Лисичинці
| село Лисичинці | |
|---|---|
| Країна | |
| Область | Тернопільська область |
| Район | Тернопільський район |
| Тер. громада | Скориківська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA61040450110034240 |
| Облікова картка | Лисичинці |
| Основні дані | |
| Населення | 477 |
| Територія | 2.139 км² |
| Густота населення | 223 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 47810 |
| Телефонний код | +380 3543 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°40′53″ пн. ш. 26°0′39″ сх. д. / 49.68139° пн. ш. 26.01083° сх. д. |
| Водойми | Млинський Потік |
| Відстань до районного центру |
27 км |
| Найближча залізнична станція | Збараж |
| Відстань до залізничної станції |
18 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 47814, Тернопільська обл, Тернопільський р-н, с Скорики, вул Богдана Хмельницького 1б |
| Карта | |
Лисичинці | |
Лисичинці | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Лиси́чинці (пол. Lisieczyńce) — село в Україні, у Скориківській сільській громаді Тернопільського району Тернопільської області. Адміністративний центр колишньої Лисичинської сільської ради, якій було підпорядковане с. Шельпаки.
Від вересня 2015 року ввійшло у склад Новосільської сільської громади. Розташоване на північному сході району.
Населення — 477 осіб (2001).
Населення
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[1]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 475 | 99.58% |
| білоруська | 2 | 0.42% |
| Усього | 477 | 100% |
Історія
Поблизу Лисичинців виявлено археологічні пам'ятки періоду ранньої бронзи.
Перша писемна згадка — 1629 року.
У 1854 —1918 рр. у складі Збаразького повіту (Королівство Галичини та Володимирії)[2].
Діяли «Просвіта», «Січ», «Сокіл», «Луг», «Сільський господар», «Рідна школа» та інші товариства, кооператива.
Перед початком Львівсько-Сандомирської операції в Лисичинцях розташовувалася редакція газети 1-го Українського фронту «За честь Батьківщини».
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області», село увійшло до складу Скориківської селищної громади[3].
19 липня 2020 року в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Підволочиського району, село увійшло до складу новоствореного Тернопільського району[4].
Пам'ятки

Є церква святого Василія Великого (1903, кам'яна; архітектор Василь Нагірний)
Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1967, скульптор обох — В. Бець).
- Пам'ятник Тарасові Шевченку
Пам'ятка монументального мистецтва місцевого значення. Розташований вулиці Шевченка, біля колишньої сільради.
Встановлений 1957 р. Скульптор – В. Бец (Львів).
Погруддя – бетон, постамент – камінь.
Погруддя – 1,2 м, постамент – 2,2 м.[5][6].
Соціальна сфера
Діють загальноосвітня школа, Будинок культури, бібліотека, ФАП, дошкільний заклад, ТОВ «Нове життя», кам'яний кар'єр.
Відомі люди
Народилися
- Володимир Бець - український скульптор ,
- художник Г. Мерещак,
- професор А. Пастушенко.
Перебували
Перебував громадсько-політичний діяч К. Лоський.
Галерея
-
В'їзд у село -
Церква Святого Василія Великого -
В центрі села -
Автобусна зупинка -
Річка Самчик біля села
Примітки
- ↑ Handbuch der politischen Gehörden in Galizien für das Jahr 1867. — Lemberg. Aus der K.k. Galiz. Aerarial-Staats-Druckerei. — S. 129—130.
- ↑ Кабінет Міністрів України «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області». kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 9 жовтня 2021.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ У камені, бронзі, граніті (ілюстрований альманах). — Тернопіль: ТзОВ «Терно-граф», 2014. — С. 85. : іл. — ISBN 978-966-457-202-3
- ↑ Рішення виконкому Тернопільської обласної ради від 22 березня 1971 року № 147
Джерела
- Радих О. «Над Млинським потоком». — 2004.
- Мельничук Б., Петраш Б., Уніят В. Лисичинці // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 126. — ISBN 978-966-457-246-7.
- Бігус М., Мельничук Б. Лисичинці // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 361. — ISBN 966-528-199-2.
| Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).
