Ламберто Діні
| Ламберто Діні | |
|---|---|
італ. Lamberto Dini  | |
 | |
| Голова Ради Міністрів Італії | |
| 17 січня 1995 — 17 травня 1996 | |
| Попередник | Сільвіо Берлусконі |
| Наступник | Романо Проді |
| Міністр закордонних справ Італії | |
| 1996 — 2001 | |
| Народився | 1 березня 1931[1][2][…] (95 років) Флоренція, Королівство Італія[4][5] |
| Відомий як | економіст, політик, дипломат, банкір |
| Країна |  Італія |
| Alma mater | Флорентійський університет і Університет Мічигану |
| Політична партія | Народ свободи |
| Релігія | католицтво |
| Нагороди |      |
| Підпис |  |
 Роботи у Вікіджерелах | |
 Висловлювання у Вікіцитатах | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Ламберто Діні (італ. Lamberto Dini; нар. 1 березня 1931, Флоренція, Італія) — італійський економіст і політик, голова Ради Міністрів Італії в 1995–1996.
Біографія
Отримавши економічну освіту у Флоренції, Діні в 1959 почав роботу в Міжнародному валютному фонді, де в 1976–1979 обіймав посаду виконавчого директора з Італії, Греції, Португалії і Мальті. Перейшовши в 1979 в Банк Італії, він в 1993 розглядався на посаду його директора після переходу Карло Адзеліо Чампі на пост голови уряду, але був відкинутий на користь Антоніо Фаціо в тому числі через думки Чампі. У травні 1994 Діні, пішовши з банку, зайняв пост міністра фінансів в уряді Сільвіо Берлусконі. Проте вже через сім місяців через розбіжності з лідером Ліги Півночі Умберто Боссі уряд пішов у відставку, і Діні був запрошений сформувати новий уряд. Отримавши підтримку всіх лівих партій, крім Партії комуністичного відродження і Ліги Півночі, Діні втратив підтримку правих і в підсумку сформував технічний уряд, що проіснував до нових виборів в 1996.
Сформувавши партію Італійське оновлення, Діні був обраний до Палати депутатів, взяв участь в лівій коаліції «Олива» і увійшов в уряд Романо Проді як міністр закордонних справ, займаючи цей пост до 2001. У 2001 Діні був обраний до Сенату і входив потім до складу Конвенції з вироблення Європейської конституції. У 2007 він утворив нову ліберальну партію Ліберальні демократи, ставши її головою, підтримав вотум недовіри в Сенаті уряду Проді в 2008 і вступив до коаліції Берлусконі «Народ свободи».
Див. також
Примітки
- ↑ Brockhaus Enzyklopädie — F.A. Brockhaus, 1796.
- ↑ Proleksis enciklopedija, Opća i nacionalna enciklopedija / за ред. A. Vujić — LZMK, 2005.
- ↑ Munzinger Personen
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #119442175 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Store norske leksikon — 1978. — ISSN 2464-1480
Посилання
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).