YaChudo

Ларрі Арнхарт

Переглядів: 0. Оновлено 06.11.2026.

Ларрі Арнхарт
Народився13 січня 1949 (77 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна США Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьполітолог Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materЧиказький університет і Big Spring High Schoold Редагувати інформацію у Вікіданих

Ларрі Арнхарт (англ. Larry Arnhart, нар. 13 січня 1949 року) — професор-дослідник політології Північного Іллінойського університету в Декалбі, штат Іллінойс. Він мешкає в Гранд-Рапідс, штат Мічиган. Ларрі Арнхарта називають одним із найбільш видатніших прихильників сучасного класичного лібералізму, поряд із Мілтоном Фрідманом, Джорджем Стіглером, Фрідріхом Гаєком та Томасом Соуеллом[1]. Його сфери викладання та досліджень включають історію політичної філософії, біополітичну теорію та американську політичну думку. Арнхарт є автором п'яти книг та понад сорока рецензованих статей[2].

Біографія та кар'єра

Арнхарт має ступінь доктора філософії з політології Чиказького університету в 1977 році, ступінь магістра політології Чиказького університету в 1974 році та ступінь бакалавра політології Далласького університету в 1971 році[3].

На кафедрі політології Північного Іллінойського університету Арнхарт викладає в галузі політичної теорії та біополітики.

Арнхарт найбільш відомий як дослідник сторії політичної філософії та як прихильник «дарвінівського природного права», «дарвінівського консерватизму» та «арістотелівського лібералізму»[4]. Він стверджує, що традицію етичного натуралізму від Арістотеля до Томи Аквінського та Аласдера Макінтайра можна підтвердити дарвінівським тлумаченням етики як такої, що базується у біологічній природі людини, все це поєднує свободу та порядок, свободу та чесноту.

Захищаючи дарвінівський натуралізм, Арнхарт вступив у полеміку з прихильниками «теорії розумного задуму», закидаючи їм, що вони використовують суто негативну риторику, критикуючи дарвінівську еволюційну теорію, але не пропонуючи жодної позитивної теорії про те, де, коли і як саме «розумний задумник» втручається в природу, щоб створити «незвідні складні» механізми.

Арнхарт дискутував з провідними прихильниками інтелектуального дизайну — Майклом Бехе, Вільямом Дембскі, Джоном Вестом, Джонатаном Веллсом і Річардом Вайкартом, які всі є членами Discovery Institute. Джон Вест написав книгу, в якій критикує Арнхарта — «Консерватори Дарвіна: помилкове прагнення»[5].

Захищаючи дарвінівський консерватизм, Арнхарт намагається переконати консерваторів, що дарвінівська наука підтримує консервативне переконання, що соціальний порядок виникає не з раціонального планування, а зі спонтанного порядку інстинктів і звичок[6]. Він припускає, що дарвінівська біологія підтримує консервативну соціальну думку, показуючи, як людська здатність до спонтанного порядку виникає з соціальних інстинктів і морального почуття, сформованого природним відбором в історії еволюції людини[7].

Він також розробив дарвінівський аргумент на користь класичного лібералізму[8].

Нещодавно Арнхарт закінчив писати четверте видання своєї книги «Політичні питання: політична філософія від Платона до Пінкера».

Він працює над новою книгою — «Дарвінівський лібералізм: еволюційна наука політичної філософії». У цій книзі він застосує своє дарвінівське мислення до історії політичної філософії, аргументуючи класичний лібералізм, підтриманий еволюційною наукою.

Примітки

  1. ↑ Dilley, Stephen (2013). Darwinian Evolution and Classical Liberalism: Theories in Tension. Rowman & Littlefield. ISBN 9780739181065.
  2. ↑ «Faculty Profiles — NIU — Department of Political Science». www.niu.edu. Archived from the original on 2007-05-17.
  3. ↑ «Prof. Larry Arnhart». Archived from the original on 2006-09-06. Retrieved 2008-05-10
  4. ↑ «Larry Arnhart Defending Darwinian Conservatism Speech to the Philadelphia Society April 28». Archived from the original on 2011-07-21. Retrieved 2010-05-19.
  5. ↑ «Larry Arnhart, Michael J. Behe, William A. Dembski — Conservatives, Darwin & Design: An Exchange». www.orthodoxytoday.org. Archived from the original on 2005-11-09.
  6. ↑ Cohen, Patricia (5 May 2007). «A Split Emerges as Conservatives Discuss Darwin». The New York Times.
  7. ↑ «Archived copy». Archived from the original on 2012-08-05. Retrieved 2010-02-19.
  8. ↑ «Darwin and Politics». July 2010.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).