Куру (царство)
| Куру | |
|---|---|
| 29°16′59″ пн. ш. 78°01′59″ сх. д. / 29.283055555556° пн. ш. 78.033055555556° сх. д. | |
| Дата створення / заснування | XII століття до н. е. |
| Країна | Індія |
| Столиця | Assandhd |
| Форма правління | монархія |
| Час/дата припинення існування | IX століття до н. е. |
![]() | |
| | |
Куру (санскр. कुरु) — назва індоарійського племені[1] і керованої ними держави, що існувала в ведійский період в Індії, яка пізніше стала однією з махаджанапад. Було першим політичним центром аріїв після середньоведичного періоду (бл. 1200 – бл. 900 до н.е.). Основними джерелами з історії та культури царства Куру є Веди, що містять подробиці життя цього періоду та натяки на історичних осіб та події[2].
Територія
Розташовувалося в районі сучасних Харьяни і Делі, простягаючись від Ганга та кордону царства Панчала на сході до Сарасваті та кордону Рохітаки на заході, межуючи з куніндами на півночі та шурасенами та Матсьєю на півдні[3]. Серед річок, що протікали в межах царства були Аруна, Амшуматі, Хіранваті, Апая, Каушікі, Сарасваті та Дрішадваті або Ракші[4].
Історія
На думку археологів, період царства Куру відповідає періоду археологічної культури чорної і червоної кераміки (XII — IX століття до н. е. .) та сірої розписної кераміки. Проте аналіз астрономічних даних, про які йде мова у Махабхараті, однозначно вказують на 32 ст. до н. е.
Царство було утворено в середньоведичний період в результаті союзу та злиття кочових арійських племен бгаратів (в подальшому стало відоме за ім'ям клана чи наймогутнішого племені — куру) та пуру після битви десяти царів[5]. З центром влади в регіоні Курукшетра, куру утворили перший політичний центр ведичного періоду та домінували приблизно з 1200 по 800 року до н. е.

Якщо на початку землі Куру охоплючали частини сучасного Пенджабу, але в подальшому за Пратіпи вона поширилася на доаб Ганг-Джамуна. Чітрангада намагався продовжувати загарбницьку політику, але після низки успіхів загинув у битві. Активна зовнішня політика зупинилася за панування Вічітравір'я, що поринув у розваги. Але вже за його наступника Панду знову почалися військові кампанії проти сусідів, що розширило межі Куру й затвердило царство в якості місцевого гегемона.
За панування царя Дгрітараштри та його сина Дурйодгани почалося протистояння між різними гілками правлячої династії — Кауравами і Пандавами. Перших очолим цар Куру. Втім у вирішальній битві на Курукшеті Пандави здолали Кауравів. очільник Пандавів — Юдгітштхіра — повалив Дгрітараштру й захопив трон. Ймовірно значні втрати у цій вбитві змусило переможця відмовитися від загарьницької політики й присвятити себе відновленню царства. Окрім того Дгрітараштра згадується як цар Куру в Катхака-самгіті Яджурведи, де повідомляється, що його худоба була знищена в результаті конфлікту з аскетами-вратья[6].
Найбільшого підсенення держава досягла за панування раджей Парікшіта і Джанакеджаї. У Атхарва-веді (XX.127) Парікшіта називають «царем Куру», володарем квітучого й заможного царства[7]. Син Парікшіта, Джанамеджая, згадується в «Шатапатха — брахмані» і «Айтарея — брахмані» як великий завойовник, який здійснив ашвамедгу (жертвопринесення коня)[8]. Ці два царі Куру відіграли вирішальну роль у посиленні держави та розвитку ритуалів шраута, а також вони з'являються як важливі фігури в пізніших легендах і традиціях[2].
Бл. 900 року до н.е. Куру занепало після поразки від племені салва (або салві)[9], і центр ведичної культури змістився на схід, до Панчала, цар якої Кесін Далбх'я був небожем загиблого куруського раджи. Згідно з постведичною санскритською літературою, столицю Куру бл. 700 року до н.е. перенесли до Каушамбі, що в нижній течії Доабу, після того, як Хастінапур було зруйновано повенями[10], а також через потрясіння в самій родині Куру[11].
У постведичний період (до VI століття до н. е.) Куру відповідно Верхньому доабу[12]. Згідно з буддійськими джерелами, до пізнього та постведичного періодів Куру керував раджа Корав'я[13]. Бл. VI ст. до н.е. Куру розділилася на кілька невеликих держав, найвідомішими з яких були Індапатта (Індрапрастха) та Ішукара. До часів Будди ці невеликі держави перетворилися на ганасангху (республіку) Куру, що існувала з бл. 500 року до н.е. до бл. 345 року до н.е.[14].
