Лелюк Олексій Володимирович
| Лелю́к Олексі́й Володи́мирович | |
|---|---|
 | |
| Голова Державного агентства резерву України | |
| 28 грудня 2010 — 22 листопада 2012[1] | |
Народний депутат України  | |
| На посаді з | 28 жовтня 2012 |
| Народився | 30 листопада 1969 (56 років) Харків |
| Відомий як | політик  |
| Громадянство | Україна |
| Національність | українець |
| Alma mater | Московський державний технічний університет імені Баумана (1992)[2] і Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого (2001)[2] |
| Політична партія | Партія регіонів |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Олексій Володимирович Лелюк (нар. 30 листопада 1969, Харків) — депутат ВР України кількох скликань, Голова Державного агентства резерву України (грудень 2010 — листопад 2012); член фракції Партії регіонів (з 11.2007), Був членом Комітету з питань фінансів і банківської діяльності (з 12.2007); голова Полтавського регіонального відділення Партії регіонів (з 12.2003). 28 жовтня 2012 року обраний народним депутатом України VII скликання по одномандатному виборчому округу № 149 (Полтавська область) як кандидат від Партії регіонів[3]. Член комітету ВР з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики і ядерної безпеки.
Освіта
Московський державний технічний університет ім. Баумана (1986—1992), інженер-механік
Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого (1996—2001), юрист.
Трудова діяльність
1992—1998 — директор малого підприємства «Егіда». Березень-грудень 1998 — генеральний директор ТОВ «Цитрон». 1999—2003 — генеральний директор ВАТ «Харківський завод харчових кислот». 2003—2004 — голова правління ВАТ «Полтавагаз».
Червень 2004 — квітень 2006 — Народний депутат України 4-го скликання, виборчий округ № 151, Полтавська область, самовисування. За 32,86 %, 17 суперн.
На час виборів: голова правління ВАТ «Полтавагаз», член Партії регіонів. член фракції «Регіони України» (07.2004-09.05), член фракції Партії регіонів «Регіони України» (з 09.2005), член Комітету з питань регламенту, депутатської етики та організації роботи ВР України (з 02.2005).
У Верховній Раді IV скликання — член Комітету з питань регламенту, депутатської етики і забезпечення діяльності Верховної Ради України.
Квітень 2006 — листопад 2007 — народний депутат України 5-го скликання від Партії регіонів, № 91 в списку. На час виборів: народний депутат України, член Партії регіонів. Член Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки (з 07.2006), член фракції Партії регіонів (з 05.2006).
З вересня 2007 року — Народний депутат України 6-го скликання від Партії регіонів, № 92 у списку. Член Комітету з питань фінансів і банківської діяльності. Член групи міжпарламентських зв'язків із Російською Федерацією і Федеративною Республікою Німеччина. На час виборів: народний депутат України, член Партії регіонів.
28 грудня 2010 року указом Президента України Віктора Януковича призначений головою Державного агентства резерву України, у зв'язку із цим склав повноваження депутата Верховної Ради.
22 листопада 2012 року звільнено з Державного агентства резерву України, у зв'язку з обранням його народним депутатом України.[1]
Суспільна діяльність
Грудень 2003 — червень 2008 — голова Полтавської обласної організації Партії регіонів.
2004 — очолював виборчий штаб на виборах Президента України (III тур) в Полтавській області, довірена особа кандидата на пост Президента України В.Януковича в ТВО № 153.
Керівник виборчого штабу в Полтавській області на парламентських виборах у 2006 році.
Нагороди
У 2000 році за багаторічну сумлінну працю та високу професійну майстерність нагороджений Почесною грамотою Харківської обласної держадміністрації та Харківської обласної ради.
У 2005 році за особливі заслуги перед українським народом нагороджений Почесною грамотою Верховної Ради України.
2007 рік — Почесна грамота Полтавської обласної ради за вагомий особистий внесок у соціально-економічний розвиток Полтавського регіону, зміцнення місцевого самоврядування та активну громадянську позицію.
У 2008 році — за особливий особистий внесок у вирішення соціальних питань міста та захист інтересів територіальної громади Полтави — Почесна грамота виконкому Полтавської міської ради.
У січні 2009 року за особливий внесок у процес консолідації українського суспільства, будівництво демократичної, соціальної та правової держави та з нагоди Дня Соборності України нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.
