YaChudo

Кіровська ТЕЦ-4

Переглядів: 0. Оновлено 09.11.2026.

Кіровська ТЕЦ-4
58°37′16″ пн. ш. 49°35′48″ сх. д. / 58.62108333° пн. ш. 49.59652778° сх. д.
Країна Росія Редагувати інформацію у Вікіданих
РозташуванняРосія Росія
Введення в експлуатацію1963—1969
Модернізація2014 (заміна турбін 2 та 6)
Вид паливаторф, вугілля, природний газ
Котельні агрегати4 парові Барнаульський котельний завод БКЗ-210-140Ф і (котли 1, 2, 3 та 8, виведені з експлуатації), 6 парових Барнаульський котельний завод БКЗ-210-140Ф (котли 4—7, 9 та 10), 4 водогрійні ПТВМ-180 (водогрійні котли 1—4)
Турбіни1 парова Ленінградський металічний завод ПТ-60-130 (турбіна 1, виведена з експлуатації), 1 парова Ленінградський металічний завод ПТ-60-130 / Уральський турбінний завод ПТ-65/75-130/13 (турбіна 2, до / після заміни), 3 парові Уральський турбінний завод Т-50-130 (турбіни 3—5, виведені з експлуатації), 1 парова Уральський турбінний завод Т-50-130 / Уральський турбінний завод Т-120/130-130-8МО (турбіна 6, до / після заміни),
Електрогенератори1 ТВ-60-2 + 5 ТВФ-60-2 (станом на 1969), 1 Елсіб ТФ-80-2УЗ (генератор 2 після заміни), 1 Елсіб ТФ-125-2У3 (генератор 6 після заміни)
Встановлена електрична
потужність
320 (1969), 243 (2017)
Материнська компаніяТГК-5
Сайтtplusgroup.ru/org/kirov/organization/kirovskaja-chp4/ Редагувати інформацію у Вікіданих
ідентифікатори і посилання
Кіровська ТЕЦ-4. Карта розташування: Росія
Кіровська ТЕЦ-4
Кіровська ТЕЦ-4
Мапа

Кі́ровська ТЕЦ-4 (рос. Кировская ТЭЦ-4) — теплова електростанція у Кіровській області Росії.

У 1963—1969 роках на майданчику станції ввели в дію десять парових котлів продуктивністю по 220 тонн пари на годину, що живили шість парових турбін — дві потужністю по 60 МВт та чотири з показниками по 50 МВт.

У 2014-му ввели в дію нові турбіни № 2 та № 6 потужністю 68 МВт та 125 МВт відповідно. У той же час, застаріле обладнання виводиться з експлуатації, так, станом на 2017 рік вже були виведені турбіни № 1, 4, 5 та котел № 1 (і запланована зупинка до кінця десятиліття котлів № 2, 3 та 8).

Для покриття пікових потреб в 1974—1979 роках встановили чотири водогрійні котла продуктивністю по 180 Гкал/г.

Станцію спроектували під використання торфу. Через нестачу останнього також додали спалювання вугілля, а в 1990-му вона була підготована для використання природного газу (надходить до регіону по трубопроводах Оханськ – Кіров та Вятська – Кіров).

Для видалення продуктів згоряння друга черга отримала три димарі заввишки по 150 метрів.

Видача продукції відбувається під напругою 110 кВ.[1][2][3][4][5][6][7]

Примітки

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).