Левадівка
| село Левадівка | |
|---|---|
| |
| Країна |  Україна
|
| Область | Одеська область |
| Район |  Березівський район
|
| Тер. громада | Чернівська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA51020010070059523 
|
| Облікова картка | Левадівка |
| Основні дані | |
| Засноване | 1917 |
| Населення | 824 |
| Площа | 2,22 км² |
| Густота населення | 371,17 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 67020 |
| Телефонний код | +380 8–04857 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 47°32′54″ пн. ш. 30°25′8″ сх. д. / 47.54833° пн. ш. 30.41889° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
43 м |
| Водойми | р. Тилігул |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 67021, Одеська обл., Березівський район, с. Чернове, вул. Центральна, 89 |
| Карта | |
  Левадівка | |
 Левадівка | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Лева́дівка (до 12 лютого 1965 року — Третя Миколаївка) — село Чернівської сільської громади у Березівському районі Одеської області, Україна. Населення становить 824 осіб.
Історія
Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 9 жителів села[1].
Колишній орган місцевого самоуправління — Левадівська сільська рада.
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 927 осіб, з яких 409 чоловіків та 518 жінок.[2]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 818 осіб.[3]
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[4]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 95,63 % |
| російська | 2,31 % |
| румунська | 1,09 % |
| болгарська | 0,49 % |
| циганська | 0,24 % |
| вірменська | 0,12 % |
Відомі мешканці
В селі проживав український письменник-сатирик Степан Олійник. У 2002 році йому встановлене погруддя (скульптор Олексій Копйов)[5].
Народились
- Вилкун Микола Митрофанович (нар. 1938) — художник театру.
- Хижняк Любов Павлівна (* 1943) — пресувальниця Одеського цукрорафінадного заводу. Депутат Верховної Ради УРСР 8—11-го скликань.
Див. також
Примітки
- ↑ Левадівка. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.[недоступне посилання]
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
- ↑ С. Г. Крижевська. Копйов Олексій Володимирович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. — Т. 14 : Кол — Кос. — 767 с. — ISBN 978-966-02-7304-7.
|
Це незавершена стаття з географії Одеської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).