Lapidaria

?Lapidaria Лапідарія
Lapidaria margaretae
Біологічна класифікація
Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Рослини (Plantae)
Відділ:	Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас:	Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас:	Дводольні (Dicotyledoneae)
Порядок:	Гвоздикоцвіті (Caryophyllales)
Родина:	Аїзові (Aizoaceae)
Рід:	Лапідарія (Lapidaria) Dinter & Schwantes (1927)
Види
Lapidaria margaretae Dinter & Schwantes (1927)
Посилання
Вікісховище:	Category:Lapidaria
Віківиди:	Lapidaria
IPNI:	16233-1
NCBI:	1352165

Lapidaria (Dinter & Schwantes; укр. Лапідарія^[1]) — монотиповий рід багаторічних високосукулентних рослин з родини аїзових (Aizoaceae) або мезембріантемових (Mesembryanthemaceae). Побутова назва — «живі камінці» (так називають також літопси, плейоспілоси, дінтерантуси, аргіродерми, конофітуми та деякі інші мезембріантемові). До складу роду входить єдиний вид Lapidaria margaretae.

Назва роду походить від лат. lapis — «камінь».

Безстебловий сукулент щонайменше з 2-3 парами кам'янистоподібного листя (в культурі більше), з 1-3 гілками (рідко утворює кущі). Листя округло-трикутне, таке ж товсте, як і широке, краї тверді та помітні, зазвичай сіро-білі або рожеві біля основи, решта листя блідіша. Міжвузля короткі, наступні листки торкаються та підтримують одне одного біля основи, що призводить до утворення компактних головок. Квіти поодинокі, утворюються восени, 5 см завширшки, з золотисто-жовтими пелюстками, пізніше білими біля основи, 300—500 тичинок, переважно прямостоячих у центрі.

Lapidaria — це монотипний рід, який деякі автори включають до роду Aryroderma через тверде сірувате листя, але Lapidaria чітко відрізняється від інших аргіродерм прямостоячим кільцем тичинок.

Зустрічається в Південній Намібії та Північнокапській провінції (Південно-Африканська Республіка). Відомий з 5 до 15 субпопуляцій та місць проживання.

Ці рослини відносно не складні в культурі. Вирощують на зернистому та добре дренованому ґрунті. Необхідне повне яскраве сонячне світло протягом року. У дуже спекотну погоду переходять в стан спокою, особливо коли ночі залишаються дуже теплими в найспекотніші кілька місяців літа, і їх майже не слід поливати в цей час. Краще затінити їх у найспекотнішу погоду. Активний період вегетації восени, а також навесні. Взимку, зазвичай, не ростуть, але можуть, якщо будуть розташовані на дуже сонячному місці, можливо, в приміщенні. Полив протягом вегетаційного періоду приблизно раз на один-два тижні (залежно від вологості повітря), як кактуси, рослинам слід дати добре стекти та повністю висохнути, перш ніж знову поливати. Слід уникати надмірного зволоження, оскільки рослини можуть тріснути і розколотися протягом дня або двох, якщо дати їй забагато води. Хоча розкол, звичайно, спотворює рослину, це не є великою проблемою, оскільки наступного сезону, коли старі листя зів'януть, нові виростуть чистими та бездоганними. Слід дуже обережно поливати взимку, оскільки рослина може дуже сильно витягнутися через брак сонця.

Розмножується насінням а також вегетативно — підв'яленими листовими живцями.

Рослина занесена до Червоного списку рослин Південно-Африканської Республіки. Статус — найменше занепокоєння^[2].

• Lapidaria margaretae (Schwantes) Dinter & Schwantes. LLIFLE - Encyclopedia of living forms. (англ.)
• Київський сайт про кактуси та кактусистів (рос.)

• H.E.K Hartmann (ed.). Illustrated Handbook of Succulent Plants: Aizoaceae, vol. 1 (A-E). Berlin: Springer-Verlag, 2001. ISBN 3540416919. (англ.)
• E. J. van Jaarsveld & U. de Villiers Pienaar. Вігі (Мезембріантемові), перлини Вельду = Vygies, Gems of the Veld. — Venegono Superiore (Венегоно-Суперіоре) : Cactus & Co. libri, 2000. — С. 88-89. — ISBN 88-900511-0-8 (італ.), (англ.).
• Рой Маккалистер. Литопсы и другие живые камни. — Санкт-Петербург, Москва : СЗКЭО Кристалл, Оникс, 2006. — 128 с. — ISBN 5-9603-0037-0. (рос.)
• Рой Маккалистер. Все о суккулентах. — Санкт-Петербург : ООО «СЗКЭО Кристалл», 2007. — 208 с. — ISBN 978-9603-0061-2. (рос.)