Устрій
Археологічні дослідження району Курукшетра виявили складнішу (хоча ще не повністю урбанізовану) трирівневу ієрархію для періоду з 1000 по 600 рік до н. е., що свідчить про складне вождівство або ранню державу, що зароджувалася, на відміну від дворівневої схеми поселень (з деякими «скромними центральними місцями», що свідчить про існування простих вождівств) в решті долини Гангу[15].
Царі правили за допомогою рудиментарної адміністрації, що включала пурохіту (жреця), старосту села, начальника армії, розповсюджувача їжі, посланця, глашатая та шпигунів. Вони стягували обов'язкову данину (балі) зі простолюдинів, а також зі слабших сусідніх племен та царств. Вони здійснювали часті набіги та завоювання своїх сусідів, особливо на сході та півдні. Щоб допомогти в управлінні, царі та їхні жерці-брагмани упорядковували ведичні гімни у збірники та розробили новий набір ритуалів для підтримки соціального порядку та зміцнення класової ієрархії.
Високопосадовці могли виконувати дуже складні жертвопринесення, і багато пудж (ритуалів) насамперед підносили статус царя над його підданцями. Ашвамедга (жертвопринесення коня) було способом для могутнього царя ствердити своє панування в Ар'яварті.
Разом з тим влада царя не була абсолютною. У особливих випадках збиралася саміті —спільна рада членів правлячої династії, яка мала право обирати або скидати царя з трону. У вирішенні важливих питань цареві допомагала сабга — збори мудрих старійшин, що мали дорадчі функції[16].
Раджі Куру (згідно індійських епосів)
- Пратіпа
- Шантану
- Чітрангада
- Бгішма
- Вічітравір'я
- Панду
- Дгрітараштра
- Дурйодгана
- Юдгітштхіра
- Парікшіт
- Джанамеджая
- Ашвамедгадатга
- Адгіма Крішна
- Нікакш
Адміністративний поділ
Держава Куру була поділена на Куру-джангалу («ліс Куру»), власне територію Куру та Куру-кшетру («регіон Куру»). Перша була дикою місцевістю, яка простягалася від лісу Кам'яка на берегах Сарасваті до лісу Хандава. Власне територія Куру складалася з регіону навколо Хастінапури. Куру-кшетра розташовувалася між лісом Хандава на півдні, Сургхною на півночі та Парінахом на заході. Куру-кшетра знаходилася між річками Сарасваті та Дрішадваті[4].
Першою столицею Куру був Асандіват[2], який ототожнюється із сучасним Ассандом у Хар'яні[17]. У пізнішій літературі головними містами Куру називають Індрапрастху (що ототожнюється з Пурана-Кілою в сучасному Делі) та Хастінапуру[2].
Суспільство
Важливим розвитком стала чотирискладова система варн, яка замінила двоскладову систему ар'я (загарбники) та даса (підкорені народи) з часів Рігведи. У чотирискладовій варновій системі брагманське жрецтво та кшатрії аристократія, які домінували над простолюдинами-ар'я (тепер їх називають вайш'ями) та дасами-робітниками (тепер їх називають шудрами), були визначені як окремі стани.
Економіка
Економіка Куру була перехідною від родоплемінних відносин до розвиненої ранньодержавної системи, базуючись на експлуатації землеробської праці та контролі над ресурсами. Спочатку кочові племена куру займалися переважно скотарством. За часів Куру відбувся остаточний перехід від кочового скотарства до осілого землеробства. З переходом до осілості вирощування рису та ячменю набуло більшого значення. Земля стала основним джерелом багатства, а вирощування зернових культур — основою економіки. Початок широкого використання заліза (залізна доба) дозволив ефективніше обробляти важкі ґрунти долини Гангу, що сприяло зростанню врожайності. Основними культурами були рис, пшениця, ячмінь та бобові. Удосконалення методів іригації дозволило збирати більше одного врожаю на рік.
Незважаючи на землеробський ухил, велике значення мало розведення великої рогатої худоби. Корови залишалися мірилом багатства, а також використовувалися як тяглова сила в сільському господарстві.
