Лесевичі

Лесевичі (пол. Lesiewicz, рос. дореф. Лесевичъ) — український козацько-старшинський рід на Полтавщини^[1] XVIII—XX століть. Лесевичі були дворянами Харківської губернії (Дворянська родовідна книга, частина 2 «Військове дворянство, набуте чином військової служби», у 1786 році)^[2]

Серед пращурів Лесевичів 10 жовтня 1592 згадується Микола Лесевич, що отримав «доживотне» на селище Таращу за Білою Церквою на шляху татарському. Микола Лесевич з ґрунту свого Кощиця і Колобуща платив податок «подимне» у 1631 р.. 12 червня 1661 р. Микола Лесевич отримав підтвердження на селище Таращу з усіма околицями (з селом Лесевичі включно). У подальшому Лесевичі з села Лісовичі^[3] (що коло Таращі^[3]) перейшли на Лівобережжя (зіпковський уєзд)^[3]. Село Лесевичі тоді знаходилося на території Білоцерківського полку, з окремою Лесевицькою сотнею^[4].

Родоначальником роду був Костянтин Лесевич^[1], який походив із села Лісовичі (нині село Таращанського району Київської області). Він згадується як значковий товариш^[5] Лубенського полку 1724 р.^[1]. Його дружиною була Марія Піковець^[5], вдова Антона Черушинського, сотника золотоніського. Син його Данило Костянтинович Лесевич — сотник ковалівський та Гадяцького полку (1738—1768 рр.) ставший Гадяцьким полковим суддею (1768—1770 рр.). Онук його Володимир Данилович Лесевич військовий канцелярист, товариш Гадяцького полку^[5], був одружений з Лукашевич Катериною Петрівною, отримавши в 1748 р. як посаг Денисівський маєток^[3]. Син Володимира Даниловича Лесевича колезький асесор Віктор Володимирович Лесевич навчався у Харківському університеті, а згодом замешкав у Денисівці^[3]. Нащадок якого є філософ Лесевич Володимир Вікторович^[1].

• Микола Лесевич
• Костянтин Лесевич
  • Його син Данило Костянтинович (≈1720 — помер після 1779), був з 1735 військовим канцеляристом, потім — сотником Ковалевської сотні Гадяцького полку (11 листопада 1738 — 18 лютого 1768), обозним та суддею Гадяцького полку (1768 — імовірно, 1771). У 1760 був замінений на посаді командира двохтисячної команди козаків, яких готували до участі в Семирічній війні. Розглядався фальшивий наклеп на нього сотника опішнянського Дем'яновича у службових зловживаннях та звільненні козаків від державних податків за відпрацювання ними в його маєтності. Мав двох синів і двох дочок.
    • Лесевич Олександр Данилович (1749 — після 1798) — бунчуковий товариш у Гадяцькому полку з 1783 р., був одружений з Ганною Василівною Родзянко, сотник 1-ї Ковалевської сотні з 18.02.1768 р., почав служити 15.01.1764 р., був в Кримському поході^[5].
    • Лесевич Володимир Данилович став військовим канцеляристом, потім — військовим товаришем. Одружений він був з Катериною Петрівною Лукашевич.
    • Лесевич Ганна Данилівна, дружина Мойсея Яковича Зарудного.
    • Лесевич Параска Данилівна, дружина Михайла Васильовича Перехреста.
    • Лесевич Григорій Якович — значковий товариш у 1753 р., брат Михайла^[5].
    • Іван Олександрович Лесевич (*1832 р., містечко Ковалівка біля Гадяча) — крупний землевласник^[6]
    • Олена Данилівна Лесевич^[7] (1823 р.).
    • Ганна Данилівна Лесевич — донька полкового судді^[5].
    • Юлія Володимирівна Лесевич, дружина Леонтовича Володимира Миколайовича^[8], донька Лесевича Володимира Вікторовича.
    • Лесевич Людмила Володимирівна (*1880—†10 квітня 1925)^[9]
    • Лесевич Михайло Гаврилович — гербовий шляхтич, служив з 14.03.1736 р.; значковий товариш Переяславського полку з 12.01.1748 р., жив у с. Пологи-Яненки 2-ї полкової сотні (де мав 10 підданих, 1774 р.); одружений був на жінці з роду Котляревських (донька писаря золотоніського); їх діти Сергій, Євдоким, Василь^[5].
    • ^ruЛесевич Йосип Федорович^[10], був статським радником, курським віце-губернатором, призначений на ту же посаду в Полтаву 19 вересня 1848 року.
    • Лесевич Володимир Вікторович — філософ.

1. Відомо про використання Лесевичами^[11] гербу «Пулкозіц», а придомок^[12] Лесевичів інших прізвищ користувався гербом «Драґо-Сас».
2. Також Лесевичі користувалися гербом «Любич»^[13].

1. Лесевич Володимир Вікторович — найвідоміший з Лесевичів, (14 січня 1837 — 13 грудня 1905), літератор, філософ, етнограф, педагог, народився 1884 в селі Денисівка (нині Оржицького району Полтавської області). Заснував і утримував власним коштом народну школу. Вивчав звичаї українського народу, опублікував чимало статей у провідних журналах Російської імперії, переважно на українську тематику. 1879–1881 був на засланні в Сибіру, 1901 його було вислано як «неблагонадійного» з Санкт-Петербурга.
2. ^ruЛесевич Йосип Федорович

Рід Лесевичів пов'язаний з Лукашевичами, Зарудними, Пиковцями, Родзянками та іншими козацько-старшинськими родами. Імовірно, його гілкою є рід Лесевицьких, один із представників яких (Леонтій) 1713 був суддею Гадяцького полку.

• Ю. А. Мицик. Лесевичі (Лесеневичі) [Архівовано 14 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 127. — ISBN 978-966-00-1028-1.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3. (укр.)
• Кривошея В. В., Кривошея І. І., Кривошея О. В., «Неурядова старшина Гетьманщини [Архівовано 22 липня 2015 у Wayback Machine.]», Національна академія наук України, вид. «Стилос», м. Київ, 2009 р., 432 с. — ISBN 978-966-8009-84-6 (укр.)
• Модзалевский В. Л., «Малороссийский родословник», Киев, 1912 г., т. 3. (рос.)

• Милорадович В., «Степная Лубенщина [Архівовано 15 лютого 2017 у Wayback Machine.]», глава III. (рос.)