YaChudo

Летка кислота

Переглядів: 0. Оновлено 08.11.2026.

У хімії терміни летка кислота (або летка жирна кислота (ЛЖК)) та летка кислотність (ЛК) використовуються дещо по-різному в різних галузях.

Вино

У хімії вина леткі кислоти — це ті, які можна відокремити від вина за допомогою парової дистиляції.[1] На рівень ЛК впливає багато факторів, але основним джерелом є ріст бактерій та дріжджів, що спричиняють псування, і тому ЛК часто використовується для кількісної оцінки ступеня окислення та псування вина.[2]

Оцтова кислота є основною леткою кислотою у вині, але менші кількості молочної, мурашиної, масляної, пропіонової кислоти, вугільної кислоти (з вуглекислого газу) та сірчистої кислоти (з діоксиду сірки) можуть бути присутніми та сприяти формуванню ЛК.[2][3] Під час аналізу можуть бути вжиті заходи для виключення або корекції ЛК, спричиненої вугільною, сірчаною та сорбіновою кислотами.[1][4] Інші кислоти, присутні у вині, включаючи яблучну та винну кислоти, вважаються нелеткими або фіксованими кислотами. Разом летка та нелетка кислотність утворюють загальну кислотність.[1]

Класичний аналіз на ЛК включає дистиляцію в перегінному апараті Кеша або Маркхема, а потім титрування стандартизованим гідроксидом натрію та представлення результатів у вигляді оцтової кислоти.[1][5][6] Було розроблено кілька альтернатив класичному аналізу.

Хоча ЛК зазвичай вважається дефектом або вадою вина, винороби можуть навмисно допускати невелику кількість ЛК у своєму продукті для покращення сенсорної складності вина.[3] Надлишок ЛК важко виправити.[1] У деяких країнах, включаючи Сполучені Штати, Європейський Союз та Австралію, закон встановлює обмеження на рівень допустимої ЛК.[1][6][7]

Стічні води

У процесі очищення стічних вод леткі кислоти — це коротколанцюгові жирні кислоти (1-6 атомів вуглецю), які розчинні у воді та можуть бути перегнані з парою за атмосферного тиску — головним чином оцтова, пропіонова та масляна кислоти.[8] Ці кислоти утворюються під час анаеробного розщеплення.[9] У добре функціонуючому дигесторі леткі кислоти споживатимуться бактеріями, що утворюють метан.[10] Співвідношення летких кислот / лужності часто вимірюється як один із показників стану реактора.[11] Прийнятний рівень летких жирних кислот у водах навколишнього середовища становить до 50 000 ppm.

Леткі жирні кислоти можна аналізувати титруванням, дистиляцією, паровою дистиляцією або хроматографією. Титрування дає приблизні, але відносно швидкі результати; воно широко використовується для відстеження стану біореактора. Дистиляція аналогічно використовується на очисних спорудах і дає приблизні результати; під час дистиляції втрачається 15-32 % ЛЖК. Парова дистиляція може відновити 92-98 % зразків легкозасвоюваних жирних кислот. Цей метод точніший, ніж два попередні, але для його виконання потрібно близько 4 годин. Хроматографія дає найточніші та найдостовірніші результати. Вона здатна якісно та кількісно аналізувати кожну окрему летку жирну кислоту.

Фізіологія

У фізіології летка кислота (або дихальна кислота) відноситься до вугільної кислоти, продукту розчинення вуглекислого газу. У цьому контексті термін «леткий» означає, що він може виводитися у вигляді газу через легені.[12] Вугільна кислота є єдиною фізіологічною леткою кислотою. Всі інші фізіологічні кислоти є нелеткими кислотами (також відомими як фіксовані або метаболічні кислоти). Летка кислота утворюється в результаті аеробного окислення таких речовин, як вуглеводи та жирні кислоти.[13]

Вершкове масло

Концентрацію летких кислот можна використовувати для виявлення фальсифікації вершкового масла менш дорогими жирами. Молочний жир має надзвичайно високий рівень летких масляних та капронових кислот, а змішування з жирами з інших джерел розбавляє леткі кислоти. Вимірювання летких кислот відоме як значення Райхерта-Мейселя.[14][15][16]

Харчування та травлення

У травленні леткі кислоти або леткі жирні кислоти є коротколанцюговими жирними кислотами. Вони особливо важливі для травлення жуйних тварин, і утворюються в результаті дії флори рубця та засвоюються твариною як джерело енергії.

