Лаура Соларі

Лаура Соларі
італ. Laura Solari
Народилася	5 січня 1913[1][2]  Трієст, Австро-Угорщина
Померла	13 вересня 1984[1][2] (71 рік)  Беллінцона
Громадянство	Італія  Королівство Італія
Діяльність	акторка, кіноакторка
Роки діяльності	з 1936
IMDb	nm0812726
Лаура Соларі у Вікісховищі

Лаура Соларі (італ. Laura Solari; 5 січня 1913, Трієст, Австро-Угорщина — 13 вересня 1984, Беллінцона, Швейцарія) — італійська акторка.

Лаура Камаур, донька художника, навчалася у Відні та в міланській Академії Брера. Незабаром почала роботу в кіно, де їй переважно діставалися ролі фатальних жінок. У 1930 році одружилася з угорським офіцером Оскаром Семі, розлучилася у 1940 році в Ріно. У тому ж році удостоїлася призу Венеціанського кінофестивалю за роль у фільмі «Дон Паскуаль». Завдяки тісній співпраці німецьких та італійських кінематографістів в 1940-ві роки Лаура Соларі стала найбільш відомою італійською кінозіркою в Німеччині, знявшись в трьох фільмах виробництва UFA.

У повоєнні роки була зайнята переважно в театрі і на італійському телебаченні.

• 1939 — Дружина в небезпеці / Una moglie in pericolo — Мікеліна
• 1940 — Дон Паскуаль / Don Pasquale — Норіна / Софронія
• 1941 — Für Alles Gloria
• 1942 — Die Sache mit Styx
• 1942 — ГПУ / GPU
• 1942 — Луїза Сан-Феліче / Luisa Sanfelice — Луїза Сан-Феліче
• 1953 — Il mondo le condanna
• 1953 — Римські канікули / Roman Holiday — секретарка містера Геннессі
• 1961 — Vacanze alla Baia d'Argento
• 1961 — Im Stahlnetz des Dr. Mabuse
• 1961 — Ромул і Рем / Romolo e Remo — Рея Сільвія
• 1968 — Бандити в Мілані / Banditi a Milano — мати Туччо

• Teatro da Trieste