Ленівка

село Ленівка
Країна	Україна
Область	Хмельницька область
Район	Кам'янець-Подільський район
Тер. громада	Китайгородська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA68020130090083364
Основні дані
Засноване	1920
Колишня назва	Ленінка
Населення	69
Площа	0,275 км²
Густота населення	250,91 осіб/км²
Поштовий індекс	32392
Телефонний код	+380 3849
Географічні дані
Географічні координати	48°39′16″ пн. ш. 26°52′1″ сх. д. / 48.65444° пн. ш. 26.86694° сх. д.
Місцева влада
Адреса ради	32385, Хмельницька обл., Кам’янець-Подільський р-н, с.Китайгород, вул.Центральна,70
Карта
	Ленівка
	Ленівка
Мапа
	Ленівка у Вікісховищі

Ле́нівка — село в Україні, у Китайгородській сільській територіальній громаді Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.

Назва

Первісна назва поселення Ленінка. Село Ленінка виникло у першій половині ХХ століття, у період активного розвитку промисловості та колективізації на Поділлі. Його назва безпосередньо пов’язана з тодішньою радянською традицією - увічнювати пам’ять про Вождя світового пролетаріату. Назву «Ленінка» село отримало у 1920-х роках. Це був своєрідний знак «нової епохи» - свідчення приналежності до ідеології того часу. У післявоєнні роки назва Ленінка зберігалася в офіційних документах, шкільних журналах, архівних матеріалах і на картах. Старожили села досі пам’ятають цю назву, адже під нею минуло їхнє дитинство, навчання й праця в колгоспі. Після проголошення незалежності України, внаслідок поступової деколонізації та дерусифікації, багато населених пунктів із радянськими назвами отримали оновлені, природніші для української мови форми. Так «Ленінка» поступово трансформувалася у «Ленівку» - назву, яка нині вживається офіційно. Вона зберегла історичне звучання, але водночас втратила безпосередню ідеологічну прив’язку.

Географія

Село Ленівка розкинулось на подільській височині в південно-західній частині України, за 22 кілометри автодорогами від міста Кам'янець-Подільський. Неподалік Ленівки тече річка Студениця.

Історія

Територія, на якій сьогодні знаходиться село Ленівка, на початку ХХ століття належала панам. До приходу радянської влади життя поселення кипіло у Совиному яру. Саме там жили й працювали люди, діяла паперова фабрика і гуральня. В часи колективізації панські маєтки почали використовувати для інших потреб, а землі роздали людям під дачні ділянки. Ось так, на початку 20-их років XX століття, з’являється нове поселення. Село рахується наймолодшим населеним пунктом громади.^[1]

В 1932–1933 селяни села пережили сталінський голодомор.

З 24 серпня 1991 року село входить до складу незалежної України.

13 серпня 2015 року шляхом об'єднання Дерев'янської, Калачковецької, Китайгородської та Колодіївської сільських рад село увійшло до Китайгородської сільської громади^[2], до цього органом місцевого самоврядування була Китайгородська сільська рада.

Станом на 2017 рік на все село мешкає лише декілька сімей, їхні промисли – бджільництво та збір грибів.

Експертна комісія Українського інституту національної пам'яті дослідила відповідність назви населеного пункту до норм закону про декомунізацію і рекомендує перейменувати село через радянізацію топоніма^[3].