Кістки Землі

«Кістки Землі»

Автор	Майкл Свонвік
Назва мовою оригіналу	Bones of the Earth
Країна	США
Мова	англійська
Тема	подорожі у часі
Жанр	наукова фантастика
Видавництво	HarperCollins
Видано	2002
Сторінок	335 (1-е видання)

«Кістки Землі» (англ. Bones of the Earth) — науково-фантастичний роман американського письменника Майкла Свонвіка 2002 року.

У 2012 році палеонтолог Річард Лейстер досяг вершини своєї професії: він має посаду в Смітсонівській установі та новаторський сайт копалин динозаврів, на якому може публікувати свої дослідження без обмежень. Одного разу незнайомець на ім'я Гаррі Гриффін заходить до кабінету Лейстера з портативним холодильником і пропозицією роботи. Він іде, а палеонтолог виявляє в холодильнику голову щойно вбитого динозавра. Пізніше Гриффін знову зустрічає Річарда і розповідає, що уряд США володіє засобом для подорожей у часі. Це пристрій, який створює прохід у те саме місце, але в іншу епоху. Засіб планують використовувати виключно з дослідницькою метою. Тож є умова: не змінювати того, що вже сталося.

Річард Лейстер та його колеги здійснюють свої найзаповітніші фантазії з вивчення динозаврів. Дослідники зустрічаються зі своїми молодшими чи старшими версіями на різних перехрестях у часі. Завдання Гриффіна — наглядати за перебігом подій, аби плин історії не змінювався, включо зі смертями та травмами людей. Гертруда Саллі свідомо порушує правила подорожей у часі. Також проєкт саботує група християнських креаціоністів, яка прагне знищити свідчення давності Землі. В результаті команда «кістяних чоловіків» на два роки потрапляє в Мезозойську еру, близько 65 млн років тому. Гриффін та його помічники намагаються запобігти саботажу, але їхні загадкові керівники наполягають, що це частина історії, тому втручатися не можна.

У Мезозойській ері дослідники вчаться виживати та міркують про екосистему динозаврів і причини їхнього вимирання. У далекому майбутньому, у тому, що буде називатися Телезойською епохою, молодша версія Гертруди Саллі зустрічає старішу версію себе — ту, що організувала розкол часу і тепер щасливо живе в центрі нового суперконтиненту Пангея Ультима. Там вони нарешті зустрічаються з таємничими благодійниками Незмінними, нелітаючими птахами, що успадкували Землю після вимирання людського роду. Гертруда виявляє їхнє очевидне захоплення людством і те, що їхній дар подорожей у часі був просто засобом для вивчення людей.

Один з членів команди приходить до унікального пояснення події вимирання крейдо-палеогену. Вони вже визначили, що хижі динозаври розводять свою здобич, і керують нею за допомогою інфразвуку. Висловлюються припущення, що міграція динозаврів може бути аналогічно контрольована піснею Землі, піснею тектонічних плит, що зміщуються в корі планети. І «пісня» астроблеми Чиксулуб була такою потужною, що заглушувала пісню Землі протягом десятиліття чи століття, тож динозаври не могли мігрувати і вимерли з голоду.

Врешті-решт, Незмінні ухвалють втрутитися в історію, повернути експедицію та забрати в людей здатність подорожувати в часі. Але в людей лишається безкорислива любов до пізнання світу та всіх його істот. Коли Гриффін запитує у своєї старшої версії скільки часу залишилося у його виду, та відповідає, що це не має значення.

• Bones of the Earth [Архівовано 14 серпня 2020 у Wayback Machine.] at Worlds Without End