Лель-ревю

Лель-ревю

Обкладинка першого номера журналу
Країна видання	Україна
Тематика	еротика
Періодичність виходу	місячник
Мова	українська, російська
Головний редактор	Сергій Чирков
Редактор	Чирков Сергій Миколайович
Видавець	фірма «Деркул»
Засновник	Сергій Чирков
Засновано	1994
Дата закриття	2000
Обсяг	52 сторінки
Наклад	макс. 100 тис., мін. 10 тис. примірників

«Лель-ревю» — еротичний ілюстрований журнал зарубіжної літератури та мистецтва. Засновником і незмінним головним редактором журналу був поет і журналіст Сергій Чирков. Видавався з квітня 1994 по квітень 2000 року.

Нове видання стартувало зі сторінок журналу «Лель», який на той момент мав дворічну історію. Перший номер «Леля-ревю» було підписано до друку 24 березня 1994р. Вийшов він на 52 сторінках і містив серед іншого твори класиків світової літератури Габріеля Гарсія Маркеса, Альфреда де Мюссе, Станіслава Лема, Ернеста Хемінгуея, Убейда Закані та інших.
5 липня 1995р. рішенням Експертної комісії Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України «Лель-ревю» було визнано надбанням національної культури, а редакцію включено до джерел архівного комплектування країни.

Із листопада 1995 року — аби уникнути опосередкованих перекладів іноземних авторів — кожен третій номер редакція стала випускати російською мовою. У кризовий 2000 рік було зроблено спробу трансформувати «Лель-ревю» у книжкову серію кишенькового формату. Проте згодом видання часопису довелося зупинити, а вивільнені кошти спрямувати на фінансування базового часопису, яким залишався «Лель».

Журнал виходив під гаслом «З усіх мистецтв найважливішим є мистецтво кохання». За роки існування побачили світ 37 випусків «Леля-ревю».

Світова еротика у «Лелі-ревю» виходила у перекладах кращих фахівців України, відомих за перекладами зарубіжних класиків. «Декамерон» Боккаччо подавався у виконанні Миколи Лукаша, а Гі де Мопасан — Максима Рильського. «Будуарну філософію» Маркіза де Сада, прозу Гора Відалаі французьку новелу українським читачам представляв Віктор Шовкун, Ернеста Хемінгуея і Альфреда де Мюссе — Володимир Митрофанов, Джона Апдайка — Юрій Попсуєнко, Полін Реаж — Юрій Шелест, французьку лірику різних часів — Всеволод Ткаченко. Проза і поезія російських авторів Аркадія Аверченка, Віктора Астаф'єва, Костянтина Вагінова, Володимира Войновича, Олександра Блока, Валерія Брюсова, Олександра Вертинського, Андрія Вознесенського та інших йшла у перекладах Сергія Чиркова.

• «Лель-ревю» — отличный журнал. От других тоже. — Газета «Киевские ведомости», 26.05.1994.
• «Лель» має працювати з повним навантаженням. — Газета «Молодь України», 10.11.1994.
• Мы за разнообразный секс в лоне семьи. — Газета «Независимость», 26.05.1995.
• Еротика — справа серйозна. — «Наша газета», № 62, 31.05.1995.
• А ви читаєте «Лель»? — Газета «Молодь України», 14.11.1995.
• З усіх мистецтв найважливішим є мистецтво кохання. — Газета «Молодь України», 30.05.1996.
• З погляду кохання. — Прямий ефір Українського радіо, 07.10.1996.
• «Лель» стає академіком. — Газета «Молодь України», 24.10.1996.
• Напередодні ювілею. — – Газета «Молодь України», 03.10.1997.
• Без «Леля» й сім'я — не сім'я? — Газета «Молодь України», 27.11.1997.
• А я люблю любов. — Газета «Літературна Україна», 21.12.2000.
• «Лель» святкує ювілей. — Газета «Порадниця», № 27(281), 04.07.2002.
• Ветеран эротического фронта широко празднует десятилетие. — Газета «Киевские ведомости», 22.06.2002
• Відзначимо ювілей «Леля» демографічним вибухом! — Газета «Молодь України», 02.07.2002.
• Живіть і кохайтеся разом із «Лелем». — Газета «Молодь України», 14.11.2002.
• Сергій Чирков: «Плейбой» і «Пентхауз» у кіосках з'явилися вже після того, як зник «Лель» [Архівовано 11 серпня 2013 у Wayback Machine.]

• Інформація про журнал на сервері журналістів у ВР України [Архівовано 8 серпня 2016 у Wayback Machine.]
• Твори Убейда Закані переведені і надруковані в журналі "Лель-ревю" [Архівовано 30 травня 2016 у Wayback Machine.]