Кім Дук Гу

Кім Дук Гу
Загальна інформація
Громадянство	Південна Корея
Народження	8 січня 1959 Канвон
Смерть	18 листопада 1982 (23 роки) Парадайз, Невада
Поховання	Geojind
Вагова категорія	легка
Зріст	168
Професіональна кар'єра
Перший бій	7 грудня 1978
Останній бій	13 листопада 1982
Боїв	20
Перемог	17
Перемог нокаутом	8
Поразок	2
Нічиїх	1

Кім Дук Гу (кор. 이덕구; 8 січня 1959 — 18 листопада 1982) — південнокорейський професійний боксер.

Дебютував на професійному рингу 1978 року, провівши підряд три чотирираундових боя 7, 8 та 9 грудня, в останньому з яких зазнав поразки.

У лютому 1982 року завоював титул чемпіона за версією Федерації боксу східного та тихоокеанського регіонів (англ. OPBF) в легкій вазі.

13 листопада 1982 року вийшов на бій проти чемпіона WBA у легкій вазі Рея Манчіні (США). Кім ніколи раніше не проводив 15-раундових поєдинків. Натомість Манчіні на той час був набагато досвідченішим. Він тричі проводив 15-раундові поєдинки та один раз дійшов до 14-го раунду. Кіму довелося скидати зайву вагу за кілька днів до бою, щоб укластися в ліміт вагової категорії.

Значна частина бою проходила без явної переваги когось із бійців. Кім розірвав ліве вухо Манчіні та майже закрив його ліве око. Однак, в пізніших раундах Манчіні почав домінувати, завдаючи набагато більше ударів, ніж Кім. На початку 13-го раунду чемпіон завдав корейцю 39 ударів і переміг технічним нокаутом через дев'ятнадцять секунд після початку 14-го раунду. Через кілька хвилин після закінчення бою Кім знепритомнів і впав у кому. У лікарні було проведено екстрену операцію на мозку, щоб спробувати врятувати його, але він помер через п'ять днів. Через тиждень журнал «Sports Illustrated» опублікував фотографію бою на обкладинці під заголовком «Трагедія на рингу».

Після смерті Кіма Манчіні звинувачував себе у смерті суперника, але друзі допомогли йому, сказавши, що це був просто нещасний випадок. Манчіні продовжив свою кар'єру, хоча його промоутер, Боб Арум, сказав, що Манчіні «вже не був таким самим» після смерті Кіма.

Після цієї трагедії WBC вирішила скоротити свої титульні бої до 12 раундів. WBA та WBO наслідували цей приклад у 1988 році, а IBF — у 1989 році.