YaChudo

Легсон Каїра

Переглядів: 0. Оновлено 09.11.2026.

Легсон Каїра
Народився10 травня 1942 Редагувати інформацію у Вікіданих
Ньясаленд Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер14 жовтня 2012 (70 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Лондон, Велика Британія Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Малаві Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьавтобіограф, письменник Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materВашингтонський університет, Коледж святої Катерини, Кембриджd і Livingstonia Secondary Schoold[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мованглійська Редагувати інформацію у Вікіданих

Легсон Дідіму Каїра (англ. Legson Didimu Kayira прибл. 1942[2] — 14 жовтня 2012[3][4]) — малавійський письменник. Здобув освіту в коледжі Скагіт-Веллі, Вашингтонському університеті та коледжі Святої Катарини в Кембриджі. Його ранні роботи на автобіографічному матеріалі були про сільське життя Малаві, а його пізніші твори висміювали режим Гастінгса Банди.

Біографія

Каїра народилася в Мпалі, селі на півночі Ньясаленда (нині Малаві); точна дата не була записана, і сам він обрав для святкування 10 травня 1942 (у деяких джерелах рік народження містився між 1936 і 1940). Незабаром після його народження мати кинула його в річку Дідіму, бо не могла дозволити собі його прогодувати. Немовля врятували і дали йому ім'я «Дідіму», до якого він сам додасть англійське «Легсон» під час навчання у початковій школі.

Здібний юнак був удостоєний місця в середній школі Лівінгстонії, шкільним девізом якої було «Я старатимуся!» (фраза, яку він використовував як назву своєї найвідомішої книги «I Will Try»)[5]. Закінчивши цю школу в 1958 році, він пішки вирушив здобувати вищу освіту в США. Досягши Кампали в Уганді, він знайшов у довіднику інформаційної служби США назву коледжу Скагіт-Веллі, штат Вашингтон, куди і подав заявку[6]. Потім Каїра вирушив у подорож довжиною понад 3000 кілометрів і дійшов до столиці Судану Хартума, де отримав візу, а люди зі Скагіт-Веллі зібрали йому гроші на поїздку до Вашингтона. У результаті він прибув на місце навчання за два роки після початку своєї подорожі[7].

Після закінчення Скагіт-Веллі він продовжив вивчати політологію у Вашингтонському університеті в Сіетлі, а потім історію в Кембриджському університеті у Великій Британії. Згодом він працював співробітником служби пробації і виступив автором кількох романів[8].

Подорож Африкою лягла в основу книги «Я старатимуся!» (I Will Try, 1965). Ця автобіографія перебувала у списку бестселерів New York Times протягом 16 тижнів після публікації[9]. Також автобіографічні враження використано й у наступному романі «Тінь, що насувається» (The Looming Shadow, 1967), що описує життя африканської села. Роман «Джингала» (1969) розповідає про зіткнення поколінь «батьків і дітей». У романі «Державний службовець» (The Civil Servant, 1971) Каїра звертається до теми пошуків місця в житті молодої інтелігенції Африки.

Згодом Каїра оселився в Англії та помер у Лондоні 14 жовтня 2012 року. 13 жовтня 2016 року прах Легсона був похований у селі Чимфамба під час поминальної церемонії, на якій були присутні його діти.

Вибрані твори

  • I Will Try (autobiography), Doubleday, 1965.
  • The Looming Shadow, Doubleday, 1967.
  • Jingala, Doubleday, 1969.
  • Things Black and Beautiful, Doubleday, 1970.
  • The Civil Servant, Longman, 1971.
  • «Homecoming», в антології Young and Black in Africa, Random House, 1971.
  • The Detainee, Heinemann, 1974.

Література

  • Thomas H. Jackson, «Legson Kayira and the Uses of the Grotesque», World Literature Written in English, Vol. 22, No. 2, 1983, pp. 143—151.
  • Вавилов В. Н., Суровцев Е. Я., Литература Танзании, Кении, Уганды, Малави на английском языке, в сборнике: Современные литературы Африки. Восточная и Южная Африка, М., 1974.
  • Суровцев Е. Я., О просветительском характере литератур Восточной Африки, в сборнике: Взаимосвязи африканских литератур и литератур мира, М., 1975.

Примітки

  1. ↑ https://books.google.co.uk/books?id=FuXPkCVjzasC&pg=PA231
  2. ↑ Alic, Margaret. Legson Kayira. Contemporary Black Biography. Gale Group.
  3. ↑ Nyondo, Pius (16 жовтня 2012). Malawian writer, academic Legson Kayira dies in exile. The Maravi Post. Архів оригіналу за 28 червня 2013. Процитовано 27 червня 2013.
  4. ↑ Legson Kayira - Obituary. Skagit Valley Herald. 4 листопада 2012. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 27 червня 2013.
  5. ↑ Legson Kayira (1965), I Will Try (Autobiography), p. 56.
  6. ↑ «Destination: Skagit Valley», Time Magazine, 19 December 1960, p. 60.
  7. ↑ «Незвичайні пригоди Дідіму Каїра». Журнал Юнак. — Торонто, 1963. — ч. 1., diasporiana.org.ua.
  8. ↑ «Legson Kayira» Архівна копія на сайті Wayback Machine., themodernnovel.org
  9. ↑ Carol Forsloff, «Great Loss to Africa, Remembering Legson Kayira of Malawi» [Архівовано 2012-07-27 у Wayback Machine.], Digital Journal, 28 March 2009.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).