Ласло Латор

Ласло Латор
Ласло Латор
Народився	19 листопада 1927 ; Тросник, Підкарпатська Русь, Перша чехословацька республіка
Помер	17 липня 2023 (95 років) ; Ispánkd, Кермендський ярашd, Ваш, Угорщина
Країна	Угорщина; Чехословаччина
Діяльність	поет, перекладач художніх творів, історик літератури, есеїст, перекладач, письменник
Alma mater	Будапештський університет (1951)
Знання мов	угорська, німецька, російська і англійська
Членство	Széchenyi Academy of Literature and Artsd, Eötvös József Collegiumd (1948) і Digital Literary Academyd
У шлюбі з	Judit Pórd
Діти (1 )	László Iván Latord
Нагороди	Премія імені Кошута (1995) премія Аттіли Йожефаd (1972) Премія Раднотіd (1982) премія Тібора Деріd (1987) Премія Мілана Фюштаd (1992) Літературна премія Ротаріd (2008) Премія красного письменстваd (2008) Пріма Пріміссімаd (2009) премія Artisjusd (1991) Національна мистецька преміяd (2018) Q1001772? (1993)
	Ласло Латор у Вікісховищі

Ласло Латор (угор. Lator László, 19 листопада 1927, Тросник, Україна — 27 липня 2023)^[4] — угорський поет, перекладач, есеїст, член-засновник Цифрової літературної академії, лауреат премії Кошута, був удостоєний звання митець нації (A Nemzet Művésze).

Діяльність

У період з 1947 по 1951 рік він вивчав угорсько-німецьку лінгвістику в університеті ім. Пазмані в Будапешті, будучи студентом колегії Етвеша. Його дружина, Юдіт Пор, була тут перекладачем.

З 1955 р. був викладачем видавництва «Європа», а згодом головним редактором. Він вперше виступає в угорських журналах та публікує вірші. Президент Карпатського гуртка, засновник Академії літератури і мистецтва Сечені з 1992 року.

Як редактор або актор, він регулярно виступає на угорському радіо та угорському телебаченні. Тривалий час редагував серію видавництва «Unikornis» — «Скарбниця угорської поезії».

Він є членом редакційної колегії журналу «Holmi» з часу його заснування в 1989 році. Незважаючи на те, що том був завершений і чекався на друк у другій половині 1940-х років, його перша книга віршів «Ангел» вийшла лише в 1969 році. До цього часу він в основному присутній в угорському літературному житті як перекладач.

Він редагує кілька антологій, зокрема «Gyönyörök sötét kútjait» з еротичних віршів у світовій та угорській літературі. Всі його вірші опубліковані в 1997 році. На перший погляд, поезія Латора відрізняється в сучасній угорській ліриці своєю лаконічністю та прихильністю до пов'язаних форм. З 1970-х до 1990-х років він на факультеті мистецтв Університету Етвеша Лоранда популярний та високоефективний семінар з літературного перекладу.

Поет добре відомий своїми поетичними аналізами, вільно дотримуючись одночасної чуттєвої та духовної історії, сформованої за невідомими законами тяжіння пам'яті.^[5]

Творчість

A szovjet líra kincsesháza (1963)
Klasszikus orosz költők (1966)
A világirodalom legszebb versei. XX. század (1967)
Sárangyal. Versek; Szépirodalmi, Bp., 1969
Mai olasz elbeszélők (1969)
Az egyetlen lehetőség. Versek; Megyei Könyvtár, Békéscsaba, 1976
Domokos Mátyás–Lator Lászlóː Versekről, költőkkel; Szépirodalmi, Bp., 1982
Makó; fotó Szabóky Zsolt, szöveg Varga Dezső, Halmágyi Pál, Lator László, németre ford. Dagmar Fischer, Engl Géza; Corvina, Bp., 1985
Fellobban, elhomályosul (1986)
Az elhagyott színtér. Versek 1947—1987; Szépirodalmi, Bp., 1992
A magyar költészet kincsestára sorozat (1992)
Szigettenger. Költők, versek, barátaim; Európa, Bp., 1993
Sötéten, fényben. Kiadatlan versek, 1946—1950; Magyar Írószövetség–Belvárosi Könyvkiadó, Bp, 1994 (Bibliotheca Hungarica)
A kuruc költészet (1995)
A XVIII. század költői (1996)
Lator László összes versei 1946—1996 (1997)
Lator László versei és versfordításai; utószó Ferencz Győző; Unikornis, Bp., 1999 (A magyar költészet kincsestára)
Kakasfej vagy filozófia? Mire való a vers?; Európa, Bp., 2000
The belling; angolra ford. Kiss Zsuzsa, Gregory O'Donoghue et al.; Southword, Cork, 2005
A tér, a tárgyak; Európa, Bp., 2006
Az egyetlen lehetőség. Válogatott versek; utószó Ferenc Győző; Európa, Bp., 2007
A megmaradt világ. Emlékezések; Európa, Bp., 2011 + CD
Szabad szemmel. Esszék; Európa, Bp., 2016

