К-75

К 75
Бронетранспортер К-75 у Танковому музеї, м. Кубинка.
Тип	Бронетранспортер
Походження	СРСР
Історія виробництва
Розробник	А. Ф. Кравцов
Розроблено	1947–1949
Виготовлена кількість	1
Характеристики
Вага	7,5 т
Довжина	5370 мм
Ширина	2756 мм
Висота	1550 мм
2 особи
Десант	16–20 осіб
К-75 у Вікісховищі

Бронетранспортер К-75 — радянський дослідний гусеничний бронетранспортер. Розроблений у м. Москва в конструкторському бюро під керівництвом А. Ф. Кравцова. Серійно не вироблявся.

У 1947 році в ОКБ ІК було розпочато роботи одразу над кількома зразками бронетехніки, серед яких був новий гусеничний бронетранспортер К-75. У 1949 році був створений перший дослідний зразок. У період з 9 по 28 вересня 1950 року перший дослідний зразок К-75 пройшов заводські випробування. За результатами випробувань комісія дійшла висновку, що бронетранспортер в цілому задовольняє заданим тактико-технічним характеристикам, однак має низку суттєвих недоліків, через які машина не може бути прийнята на озброєння, таких як: недостатня місткість десантного відділення, низька питома потужність і недостатня швидкість ґрунтовими дорогами та шосе. Комісія рекомендувала усунути наявні недоліки та представити на державні випробування два нові виготовлені дослідні зразки, але з невідомих причин ці зразки так і не були виготовлені, а всі роботи по бронетранспортеру К-75 були згорнуті^[1][2][3].

Як база використовувався радянський легкий танк Т-70. У конструкції бронетранспортера також використовувалися вузли артилерійського тягача М2 та вантажних автомобілів^[3][2].

У К-75 використовувався корпус відкритого типу. Корпус був зварений із катаних броньових листів і поділявся на три відділення. У передній частині по правому борту знаходилося моторно-трансмісійне відділення з силовою установкою та агрегатами трансмісії. По лівому борту розташовувалося відділення управління.

У відділенні управління знаходилося робоче місце механіка-водія з органами керування машиною та контрольно-вимірювальними приладами, а також місце стрільця-радиста. Позаду відділення управління знаходилося десантне відділення. У ньому могли розміщуватися від 16 до 20 десантників, або ж перевозився вантаж масою до 2000 кг.

По бортах було встановлено вісім кулеметних гнізд для розміщення озброєння. У кормі корпусу були двері, через які відбувалося спішування десанту; також було передбачено спішування через відкритий верх. Для захисту від атмосферних опадів на дах десантного відділення міг встановлюватися тент.

Корпус забезпечував плавучість машини під час подолання водних перешкод, проте переправа була можлива лише з використанням додаткової тяги, оскільки бронетранспортер К-75 не був оснащений власними водометами чи гребними гвинтами^[3][2].

Як основне озброєння використовувався 7,62-мм кулемет СГ-43, що встановлювався у кулеметні гнізда, які знаходилися по периметру корпусу машини. Возимий боєкомплект складав 1000 патронів, споряджених у чотири кулеметні стрічки. Додатково в бронетранспортері перевозилося 12 гранат Ф-1, розміщених у шести укладках.

Силова установка являла собою двигун ЯАЗ-204Б, запозичений від тягача М2. Потужність двигуна становила 140 к. с. Паливна система складалася з двох баків сумарною ємністю 220 літрів із розподільними кранами, фільтрами грубого і тонкого очищення та паливопідкачувальним насосом. Додатково встановлювався повітряний фільтр «Мультициклон». Трансмісія бронетранспортера К-75 складалася з п’ятиступінчастої механічної коробки передач ЯАЗ-200, однодискового зчеплення, головної передачі, бортових передач, а також бортових фрикціонів з односторонніми стрічковими гальмами.

Ходова частина являла собою гусеничний рушій, що складався з двох гусеничних стрічок. Кожна стрічка складалася з 95 траків шириною 300 мм, які з'єднувалися між собою плаваючими пальцями. Замість підтримуючих котків застосовувалися поздовжні полози. На задніх вузлах були встановлені поршневі гідравлічні амортизатори, запозичені з автобуса ЗІС-154

На сьогоднішній день збережений екземпляр знаходиться у Танковому музеї в місті Кубинка.

• А.В.Карпенко. Обозрение отечественной бронетанковой техники (1905-1995). — Санкт-Петербург : "Невский Бастион", 1996. — 480 с. — 10 000 екз.
• К. Янбеков. Творцы отечественной бронетанковой техники // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — Москва : Техинформ, 2012. — № 10. — С. 22—26.