Кучко
| Степан Іванович Кучка | |
|---|---|
| Країна | Київська Русь  |
| Суспільний стан | бояри |
| Діти | Ulita Kuchkovnad[1] |
Кучко (у творах XVII століття Степан Іванович Кучка) — суздальський боярин XII століття, який імовірно володів селами і селами по річці Москві, в місцях, де згодом було засновано місто Москва[2][3][4]. Від імені Кучко утворилися топоніми — Кучкове було колишньою назвою Москви[5], і навіть служило альтернативною назвою; від нього ж — Кучкове поле[6][7].
У 2015 році при реставрації Спасо-Преображенського собору в Переславлі-Заліському було відкрито напис-графіті XII століття, що містив імена вбивць князя Боголюбського, починаючи з імен Кучковичів, та опис обставин вбивства[8].
До боярина Кучки зводили свій рід дворяни Ізноскови[9].
Походження
Лінгвіст В. М. Топоров порівнював ім'я Кучко з прусськими топонімами Kuczke, Kuczithen, ім'ям Kutcze, литовськими антропонімом Kucaitis та топонімами Kučkelių vk., Kučkų km., Kučių km., Kučiškės km[10]. Лінгвіст А. Л. Шилов припускав, що Степан Кучко походив з місцевої мерянської аристократії. На це вказує його ім'я. На думку дослідника, воно з більшою ймовірністю походить з фінно-угорської лексики (пор. лукомар. кучкыж — «орел» і лукомар. кучык — «короткий»), ніж слов'янської[7].
Сказання про Кучка та Кучковичів
У пізніх джерелах з'являються повідомлення, що володимиро-суздальський князь Юрій Долгорукий ніби проїздом зупинився в Кучковій місцевості, а Кучко наказав убити за якусь грубість (в інших версіях — за спробу отруєння), заволодів селами вбитого боярина і заклав на березі Кучкова, а потім — Москва: «Москва рекше Кучково»[11].
Примітки
- ↑ Lundy D. R. The Peerage
- ↑ ПСРЛ, 1841.
- ↑ Древнерусские берестяные грамоты. Рукописные памятники древней Руси. Национальный исследовательский университет «Высшая школа экономики»; Институт славяноведения Российской академии наук. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 9 травня 2021.
о поездке в Кучков, т. е. Москву, и о взыскании долгов
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|description=(довідка); Проігноровано невідомий параметр|accessyear=(можливо,|access-date=?) (довідка) - ↑ Новгородская берестяная почта. Находки 2004 года. Наука и жизнь, № 4 2005. Архів оригіналу за 27 листопада 2016. Процитовано 26 листопада 2016.
- ↑ Рыбина, ЕА (1992). Древнерусские города в новгородских берестяных грамотах. НОВГОРОД И НОВГОРОДСКАЯ ЗЕМЛЯ. с. 52—54.
- ↑ Векслер, А. Г. (1965). Так начиналась Москва. Наука и жизнь (2).
- ↑ а б Шилов, А. Л. (2010). Этнонимы и неславянские антропонимы берестяных грамот (PDF). Вопросы ономастики. 2010.№ 1 (8). Издательство Уральского университета (1 (8)): 43—44.
- ↑ Учёные обнаружили список с именами убийц князя Андрея Боголюбского. Rbc.Ru. 29 грудня 2015. Архів оригіналу за 14 червня 2020. Процитовано 11 грудня 2020.
- ↑ Агафонов Н. Казань и казанцы. — Казань, 1907. — Вип. II. — С. 14.
- ↑ Топоров, Владимир Н (1972). 1972а-" Baltica" Подмосковья. Балто-славянский сборник. М: 217—280.
- ↑ Тихомиров, М. Н. (1950). Сказания о начале Москвы. Исторические записки. 32: 233—241.
Література
- История Москвы с древнейших времён до наших дней / А. Л. Хорошкевич. — Москва : Мосгорархив, Московские учебники и картолитография, 1997. — Т. 1. XII—XVIII века. — 432 с.
- Кучкин В. А.. Кучковичи // Древняя Русь в средневековом мире: Энциклопедия / Е. А. Мельникова, В. Я. Петрухин. — М. : Ладомир, 2014. — 439 с.
- Кучко, Степан Иванович // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- Полное собрание русских летописей. — издание Археографической коммис. — Санкт-Петербург, 1841. — Т. II. — С. 118.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).