YaChudo

Лисичинці

Переглядів: 1. Оновлено 05.11.2026.

село Лисичинці
Автобусна зупинка
Автобусна зупинка
Автобусна зупинка
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район Тернопільський район
Тер. громада Скориківська сільська громада
Код КАТОТТГ UA61040450110034240 Редагувати інформацію у Вікіданих
Облікова картка Лисичинці 
Основні дані
Населення 477
Територія 2.139 км²
Густота населення 223 осіб/км²
Поштовий індекс 47810
Телефонний код +380 3543
Географічні дані
Географічні координати 49°40′53″ пн. ш. 26°0′39″ сх. д. / 49.68139° пн. ш. 26.01083° сх. д.
Водойми Млинський Потік
Відстань до
районного центру
27 км
Найближча залізнична станція Збараж
Відстань до
залізничної станції
18 км
Місцева влада
Адреса ради 47814, Тернопільська обл, Тернопільський р-н, с Скорики, вул Богдана Хмельницького 1б
Карта
Лисичинці. Карта розташування: Україна
Лисичинці
Лисичинці
Лисичинці. Карта розташування: Тернопільська область
Лисичинці
Лисичинці
Мапа
Мапа

CMNS: Лисичинці у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Лиси́чинці (пол. Lisieczyńce) — село в Україні, у Скориківській сільській громаді Тернопільського району Тернопільської області. Адміністративний центр колишньої Лисичинської сільської ради, якій було підпорядковане с. Шельпаки.

Від вересня 2015 року ввійшло у склад Новосільської сільської громади. Розташоване на північному сході району.

Населення — 477 осіб (2001).

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[1]:

Мова Кількість Відсоток
українська 475 99.58%
білоруська 2 0.42%
Усього 477 100%

Історія

Поблизу Лисичинців виявлено археологічні пам'ятки періоду ранньої бронзи.

Перша писемна згадка — 1629 року.

У 1854 —1918 рр. у складі Збаразького повіту (Королівство Галичини та Володимирії)[2].

Діяли «Просвіта», «Січ», «Сокіл», «Луг», «Сільський господар», «Рідна школа» та інші товариства, кооператива.

Перед початком Львівсько-Сандомирської операції в Лисичинцях розташовувалася редакція газети 1-го Українського фронту «За честь Батьківщини».

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області», село увійшло до складу Скориківської селищної громади[3].

19 липня 2020 року в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Підволочиського району, село увійшло до складу новоствореного Тернопільського району[4].

Пам'ятки

Пам'ятник Тарасу Шевченку

Є церква святого Василія Великого (1903, кам'яна; архітектор Василь Нагірний)

Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1967, скульптор обох — В. Бець).

Пам'ятник Тарасові Шевченку

Пам'ятка монументального мистецтва місцевого значення. Розташований вулиці Шевченка, біля колишньої сільради.

Встановлений 1957 р. Скульптор – В. Бец (Львів).

Погруддя – бетон, постамент – камінь.

Погруддя – 1,2 м, постамент – 2,2 м.[5][6].

Соціальна сфера

Діють загальноосвітня школа, Будинок культури, бібліотека, ФАП, дошкільний заклад, ТОВ «Нове життя», кам'яний кар'єр.

Відомі люди

Народилися

  • Володимир Бець - український скульптор ,
  • художник Г. Мерещак,
  • професор А. Пастушенко.

Перебували

Перебував громадсько-політичний діяч К. Лоський.

Галерея

Примітки

  1. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  2. ↑ Handbuch der politischen Gehörden in Galizien für das Jahr 1867. — Lemberg. Aus der K.k. Galiz. Aerarial-Staats-Druckerei. — S. 129—130.
  3. ↑ Кабінет Міністрів України «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області». kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 9 жовтня 2021.
  4. ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  5. ↑ У камені, бронзі, граніті (ілюстрований альманах). — Тернопіль: ТзОВ «Терно-граф», 2014. — С. 85. : іл. — ISBN 978-966-457-202-3
  6. ↑ Рішення виконкому Тернопільської обласної ради від 22 березня 1971 року № 147

Джерела


Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).