Куюктук
| Острів Куюк-Тук | |
|---|---|
| Куюк-Тук | |
| Географія | |
| 46°05′59″ пн. ш. 34°24′57″ сх. д. / 46.099722222222° пн. ш. 34.415833333333° сх. д. | |
| Місцерозташування | Європа |
| Країна | |
| Регіон | Херсонська область Генічеський район |
| Адм. одиниця | Херсонська область[1] |
| Населення | 0 (2020) |
Острів Куюк-Тук Острів Куюк-Тук (Україна) | |
![]() | |
Куюктук (Куюк-Тук) — український острів, що знаходиться в західній частині затоки Сиваш Азовського моря, на території Генічеського району Херсонської області. На острові є заповідник площею 265 Га, а сам острів знаменитий тим, що його площа жодного разу не оралася.[2]
Північно-західна частина острова розташована в межах Азово-Сиваського національного природного парку, створеного 25 лютого 1993 року з загальною площею 52 154 га, і угіддя «Центральний Сиваш», затвердженого в 1976 році з загальною площею 45 700 Га.[3]
Неподалік від острова розташовано два опорних пункти державної геодезичної мережі, а також Азово-Чорноморська орнітологічна станція.
Острів Куюк-Тук незначно витягнутий з північного сходу на південний захід. Береги острова звивисті, чергуються пологі й обривисті, з берегами та без, висотою від 4 до 9 метрів. Південна частина острова переходить в мілину. Є кілька тимчасових водойм. кілька ділянок зі стрімким берегом й пляжем. Острів відділений від материка протокою з мілинами довжиною в 3 км та шириною 0.8-2.8 км, однак, у острова існує також і дорожнє сполучення з материком, яке було утворено через штучний перешийок з іншим островом. А також, на самому острові в певній кількості присутні польові (ґрунтові) дороги.
Населення острова на 2020 рік повністю відсутнє — острів безлюдний, однак, на острові Куюк-Тук водно-болотні угіддя є місцем гніздування, зимування і міграції безлічі птахів, в тому числі пеганки, берегової ластівки, бджолоїдки звичайної та багатьох інших.[3]
Рослинність острова пустельна степова і солончакова. Ґрунти каштанові, присутні солончаки та солонці. Значна площа навесні покрита тюльпаном Ґеснера.[3]
Середня кількість опадів на острові — 617 міліметрів на рік, а середня температура дорівнює 10 °С.[4]
Примітки
- ↑ (unspecified title) — 2018.
- ↑ Остров Куюк-Тук — Республика Крым. samovar.travel. Архів оригіналу за 5 липня 2020. Процитовано 3 липня 2020.
- ↑ а б в М. Ф. Бойко. Куюк-Тук // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. — Т. 16 : Куз — Лев. — 712 с. — ISBN 978-966-02-7998-8.
- ↑ GeoNames.org. www.geonames.org. Архів оригіналу за 3 липня 2020. Процитовано 3 липня 2020.
Джерела
- Україна: атлас автомобільних шляхів, 55 планів міст / уклад. та підгот. до друку ДНВП «Картографія»; відп. ред. Г. М. Кучеренко. — Київ : ДНВП «Картографія»: Миклухо-Маклай, 2006. — 9500 прим. — ISBN 966-8884-28-0.
- Лист карти L-36-069.
- Національний атлас України / НАН України, Інститут географії, Державна служба геодезії, картографії та кадастру; голов. ред. Л. Г. Руденко; голова ред. кол. Б. Є. Патон. — Київ : ДНВП «Картографія», 2007. — 435 с. — 5000 прим. — ISBN 978-966-475-067-4.
- Остров Куюк-Тук. plantarium.ru (рос.). Плантариум. Архів оригіналу за 5 липня 2020. Процитовано 9 грудня 2025.
- Котов М. І., Попович Ф. Я. Рослинність і флора острова Куюк-Тук // Український ботанічний журнал. — 1971. — Т. 28, № 3. — С. 332—336.
- Фіторізноманіття національних природних парків України / Т. Л. Андрієнко та ін.; заг. ред. Т. Л. Андрієнко, В. А. Онищенко. — Київ : Науковий світ, 2003. — 143 с. — ISBN 966-675-179-8.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).

