Лестригони
| Лестригони Λαιστρυγων, Λαιστρυγονες | |
|---|---|
 | |
| Міфологія | антична |
| Місцевість | острів біля Італії |
| Пов'язані події | вбивство товаришів Одіссея |
 Медіафайли у Вікісховищі  | |
Лестриго́ни, також Лістригони (грец. Λαιστρυγόνες) — дике плем'я велетнів-людожерів, про яких згадується в 10-й пісні «Одіссеї». Лестригони знищили всі грецькі кораблі, крім одного, на якому Одіссей і ще купка греків урятувалися й продовжили подорож.
У міфах
«Одіссея» Гомера описує, що лестригони населяли острів біля Італії. Там правив цар Лам. В тій місцевості була дуже коротка ніч[1].
Герой Одіссей з товаришами прибули до землі лестригонів після 7-денного плавання. Вони завели свої кораблі до бухти з вузьким входом. Сам Одіссей завбачливо пришвартував свій корабель до скелі за межами бухти, та відправив трьох розвідників углиб суші на розвідку. Вони зустріли дівчину, яка брала воду з джерела. Це була дочка Антифата, вождя лестригонів. Вона привела греків до будинку свого батька, де перебувала його дружина «З гору велику на зріст», яка покликала Антифата. Він схопив одного з гостей і вбив аби з'їсти. Тисячі лестригонів вилізли на вершини скель, які оточували бухту, і стали закидувати грецькі кораблі камінням. Потім, спустившись на берег, вони вирізали та з'їли греків[1].
Одіссей з уцілілими товаришами поспіхом відплив на єдиному кораблі, що стояв за межами бухти[1].
Гесіод коротко згадує у «Каталозі жінок» персонажа Лестригона, сина Посейдона та Геї[2]. Павсаній у «Описі Еллади» зазначає, що «нелюдський» вигляд лестригонів у Гомера слід розуміти так, що лестригони подібні на змієногих гігантів[3].
Трактування образу
Роберт Ґрейвс вважав, що образ лестригонів натхненний мешканцями Скандинавії (на що вказує згадка про полярний день у їхніх землях). Торговці, що подорожували туди за бурштином, розповідали про них як про лютих варварів. Таким чином батьківщиною лестригонів насправді мусила бути легендарна Гіперборея[4].
За словами історика Анджело Паратіко, уявлення про лестригонів виникло внаслідок знахідки грецькими мореплавцями статуй з Монт'е-Прама, що стояли на Сардинії. Статуї належать до нурагічної культури, створені 2000-1000 років до н. е. і є найдавнішими статуями Західного Середземномор'я[5].
У мистецтві
До образу лестригонів звернувся в однойменному сонеті 1926 року на мотиви «Одіссеї» український поет-неокласик Микола Зеров.
Зображені в фільмі «Одіссея» (2026) як велетні в залізних обладунках і з мечами, що розрубують кораблі.
Примітки
- ↑ а б в Гомер. Одіссея, X. 80-130
- ↑ Гесіод. Каталог жінок, 40A
- ↑ Павсаній. Епис Еллади, 8.29.2
- ↑ Graves, Robert (28 вересня 2017). The Greek Myths: The Complete and Definitive Edition (англ.). Penguin Books Limited. ISBN 978-0-241-98338-6.
- ↑ Are the giants of Mount Prama Odyssey's Laestrygonians? - Gingko Edizioni. Gingko Edizioni (it-IT) . 2 червня 2014. Архів оригіналу за 3 січня 2021. Процитовано 18 липня 2026.
Джерела
Література
- Словник античної міфології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 сторінок.
- Лестриґони [Архівовано 14 вересня 2020 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1960. — Т. 4, кн. VII : Літери Ле — Ме. — С. 827. — 1000 екз.
Посилання
- Laestrygones (Laistrygones) на Theoi
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).