Леон Людвік Сапега

Леон Людвік Сапега пол. Leon Ludwik Sapieha
Портрет Леона Сапеги роботи Генрика Родаковського
Герб Лис
Маршалок Галицького сейму
1861 — 23 березня 1875
Наступник:	Альфред Юзеф Потоцький
Народження:	18 вересня 1803 Варшава
Смерть:	1 вересня 1878 (74 роки) Красичин
Поховання:	Замок Красицьких, Красичин, Польща
Країна:	Польща  Російська імперія Австро-Угорщина
Рід:	Сапеги
Батько:	Олександр Антоній Сапега
Мати:	Анна Ядвіга Сапега
Шлюб:	Ядвіга Сапега
Діти:	Цецилія Целестина, Адам Станіслав, Ядвіга, Марія Софія, Володимир, Софія, Леон, Тереса, Владислав
Нагороди:
Леон Людвік Сапега у Вікісховищі

Леон Людвік Сапега (іноді Сапіга^[1], пол. Leon Ludwik Sapieha; 18 вересня 1803, Варшава — 1 вересня 1878, Красичин) — галицький громадсько-політичний діяч. Один з очільників «Руського Собору». Перший маршалок Галицького сейму.

Молодший син мечника Варшавського князівства, шамбеляна та ад'ютанта Наполеона І Бонапарта князя Александра Антонія Сапеги та його дружини (графині з походження) Анни Ядвіги із Замойських^[2]. Предки:

• Марцін Замойський;
• донька Костянтина Вишневецького Анна.

Дитинство з матір'ю та сестрою провів у Парижі. 1835 року купив замок Красицьких, перетворив на родову резиденцію. Отримав: 1836 року на Галицькому становому сеймі — галицький «індиґенат»; потім титул «великого стражника срібла коронного» (нім. Oberstandsilberkämmerer).

1839 року разом з Александером Фредром запропонував спорудити залізницю Бохня — Львів — Бережани^[3].

1848 року був членом польської Центральної національної ради.

1862 року за допомогою глобуса і шнурівки переконував англійських капіталістів, що для них найвигіднішим є будівництво трансконтинентальної залізниці від Англії до Індії через Львів. Влітку 1863 року спільно з англійцями заснував «Англо-австрійський банк». 11 січня 1864 року імператор Франц Йосиф I надав консорціуму Л. Л. Сапеги — Томаса Брессі (англійський інженер; споруджував залізниці по всьому світі — від Канади до Австралії, отримав нагороди в Англії, Італії, Австрії) на будівництво залізниці Львів — Чернівці — Ясси. Був першим президентом «Товариства Львівсько-Чернівецько-Ясської залізниці» (назва — з 15 жовтня 1868 року, до цього, з 1 червня 1864 року — «Товариство Львівсько-Чернівецької залізниці»)^[4].

1869 року Юліан Лаврівський в порозумінні з князем Л. Л. Сапегою (з ним зблизився під час Січневого повстання 1863 року) та міністром закордонних справ графом Фрідріхом Фердинандом Бейстом (основним інспіратором акції, обраним до Галицького Сейму Торгово-промисловою палатою Бродів) виступив в Сеймі з резонансною промовою про польсько-українську співпрацю на основі католицької духовності.

Лише іноді передавав свої повноваження заступникам: Юліяну Лаврівському, Івану Ступницькому, ніколи — митрополиту Спиридону Литвиновичу^[5]. У спогадах стверджував про сильний (спочатку — тотальний) вплив духовенства на послів-селян^[6]. 23 березня 1875 року був звільнений з посади маршалка Галицького сейму на підставі власної заяви про відставку від 1869 року.

Помер 11 вересня 1878 року в Красичині, був похований у підземеллі замкової каплиці 14 вересня. Поховання було пишним за участі багатьох владців, представників громадськости.

Володів маєтками в Журавиці (поблизу Перемишля, придбав 1834 року Журавицю Руську і Ляцьку з 3-ма фільварками), Озерянах, Ланівцях, Більчому-Золотому — на Поділлі (придбав на ім'я матері), Красічин — свою основну резиденцію — з п'ятьма фільварками придбав 1835 року. Віном дружини були Старе Село та Запалів з п'ятьма фільварками. Пізніше володів двориком на вул. Широкій (тепер вул. Коперника) у Львові, маєтком у Рава-Руській (1874). 1873 року власність оцінював у 3 млн золотих ринських.

1866 року придбав папірню в Черлянах, яку потім перетворив на Акціонерне товариство, яке за декілька років збанкрутувало; втратив на цьому 300000 золотих ринських. Схожа доля — в рафінерії нафти у Перемишлі, лляної мануфактури в Красічині.

• Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму. — Львів : Тріада плюс, 2010. — 228 с. — (Львівська сотня) — ISBN 978-966-486-089-2.
• Томін Ю., Романишин Ю., Коритко Р., Паращак І. Перша колія: до 150-річчя Львівської залізниці. — Львів : ТзОВ «Західноукраїнський Консалтинговий Центр» (ЗУКЦ), 2011. — 496 с. — ISBN 978-617-655-000-6.
• Ярема Г. Князь Леон Сапіга не дозволив доньці вийти заміж за бідного. А тепер у замку одружуються наречені // Високий замок. — 2017. — № 6 (5555) (17 січня). — С. 12.
• Kieniewicz S. Sapieha Leon h. Lis (1803—1878) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków: Polska Akademia Nauk, 1994. — T. XXXV/1, zeszyt 144. — S. 76—81. (пол.)

• Leon ks. Sapieha-Kodeński h. Lis (ID: lu.8306). sejm-wielki.pl (пол.). Stowarzyszenie Potomków Sejmu Wielkiego. Архів оригіналу за 25 січня 2025. Процитовано 9 квітня 2025.

Попередник Не було

Маршалок Галицького сейму 1861-1875

Наступник Альфред Юзеф Потоцький