Військове звання
З 1991 року — лейтенант запасу.
У 2007 році присвоєно військове звання старшого лейтенанта запасу.
Критика
Олексій Лелюк два роки всупереч законам і Конституції України суміщав посаду голови держрезерву та депутатський мандат у фракції Партії регіонів[4][5]
Експерти та журналісти характеризують Лелюка як людину з оточення Клюєвих[6][7][8]
Скандали і розслідування
Активісти та журналісти інтернет-видання «Наші гроші», що займається громадським моніторингом бюджету України, відзначають непрозорі держзакупівлі під керівництвом Олексія Лелюка із захмарно завищеними цінами (20-40 %) за тендерами з одним учасником та інші оборудки при продажі з держрезерву — наприклад «при продажу товарів Держрезерв дає знижки в такому ж розмірі, як і при закупівлі. Тобто покупець отримує товар вже на 20-40 % дешевше від ринкової ціни». Махінації і втрати сягають мільярдів гривень[9][10][11]
Forbes.ua відзначає що бізнес Олексію Лелюку дістався від дядька Четверикова, котрий колись контролював Полтавгаз. Останні кілька років Полтавгаз входить в сферу впливу Лелюка[12]. Під час перебування Лелюка на посаді голови держрезерву, лише з початку 2012 року по листопад 2012 Полтавгаз виграв державних тендерів на 167 млн гривень. І це єдина державна газова компанія, яка в ході приватизаційної кампанії не увійшла в коло інтересів Д. Фірташа[13]
Інше
15 серпня 2014 київський фотограф Влад Содель оприлюднив фото наручного годинника депутата від Партії регіонів Олексія Лелюка. Як виявилось, його Breguet Classique 5717 Hora Mundi 5717PT/AS/9ЗУ коштує 81400 € — майже 1,5 мільйона гривень[14][15]
Посилання
- Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І.С» [Архівовано 18 липня 2020 у Wayback Machine.]
- leluk.org.ua [Архівовано 9 квітня 2022 у Wayback Machine.] — персональний сайт
Примітки
- ↑ а б Про звільнення О. Лелюка з посади Голови Державного агентства резерву України. Архів оригіналу за 13 березня 2014. Процитовано 12 березня 2014.
- ↑ а б http://leluk.org.ua/pro-kandidata-ekonomichnih-nauk-lelyuka-oleksiya-volodimirovicha/
- ↑ Регіонал Олексій Лелюк перемагає в ОВО № 149. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
- ↑ Депутати відмовились позбавити сумісників мандатів. Литвин запропонував розпустити Раду. Архів оригіналу за 13 березня 2014. Процитовано 13 березня 2014.
- ↑ У Каськіва і Лелюка забрали депутатські крісла. Архів оригіналу за 13 березня 2014. Процитовано 13 березня 2014.
- ↑ Олігархи на виборах: коток Ріната Ахметова. Архів оригіналу за 14 січня 2013. Процитовано 13 березня 2014.
- ↑ «Группа Клюева» не голосовала за постановление о запрете на применение оружия. Архів оригіналу за 6 березня 2014. Процитовано 13 березня 2014.
- ↑ Чи стане Клюєв «директором парламенту» (СПИСОК). Архів оригіналу за 13 березня 2014. Процитовано 13 березня 2014.
- ↑ Золотий резерв нації
- ↑ Держрезерв закупив «дорогоцінний» цукор. Архів оригіналу за 13 березня 2014. Процитовано 12 березня 2014.
- ↑ Менеджер Лелюка підхопив традицію шефа, купивши яловичину для Держрезерву на 14 мільйонів по завищеним цінам
- ↑ Облгаз голови Держрезерву купив у «прокладки» газ на $82 дорожче від «нафтогазівського». Архів оригіналу за 12 березня 2014. Процитовано 12 березня 2014.
- ↑ 8 мажоритарщиков, зарабатывающих на бюджете. Архів оригіналу за 13 березня 2014. Процитовано 12 березня 2014.
- ↑ Депутат від ПР носить годинник за 1,5 млн грн (фото). Архів оригіналу за 18 серпня 2014. Процитовано 15 серпня 2014.
- ↑ Регіонал «засвітився» у Раді з годинником вартістю в 1,5 млн гривень (фото). Архів оригіналу за 17 серпня 2014. Процитовано 15 серпня 2014.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).