Промислова гігієна

У пробах повітря на робочому місці концентрації хлоридної, бромистоводневої та азотної кислот можуть контролюватися як небезпечні леткі кислоти.[17]

Див. також

Примітки

  1. ↑ а б в г д е Zoecklein, B. W. (2012). Volatile acidity. Production Wine Analysis. United States: Springer US. ISBN 9781461581482.
  2. ↑ а б Gump, B. H.; Nury, F. S.; Zoecklein, B.; Fugelsang, K. C. (1995). Volatile Acidity. Wine Analysis and Production. Netherlands: Springer.
  3. ↑ а б Waterhouse Lab (Березень 2019). What's in Wine?: Volatile Acidity. UC Davis. Процитовано 30 грудня 2022.
  4. ↑ International Organisation of Vine and Wine (2022). Volatile Acidity (Type-I). Compendium of International Methods of Wine and Must Analysis. Paris: OIV. ISBN 978-2-85038-052-5.
  5. ↑ History of the Cash Still and the Volatile Acidity Still (RD80). Adams & Chittenden Scientific Glass Coop. Процитовано 30 грудня 2022.
  6. ↑ а б Buick, D.; Holdstock, M. (2003). The relationship between acetic acid and volatile acidity. AWRI Technical Review. 143: 39—43.
  7. ↑ Kelly, Molly; Gardener, Denise M. (2020). What Is Volatile Acidity?. Penn State Extension. Процитовано 30 грудня 2022.
  8. ↑ American Public Health Association, American Water Works Association, Water Environment Federation (2018). 5560 Organic and Volatile Acids. Standard Methods For the Examination of Water and Wastewater (вид. 23rd).
  9. ↑ Wastewater Management Program (2022). Volatile Acids and Alkalinity. Laboratory Manual for Wastewater Analyses. Department of Environmental Conservation, Agency of Natural Resources, State of Vermont.
  10. ↑ Schnaars, Ken (2012). What every operator should know about anaerobic digestion. Water Environment & Technology. № December.
  11. ↑ Hauser, B. (2018). Volatile Acids/Alkalinity. Practical Manual of Wastewater Chemistry. CRC Press. ISBN 978-1-351-42259-8.
  12. ↑ Brandis, Kerry (2015). Acid-Base Balance. Acid Base Physiology. Процитовано 31 грудня 2022.
  13. ↑ Johnston, D. G.; Alberti, K. G. M. M. (1 липня 1983). Acid-base balance in metabolic acidoses. Clinics in Endocrinology and Metabolism. Metabolic Acidosis. 12 (2): 267—285. doi:10.1016/S0300-595X(83)80041-3. ISSN 0300-595X. PMID 6409464. Процитовано 31 грудня 2022.
  14. ↑ Wiley, H. W. (1907). Milk and Milk Products and Oleomargarine. Foods and Their Adulteration: Origin, Manufacture, and Composition of Food Products; Description of Common Adulterations, Food Standards, and National Food Laws and Regulations. Washington, DC: DigiCat.
  15. ↑ Rutz, W. M. D.; Martin, W. H.; Whitnah, C. H. (1 квітня 1955). Reichert-Meissl Numbers of Butterfat from Commercial Products Produced in Kansas1. Journal of Dairy Science. 38 (4): 387—390. doi:10.3168/jds.S0022-0302(55)94989-4. ISSN 0022-0302.
  16. ↑ The American Oil Chemists' Society (2020). AOCS Official Method Cd 5-40: Reichert-Meissl, Polenske, and Kirschner Values, Modified AOAC Methods. Official Methods and Recommended Practices of the AOCS (вид. 7th). American Oil Chemists' Society. ISBN 978-1-63067-060-3.
  17. ↑ Andrews, ред. (2020). Volatile Acids by Ion Chromatography: METHOD 7907. NIOSH Manual of Analytical Methods (вид. 5th). National Institute for Occupational Safety and Health (NIOSH), Centers of Disease Control and Prevention, U.S. Department of Health & Human Services.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).