Леслі Карон

Леслі Карон
Ім'я при народженні	фр. Leslie Claire Margaret Caron[1]
Народилася	1 липня 1931[2][3][…] (95 років)  Булонь-Біянкур[2][1][5]
Громадянство	Франція  США
Діяльність	акторка, кіноакторка, балерина
Роки діяльності	1951 — тепер. час
У шлюбі з	Michael Laughlind, Geordie Hormeld і Пітер Голл
Діти	Jennifer Caron Halld і Christopher Halld[6]
Батьки	Claude Carond[7]  Margaret Petitd
IMDb	nm0001989
Нагороди та премії
Премія «Еммі» найкращій запрошеній акторці в драматичному серіалі (2007) зірка на голлівудській Алеї слави премія BAFTA за найкращу жіночу роль першого плану (1954) премія BAFTA за найкращу жіночу роль першого плану (1963)
Леслі Карон у Вікісховищі

Леслі́ Клер Маргарет Каро́н (фр. Leslie Claire Margaret Caron; нар. 1 липня 1931, Булонь-Біянкур) — французька акторка та танцюристка.

Народилася 1 липня 1931 року у паризькому передмісті Булонь-Біянкур в родині французького хіміка Жана-Клода Карона і американської танцюристки Маргарет Петіт (у 60-річному віці покінчила життя самогубством). Її старший брат Ейморі став хіміком.

У 9-річному віці почала займалася балетом (була однокласницею Бріжіт Бардо в танц-класі Бориса Князєва). В 16 років вступила до балетної трупи Ролана Петі «Ballet des Champs Elysées», де була помічена актором-танцюристом Джином Келлі, що саме шукав заміну Сід Чарісс, яка планувалася на головну роль у фільмі «Американець в Парижі», але на той час через вагітність не могла зніматися. Завдяки цьому випадку нікому не відома француженка від балетного станка одразу потрапила на головну роль у голлівудському мюзиклі. Фільм був надзвичайно успішний, здобув кілька премій Оскар та приніс Карон популярність і семирічний контракт зі студією MGM.

Не менш успішною стала головна роль у музичному фільмі «Лілі» (1953), яка принесла їй премію BAFTA найкращій іноземній кіноакторці та номінацію на премію Оскар найкращій акторці, а також у фільмах-мюзиклах «Кришталевий черевичок» (1955), «Довгоногий батечко» (1955), де її партнером став Фред Астер, та «Жіжі» (1958) за твором Колетт, де зіграла з Луї Журданом та Морісом Шевальє.

1955 року дебютувала на театральній сцені, спільно з Полем Мерісом взявши участь у постановці першої п'єсы Жана Ренуара «Орве», яку він написав 1953 року спеціально для неї.

1962 року зіграла головну роль у британській кінодрамі «Кутова кімната» Браяна Форбса, за яку отримала премію BAFTA найкращій британській акторці та премію Золотий глобус найкращій акторці у драмі, а також другу номінацію на премію Оскар найкращій акторці^[9]. 1977 року виконала роль зірки німого кіно Алли Назімової у біографічній драмі Кена Расселла «Валентино» з Рудольфом Нурєєвим у головній ролі.

1967 року була членом журі 5-го Московського кінофестивалю. 1989 року була членом журі 39-го Берлінського кінофестивалю^[10].

1982 року у видавництві «Даблдей» вийшла її збірка оповідань «Помста» (англ. Vengeance). 2009 року у видавництві Viking Press вийшла її автобіографія «Дякуючи небесам: Спогади» (англ. Thank Heaven: A Memoir).

У 1993—2009 роках володіла і керувала готелем і рестораном «La Lucarne aux Chouettes» (Совине гніздо) у містечку Вільнев-сюр-Іонн (приблизно за 130 км на південь від Парижа)^[11].

2000 року з'явилася в ролі мадам Адель у фільмі «Шоколад» Лассе Гальстрема. 2006 року зіграла роль жертви згвалтування в одному з епізодів серіалу «Закон і порядок: Спеціальний корпус», за яку наступного року була удостоєна премії Еммі Прайм-тайм як Найкраща запрошена акторка у драматичному телесеріалі.

2009 року отримала іменну зірку на Голлівудській алеї слави^[12]. У лютому 2010 року виконувала роль мадам Армфельдт у постановці «Маленька нічна серенада» в паризькому Театрі Шатле, де її партнерами стали Грета Скаккі та Ламбер Вілсон. У 2016—2018 роках зіграла роль графині Мавродакі в шести епізодах серіалу «Даррелли», спродюсованому її сином Крістофером Голлом.

28 червня 2016 року на Міжнародному кінофестивалі у Торонто відбулася прем'єра документального фільму «Леслі Карон: Зірка мимоволі» (англ. Leslie Caron: The Reluctant Star) канадського режисера Ларрі Вайнштейна^[13].

Карон тричі була у шлюбі, кожен з яких завершився розлученням:

• 1951—1954 — Джорді Хормел (1928—2006), американський композитор, онук Джорджа А. Хормела, засновника м'ясокомбінату Hormel.
• 1956—1965 — Пітер Голл (1930—2017), британський театральний режисер. У пари народилися двоє дітей — син Крістофер Джон Голл (1957, телепродюсер) та дочка Дженніфер Карон Голл (1958, письменниця, художниця та акторка, у шлюбі зі сценаристом та телепродюсером Гленном Вілгайдом). Причиною розлучення став роман Карон з актором Ворреном Бітті.
• 1969—1980 — Майкл Лафлін (1938—2021), американський режисер та продюсер.

У 1994—1995 роках перебувала у стосунках з нідерландським актором Робертом Волдерсом^[14].

Оскар

• 1954 — Номінація на найкращу акторку (Лілі).
• 1964 — Номінація на найкращу акторку (Кутова кімната).

Золотий глобус

• 1959 — Номінація на найкращу акторку у комедії або мюзиклі (Жіжі).
• 1962 — Номінація на найкращу акторку у драмі (Фанні).
• 1964 — Найкраща акторка у драмі (Кутова кімната).

BAFTA

• 1954 — Найкраща іноземна акторка (Лілі).
• 1963 — Найкраща британська акторка (Кутова кімната).

Еммі (Прайм-тайм)

• 2007 — Найкраща запрошена акторка у драматичному телесеріалі (Закон і порядок: Спеціальний корпус).

• 1997 — Орден «За заслуги» (Франція) офіцерського ступеня^[15].
• 2013 — Орден Почесного легіону командорського ступеня; офіцер (2004); кавалер (1992)^[16][17][18].
• 2019 — Орден Мистецтв та літератури командорського ступеня^[19].