Лавіркове
| село Лавіркове | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Чернігівська область |
| Район | Прилуцький район |
| Тер. громада | Талалаївська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA74080190160064337 
|
| Основні дані | |
| Засноване | 1800 |
| Перша згадка | 1800 (226 років)[1] |
| Населення | 134 |
| Площа | 3,47 км² |
| Поштовий індекс | 17270 |
| Телефонний код | +380 4634 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°43′56″ пн. ш. 33°11′22″ сх. д. / 50.73222° пн. ш. 33.18944° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
173 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 16651, Чернігівська область, Ніжинський район, с. Талалаївка, вул. Незалежності, 8 |
| Карта | |
  Лавіркове | |
 Лавіркове | |
| Мапа | |
| |
Лаві́ркове — село в Україні, у Талалаївській селищній громаді, Прилуцького району, Чернігівській області. За адміністративним поділом до липня 2020 року село входило до складу Талалаївського району, а після укрупнення районів входить до Прилуцького району. Орган місцевого самоврядування — Талалаївська селищна громада. Розташоване на трасі «Київ-Суми». Населення становить 134 особи.
Історія
Не позначене на мапі Шуберта 1869 року. Є на мапі Роменського округу 1925 року як х.Лавірків. На мапі РСЧА 1941 року - х.Лавірків, 41 двір. Перша радянська окупація розпочалася в січні 1918 року.
На фронтах німецько-радянської війни воювали 209 мешканців села, з них 122 нагороджені орденами і медалями СРСР. 107 чоловіків загинули. Для увічнення пам'яті про них у 1970 році в селі споруджено пам'ятний знак.
Станом на початок 1970-х років в селі було 126 двори, мешкало 366 осіб. Село було центром сільської ради, до якої також входили села Новоселівка, Степове, Харкове й Шевченка. Розміщувався відділок радгоспу імені XXIII з'їзду КПРС (центральна садиба була у селі Харковому), за яким було закріплено 4386 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 4000 га орної землі. Господарство вирощувало зернові й технічні культури; було розвинуте м'ясо-молочне тваринництво. Допоміжними галузями були городництво, садівництво і бджільництво.
На той час у селі працювали початкова школа, клуб, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт.
До 2020 року було підпорядковане Харківській сільській раді.
Примітки
Література
- Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).