Серет |
| Відстань до районного центру |
14 км |
| Найближча залізнична станція | Заліщики |
| Відстань до залізничної станції |
14 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 48600, Тернопільська обл., Чортківський р-н., м. Заліщики, вул. С. Бандери, 40 |
| Карта | |
Лисичники | |
Лисичники | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Лиси́чники — село в Україні, у Заліщицькій міській громаді Чортківського району Тернопільської області. Розташоване на річці Серет, на південному сході району.[1] До 2020 підпорядковане Касперівській сільській раді.
До 1963 поблизу Лисичників були хутори Миколаївка та Вовчків (зник у зв'язку зі спорудженням Касперівської ГЕС. На хуторі Миколаївка в урочищі «Вовчків» зберігся один житловий будинок.
Поблизу села на правому схилі долини річки Серет відшаровані стовпоподібні скелі «Сеноманські богатирі». Є печери Кошова та Лиличка. На північній околиці села, на струмку Єрмівка (права притока р. Серет), розташований однойменний водоспад Єрмівка (3,5 - 4 м).
Історія
Виявлено археологічні пам'ятки: пізнього палеоліту, трипільську, комарівську, ноа, гава-голіградську, липицьку, черняхівську та давньоруську культури.
Трипільське поселення – в урочищі Горби. Друге трипільське поселення етапу СІІ – в урочищі Замчище, на високому виступі правого берега Серету. Третє трипільське поселення етапу С – в урочищі Замчище (Винниця), у південно-західній частині високого виступа правого берега ріки Серет. Четверте поселення трипільської культури – етапу С, в урочищі Коло Валу (траянів вал), на березі ріки Серет. П’яте поселення трипільців – в урочищі Городище, на підвищенні над потічком і болотом, південно-західній схил підвищення. Шосте трипільське поселення етапу В – в урочищі Печера-лисичка (над печерою), на високому правому березі Серету. Давньоруське поселення розміщене в урочищі “Печера Лиличка”. Тут виявлено уламки кераміки, залізні вироби.[2]
Перша писемна згадка — 1641 р.[3]
У 1854—1918 рр. у складі Заліщицького повіту (Австро-Угорщина)[4].
Діяли «Просвіта», «Луг» та інші товариства, кооператива.
1944 відбувся бій між сотнею УПА і загоном НКДБ.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Заліщицької міської громади[5].
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Заліщицького району, увійшло до складу новоутвореного Чортківського району[6].
Населення
Станом на 2011 рік у селі мешкало 647 осіб[джерело?].
Мова
Рідна мова населення за даними перепису 2001 року[7]:
| Мова | Чисельність, осіб | Частка |
|---|---|---|
| Українська | 711 | 99,72 % |
| Інші мови[8] | 2 | 0,28 % |
| Разом | 713 | 100,00 % |
Релігія
- церква Покрови Пресвятої Богородиці (1898, мурована, ПЦУ та УГКЦ).
Пам'ятники
Споруджено пам'ятники на братській могилі угорських воїнів (1915), воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1987), встановлено пам'ятний знак на честь скасування панщини, обсаджено 4 липами (2 пол. 19 ст.), 2 хрести воякам УПА: полеглим 1943 (1992, х. Миколаївка) та символічна (2004), зберігся символічний пагорб на честь проголошення незалежності України (1941), насипана символічна могила Борцям за волю України (1996). Є рештки замку (16 ст.).
Ботанічна пам'ятка природи місцевого значення Лисичниківські липи.
Соціальна сфера
Діють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, клуб, бібліотека, громадський музей історії села (створений краєзнавцем І. Бриндзола).
Відомі люди
Народилися
- громадська діячка М. Бзова,
- краєзнавець, археолог-аматор Л. Скибіцький,
- педагог, літератор Г. Тимчук,
- доктор медичних наук Іван Тимчук.
Проживали, працювали
У місцевій школі навчався краєзнавець, археолог В. Олійник; археологічні розкопки поблизу села проводили Ю. Малєєв, В. Олійник.
Загинув сотник УПА Я. Попович.
Див. також
Галерея
-
Церква Покрови Пресвятої Діви Марії (1898) -
Символічна могила Борцям за волю України (1996) -
Капличка
Примітки
- ↑ Лисичники - Заліщицький Район (Lysychnyky- Zalishchyky Raion) (укр.), архів оригіналу за 19 грудня 2021, процитовано 19 грудня 2021
- ↑ admin. Археологія та стародавня історія Заліщицького району | Замки, відпочинок, оздоровлення, зцілення в Галичині (укр.). Процитовано 22 березня 2021.
- ↑ Сіреджук П. «Першови-токи». — К., 1994
- ↑ Handbuch der politischen Gehörden in Galizien für das Jahr 1867. Lemberg. Aus der K.k. Galiz. Aerarial-Staats-Druckerei. S.127.
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Мови, що були рідними для менш як 1 % місцевого населення:
Російська — 1 (0,14 %),
Інша мова — 1 (0,14 %).
Література
- Бігус М., Олійник В. Лисичники // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 362. — ISBN 966-528-199-2.
- Лисичники [Текст] / О. Безгубенко, У. Коропецька, Н. Мизак, В. Олійник // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. Т. 2. — Тернопіль, 2014. — С. 185—186 : фот.
- Перекази із села Лисичники [Текст] : (записані 1980 року) : [записана від Л. Скибіцького] / літ. опрацювання Н. Юзьвак // Гомін віків. — Заліщики, 2010. — Вип. 1. — С. 47—48.
- Мацкевий, Л. Г. Захід України: критерії визначення кінця палеоліту і початку мезоліту [Текст] : остеологічні рештки у культурному шарі доби пізнього палеоліту на стоянці Лисичники (Терноп. обл.); мезолітичні пам’яки на території Тернопільщини / Л. Г. Мацкевий // Археологія. — 2001. — №3. — С. 17-23. Некрасова, Г. Ковзани. з бронзового віку [Текст] : [на околиці с. Лисичники Заліщ. р-ну виявили спорядження стародавнього ковзаняра] / Г. Некрасова // Спортивна газета. — 1986. — 17 черв.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).
