Кінг-Вільям
| Кінг-Вільям | ||||
|---|---|---|---|---|
| англ. King William Island | ||||
 Острів Короля Вільяма. Знімок з космосу | ||||
Карта  | ||||
| Острів в Канадському Арктичному архіпелазі | ||||
| Названий на честь | Вільгельм IV  | |||
| Географія | ||||
| 68°58′ пн. ш. 97°14′ зх. д. / 68.967° пн. ш. 97.233° зх. д. | ||||
| Континент | Північна Америка | |||
| Місцерозташування | Північний Льодовитий океан Канадський Арктичний архіпелаг | |||
| Акваторія | Північний Льодовитий океан | |||
| Група островів | Канадський Арктичний архіпелаг | |||
| Площа | 31 042 км² | |||
| Довжина | 175 км | |||
| Найвища точка | 137 м | |||
| Країна | ||||
 Канада | ||||
| Регіон |  НУ | |||
| Адм. одиниця | Нунавут | |||
| Населення | 1 064 чоловік | |||
| Відкрито | 1830 | |||
  Кінг-Вільям Кінг-Вільям (Канада) | ||||
 | ||||
 Кінг-Вільям у Вікісховищі | ||||
Кінг-Вільям (також Кінг-Уїльям, острів Короля Вільяма; англ. King William Island; фр. Île du Roi-Guillaume; раніше: Земля короля Вільгельма (King William Land); інук. Qikiqtaq[1]) — острів у Північному Льодовитому океані в складі Канадського Арктичного архіпелагу. П'ятнадцятий за розмірами острів у Канаді і шістдесят дев'ятий у світі. Має площу 31042 км², і належить території Канади Нунавут.
Етимологія
У 1830 на острів прибув англієць Джеймс Кларк Росс: він став першим європейцем-дослідником, що висадився на острів Короля Вільяма, який був названий на честь короля Вільяма IV правлячого монарха Сполученого Королівства Великої Британії та Ірландії; тоді Росс вважав, що це півострів[2][3]. Деякі джерела приписують назву землі його дядькові Джону Россу[4]. У 1834 Джордж Бак, ще один дослідник Арктики, спостерігав за її південним узбережжям із затоки Чантрей і зрештою визнав її островом.
Природа
Острів Кінг-Вільям розташований у південно-центральній частині Канадського Арктичного архіпелагу. Геологічно острів є пласким вапняковим плато із дуже низьким рельєфом: більша частина території не перевищує 100 м над рівнем моря. Поверхня острова буквально засіяна тисячами дрібних мілководних озер, струмків та заболочених низовин, утворених після відступу останнього зледеніння.
Завдяки південнішому розташуванню клімат тут дещо м'якший, ніж на північних островах архіпелагу, але перебуває під постійним впливом холодних арктичних повітряних мас. У літні місяці розлогі вапнякові низовини прогріваються, перетворюючись на вологу тундру. Тут формуються луки з осоки, пухівки, верби арктичної та дріади восьмипелюсткової.
Острів Кінг-Вільям має багаті озерні та прибережні екосистеми. Суходіл є домівкою для стад карібу (популяція Долфін-енд-Юніон), які мігрують через прохідні протоки, а також для песців, лемінгів та арктичних зайців. Численні озера та болота створюють ідеальні умови для гніздування водоплавних птахів: качок-морянок, гагари білошийної, журавлів канадських та різних видів куликів. У навколишніх водах поширені нерпи кільчасті, які є головною здобиччю для білих ведмедів.
Див. також
Примітки
- ↑ Darren Keith, Jerry Arqviq (23 листопада 2006). Environmental Change, Polar Bears and Adaptation in the East Kitikmeot: An Initial Assessment Final Report (PDF). Kitikmeot Heritage Society. Архів оригіналу за 26 березня 2009. Процитовано 1 січня 2008.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання) - ↑ King William Island at Encyclopædia Britannica
- ↑ Ross, Sir James Clark [Архівовано 2021-10-17 у Wayback Machine.] at the Dictionary of Canadian Biography
- ↑ King William Island at The Canadian Encyclopedia
Література
- Атлас світу / Гол. ред. І. С. Руденко; зав. ред. В. В. Радченко; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 966-631-546-7
- Воронов А. Г., Дроздов Н. Н., Мяло Е. Г. Биогеография мира : Учебник. — М. : Высшая школа, 1985. — 272 с. (рос.)
- Географічний атлас світу / гол. ред. І. Л. Дрогушевська; відп. ред. В. В. Радченко; худож.-оформ. М. Гутман. — К. : ДНВП «Картографія», 2018. — 184 с. — ISBN 978-966-946-053-0
- Кукурудза С. І. Біогеографія : Підручник. — Львів : Вид-во ЛГУ ім. Івана Франка, 2006. — 504 с. — ISBN 966-613-502-7
- Литвин В. М., Лымарев В. И. Природа мира. Острова. — М. : Мысль, 2003. — 287 с. — ISBN 5-244-00977-X (рос.)
- Решетило О. Зоогеографія: Навч. посібник. — Львів. : ЛНУ ім. І. Франка, 2013. — 232. с. — ISBN 978-966-613-977-4
- Фізична географія материків та океанів : Підручник у 2-х т. / Ред. П. Г. Шищенко. — К. : Київський університет, 2020. — Т. 2. Африка, Америка, Австралія, Антарктида, Океани. — 470 с. — ISBN 978-966-439-989-8
- Fraser, J. Keith. Notes on the Glaciation of King William Island and Adelaide Peninsula, N.W.T. Ottawa: Geographical Branch, Dept. of Mines and Technical Surveys, 1959.
- Taylor, J. Garth. Netsilik Eskimo Material Culture. The Roald Amundsen Collection from King William Island. Oslo: Universitetsforlaget, 1974. ISBN 8200089452
- Woodworth-Lynas, C. M. T. Surveying and Trenching an Iceberg Scour, King William Island, Arctic Canada. St. John's: Memorial University of Newfoundland, Centre for Cold Ocean Resources Engineering, 1985.
Посилання
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).