К-18 «Карелія»
| К-18 «Карелія» | ||
|---|---|---|
| К-18 «Карелия» | ||
 | ||
| Російський атомний підводний човен К-18 «Карелія» на ВМБ. 28 квітня 2015 | ||
| Верф | завод № 402, Сєверодвінськ | |
| Під прапором |  СРСР Росія
| |
| Належність |  Військово-морський флот СРСР Військово-морські сили Російської Федерації
| |
| Порт приписки | Оленья Губа, Гаджієво | |
| На честь | Карелія | |
| Закладений | 7 лютого 1986 | |
| Спуск на воду | 2 лютого 1989 | |
| Введений до складу флоту | 10 жовтня 1989 | |
| Перейменований | 18 вересня 1996 року присвоєне найменування «Карелія» | |
| На службі | 1989–по т.ч. | |
| Бойовий досвід | Холодна війна | |
| Проєкт | ||
| Тип ПЧ | атомний підводний човен з балістичними ракетами | |
| Розробник проєкту | ЦКБМТ «Рубін» | |
| Головний конструктор | Ковальов С. М. | |
| Класифікація НАТО | «Delta IV» | |
| Основні характеристики | ||
| Швидкість (надводна) | 14 вузлів (27 км/год) | |
| Швидкість (підводна) | 24 вузли (47 км/год) | |
| Робоча глибина занурення | 320—400 м | |
| Гранична глибина занурення | 550 м | |
| Автономність плавання | 80-90 діб | |
| Екіпаж | 135 осіб | |
| Розміри | ||
| Довжина найбільша (по КВЛ) | 167 м | |
| Ширина корпусу найб. | 11,7 м | |
| Середня осадка (по КВЛ) | 8,8 м | |
| Водотоннажність надводна | 11 740 т | |
| Водотоннажність підводна | 18 200 т | |
| Силова установка | ||
|
Атомна: 2 × два водо-водяних реактори ВМ-4СГ потужністю 90 МВт, дві парові турбіни потужністю 20 000 к.с., 2 ППУ ОК-700А, 2 ГТЗА-635 |
||
| Гвинти | 2 | |
| Потужність | 2 × 90 000 к. с. | |
| Озброєння | ||
| Торпедно- мінне озброєння |
4 ТА калібру 533-мм (12 торпед САЕТ-60М та 53-65М) ракетний комплекс Д-9РМ з БРПЧ 16 ракет Р-29РМ, Р-29РМУ2 «Синева» або Р-29РМУ2.1 «Лайнер» | |
| ППО | ЗУР «Ігла-1» (8 шт.) | |
К-18 «Карелія» (рос. К-18 «Карелия») — радянський/російський атомний підводний човен проєкту 667БДРМ «Дельфін», який перебуває на озброєнні ВМФ СРСР та ВМФ РФ з 1989 року. Закладений 7 лютого 1986 року на заводі завод № 402 у Сєверодвінську як К-18 під заводським номером 384. 2 лютого 1989 року спущений на воду. 10 жовтня 1989 року включений до складу Північного флоту ВМФ СРСР.
Історія служби
З 2004 по 2009 рік ПЧ «Карелія» пройшов модернізацію на судноремонтному заводі «Звєздочка» у Сєверодвінську. До підводного човна було додано 100 нових компонентів, у тому числі ракетно-торпедну систему ТВР-671РМ і БРПЧ РСМ-54 «Синева». Інші оновлення включали зменшення шуму, кращі можливості відстеження суден і покращену живучість. Підводний човен випустив понад 14 ракет і подолав понад 140 000 морських миль (260 000 км).
У лютому 2022 року підводний човен брав участь у навчаннях стратегічних ядерних сил «Гром-2022», які проходили в рамках прелюдії до російського вторгнення в Україну. Підводний човен здійснив успішний запуск балістичної ракети «Синева» з позиції в Баренцевому морі.
Станом на 2024 рік АПЧ «Карелія» проходив середній ремонт на ЗРЗ «Звєздочка». Перший вихід на бойову службу після ремонту планується в 2026, ремонт продовжить термін служби корабля до 2038 року.
Див. також
- К-506 «Зеленоград»
- USS Oklahoma City (SSN-723)
- Perle (S606)
- HMS Torbay (S90)
- К-451 (атомний підводний човен СРСР)
- Атомні глибоководні станції проєкту 18510
Примітки
- Виноски
- Джерела
Посилання
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).