Примітки

↑ Discogs — 2000.
↑ MTA: Elhunyt Lator László
↑ CONOR.Sl
↑ https://konyvesmagazin.hu/friss/lator_laszlo_meghalt.html
↑ Herszényi, László; Pregun, István; Bakucz, Tamás; Banai, János; Molnár, László; Pavlik, Gábor; Altorjay, István; Orosz, Péter; Csernay, László (2009–05). M1851 GERD: Work-Related Disease?. Gastroenterology. Т. 136, № 5. с. A–431. doi:10.1016/s0016-5085(09)61986-7. ISSN 0016-5085. Процитовано 20 січня 2021.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання)

Джерела

Gerencsér Ferenc: Ki kicsoda a magyar irodalomban? - 1000-től 2000-ig, Tárogató II. Bt., ISBN 9638607106 (угор.)
Kortárs magyar írók 1945-1997, bibliográfia és fotótár [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.], mek.oszk.hu (угор.)

Посилання

Lator László Digitalizált művek [Архівовано 27 січня 2021 у Wayback Machine.], pim.hu (угор.)
Lator László profilja a Petőfi Irodalmi Múzeum — Digitális Irodalmi Akadémia honlapján [1] [Архівовано 22 жовтня 2015 у Wayback Machine.] , pim.hu (угор.)
Lator László felolvassa verseit [2], pim.hu (угор.)
Lator László Fehér-izzáson szén-sötét című versének autográf szövege [3], pim.hu (угор.)
Mészáros Márton. Lator: Amit versben megtudtam csinálni, azt megcsináltam. Interjú Lator László költővel (угор.). Könyvesblog. Процитовано 15 вересня 2013. (угор.)
Emlékezése Nemes Nagy Ágnesre, kérdező Kelevéz Ágnes I. rész [4], pim.hu (угор.)
Emlékezése Nemes Nagy Ágnesre, kérdező Kelevéz Ágnes II. rész [5], pim.hu (угор.)
Emlékezése Vas Istvánra, kérdező Kelevéz Ágnes [6], pim.hu (угор.)

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q59825643_citetype_Q847959"_data-entity-id="Q504063">Discogs<span_class="wef_low_priority_links">_—_2000.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q504063]]</div>-1] Discogs — 2000.

[[https://mta.hu/szima/elhunyt-lator-laszlo-113077_MTA:_Elhunyt_Lator_László]<span_class="wef_low_priority_links"></span><div_style="display:none"></div>-2] MTA: Elhunyt Lator László

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q36524"_data-entity-id="Q16744133">CONOR.Sl<span_class="wef_low_priority_links"></span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q16744133]]</div>-3] CONOR.Sl

[4] ttps://konyvesmagazin.hu/friss/lator_laszlo_meghalt.html

[5] Herszényi, László; Pregun, István; Bakucz, Tamás; Banai, János; Molnár, László; Pavlik, Gábor; Altorjay, István; Orosz, Péter; Csernay, László (2009–05). M1851 GERD: Work-Related Disease?. Gastroenterology. Т. 136, № 5. с. A–431. doi:10.1016/s0016-5085(09)61986-7. ISSN 0016-5085. Процитовано 20 січня 2021.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання)

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

Ласло Латор

Народився	19 листопада 1927^[1] Тросник, Підкарпатська Русь, Перша чехословацька республіка
Помер	17 липня 2023^[2] (95 років) Ispánk^d, Кермендський яраш^d, Ваш, Угорщина
Країна	Угорщина Чехословаччина
Діяльність	поет, перекладач художніх творів, історик літератури, есеїст, перекладач, письменник
Alma mater	Будапештський університет (1951)
Знання мов	угорська^[3], німецька, російська і англійська
Членство	Széchenyi Academy of Literature and Arts^d, Eötvös József Collegium^d (1948) і Digital Literary Academy^d
У шлюбі з	Judit Pór^d
Діти (1 )	László Iván Lator^d
Нагороди	Премія імені Кошута (1995) премія Аттіли Йожефа^d (1972) Премія Радноті^d (1982) премія Тібора Дері^d (1987) Премія Мілана Фюшта^d (1992) Літературна премія Ротарі^d (2008) Премія красного письменства^d (2008) Пріма Пріміссіма^d (2009) премія Artisjus^d (1991) Національна мистецька премія^d (2018) Q1001772? (1993)


Ласло Латор у Вікісховищі