YaChudo

Кіріно Нацуо

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

Кіріно Нацуо
яп. 桐野夏生 Редагувати інформацію у Вікіданих
Народилася7 жовтня 1951[1][2] (75 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Канадзава, Японія Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Японія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьписьменниця-романістка, письменниця Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materSeikei Universityd Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовяпонська[3][4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Мова творівяпонська Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки активності1984 — тепер. час
Magnum opusOutd Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди

Edogawa Rampo Awardd (1993)

Премія Наокі (1999)

літературна премія Кьоки Ідзумі (2003)

премія Рендзабуро Сібатиd (2004)

Премія Танідзакі (2008)

премія Мурасакі Сікібуd (2009)

Shimase Romantic Literature Prized (2010)

Yomiuri Prized (2011)

 медаль Пошани з пурпуровою стрічкою

Yoshikawa Eiji Prize for Literatured (2023)

Mainichi art awardd (2023)

Japan Art Academy Prized (2024)

Сайт: kirino-natsuo.com Редагувати інформацію у Вікіданих

Кіріно Нацуо (яп. 桐 野 夏 生) — 7 жовтня 1951 року народження, м. Канадзава, префектура Ісікава) — одна з провідних сучасних японських письменниць, також відома під псевдонімом Маріко Хасіока[5].

Біографія

Кіріно Нацуо — середня з трьох дітей. У неї є два брати — один старший за неї на 6 років, другий — на 5 років — молодший[6]. З батьком-архітектором об'їздила багато японських міста. З 14 років Кіріно живе в Токіо. У 1975 році одружилась[6], в 1981 році народила доньку[6].

У 1974 році отримала диплом юриста в університеті Сейкей[7] У пошуках свого покликання, Кіріно змінила кілька сфер діяльності. Зокрема, працювала в кінотеатрі, відвідувала курси сценаристів. Лише, після досягнення 30 років, серйозно задумалася про кар'єру письменника[8].

Літературна кар'єра

Літературний дебют Кіріно відбувся в 1984 році, коли вона опублікувала перші романи про кохання[9]. Однак романи, написані в цьому жанрі, не були популярні в Японії, тому вона не могла заробити собі на життя їх виданням і також не відчувала бажання продовжувати писати[9]. Вирішивши зосередитися на психологічних аспектах злочинів, на початку 1990-х Кіріно видає перші детективні романи[9]. Вона є автором кількох збірок оповідань і ряду романів та стала одним з найпопулярніших сучасних японських письменників[10].

Широку популярність їй приніс опублікований в 1997 році роман роман «Аут», який отримав премію Асоціації японських авторів детективів і став фіналістом (англійський переклад премії імені Едгара Аллана По (2004 роки)[7]. Також Кіріно лауреат премії Едогава Рампа(1993 рік), яку отримала за свій дебют як автор детектива — роман Kao ni Furikakaru Ame («Дощ, що капає на моє обличчя»), і призу Наокі за роман Yawarakana hoho («Ніжні щічки»).

Примітки

  1. ↑ Internet Speculative Fiction Database — 1995.
  2. ↑ Babelio — 2007.
  3. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ CONOR.Sl
  5. ↑ Scalise, Paul (2003). Interview. JapanReview.Net. JapanReview.Net. Архів оригіналу за 20 лютого 2013. Процитовано 4 листопада 2013.
  6. ↑ а б в Kirino, Natsuo (2009). About Her. Bubblonia. Natsuo Kirino. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 4 листопада 2013.
  7. ↑ а б Lutz, RC (2008). Natsuo Kirino. У Carl Rollyson (ред.). Critical Survey of Mystery & Detective Fiction (вид. Revised). Pasadena, CA: Salem Press. {{cite book}}: |access-date= вимагає |url= (довідка)
  8. ↑ Nagai, Mariko (2008). An Interview with Natsuo Kirino. Chattahoochee Review. 28 (1): 98—119. {{cite journal}}: |access-date= вимагає |url= (довідка)
  9. ↑ а б в Duncan, Andrew. Natsuo Kirino Interview. Indiebound. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 21 листопада 2013.
  10. ↑ Seaman, Amanda C. (2006). Inside OUT:Space, Gender, and Power in Kirino Natsuo. Japanese Language and Literature. 40 (2): 197—217. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 13 грудня 2013.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).