Ведична література цього періоду вказує на зростання надлишкового виробництва та появу спеціалізованих ремісників та майстрів. Залізо вперше згадується як ш'яма аяса (श्याम आयस, буквально «темний метал») в Атхарваведі[18]. Розвивалися ремесла, такі як гончарство (поширена «культура сірої розписної кераміки»), ткацтво, обробка металів (залізо, мідь).
Починають формуватися перші міські центри, які слугували центрами ремесла та торгівлі. Куру стало центром економічного та політичного життя Північнозахідного Індостану.

У пізній період з'являються власні монети — срібні карашапана вагою бл. 3 г та їхні менші номінали.
Релігія
Куру рішуче змінило релігійну спадщину раннього ведичного періоду, упорядкувавши свої ритуальні гімни у збірки, що називаються Ведами, та розробивши нові ритуали, які здобули своє місце в індійській культурі як ритуали шраута[2]. Раджи і жрецтво Куру перетворило ведичну релігію на брахманізм, який зрештою поширився на Індостанському субконтиненті, синтезуючись з місцевими традиціями та разом утворюючи індуїзм[19][20].
Культура
Саме тут почалася кодифікація та редагування ведійських текстів. У період ганасангхи тут було створено епос Магабгарата.
Див. також
- Куру (цар)
Примітки
- ↑ Law, BC (1973). Tribes in Ancient India , Bhandarkar Oriental Series No.4, Poona: Bhandarkar Oriental Research Institute, p.19
- ↑ а б в г д Witzel, Michael (1995), "Early Sanskritization: Origin and Development of the Kuru state" (PDF), EJVS, 1 (4)
- ↑ Raychaudhuri, Hemchandra (1953). Political History of Ancient India: From the Accession of Parikshit to the Extinction of Gupta Dynasty. University of Calcutta, p. 21-23
- ↑ а б Raychaudhuri 1953, p. 21-23
- ↑ National Council of Educational Research and Training, History Text Book, Part 1, India
- ↑ Witzel 1995, p. 17
- ↑ Raychaudhuri, HC (1972). Political History of Ancient India: From the Accession of Parikshit to the Extinction of the Gupta Dynasty , Calcutta: University of Calcutta, pp.11
- ↑ Raychaudhuri, H. C. (1972). Political History of Ancient India: From the Accession of Parikshit to the Extinction of the Gupta Dynasty, Calcutta:University of Calcutta, pp.11–46
- ↑ Witzel, Michael (1995). "Early Sanskritization: Origin and Development of the Kuru state" (PDF). EJVS. 1 (4): 21
- ↑ Pletcher, Kenneth (2010), The History of India, The Rosen Publishing Group, p. 63
- ↑ "History of Art: Visual History of the World". www.all-art.org
- ↑ "Political History of Uttar Pradesh". Govt of Uttar Pradesh, official website
- ↑ Singh, Upinder. A History of Ancient and Early Medieval India: From the Stone Age to the 12th Century. Pearson Education India. p. 264
- ↑ Raychaudhuri 1953, p. 133-134
- ↑ Bellah, Robert N. Religion in Human Evolution (Harvard University Press, 2011), p. 492; citing Erdosy, George. "The prelude to urbanization: ethnicity and the rise of Late Vedic chiefdoms," in The Archaeology of Early Historic South Asia: The Emergence of Cities and States, ed. F. R. Allchin (Cambridge University Press, 1995), p. 75-98
- ↑ Misra, Sudama (1973). Janapada state in ancient India. Vārāṇasī: Bhāratīya Vidyā Prakāśana, p. 12
- ↑ Prāci-jyotī: Digest of Indological Studies. Kurukshetra University. 1 January 1967
- ↑ "Dark in Sanskrit - English-Sanskrit Dictionary | Glosbe"
- ↑ Samuel, Geoffrey (2010), The Origins of Yoga and Tantra. Indic Religions to the Thirteenth Century, Cambridge University Press
- ↑ Hiltebeitel, Alf (2002), Hinduism. In: Joseph Kitagawa, "The Religious Traditions of Asia: Religion, History, and Culture", Routledge, ISBN 9781136875977
Bharata Bhumi aur Unke Nivasi , 1930, pp 297–304, Jaychandra Vidyalankar ; Abhidharamkosa, Vasubandhu, Varanasi, 1930, 3 / 57 ; Yuan Chwang p 32-35
Посилання
- ~ pankajtandon / galleries — kuru.html Coins of Kuru janapada [Архівовано 6 жовтня 2015 у Wayback Machine.]
| Це незавершена стаття з історії Індії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).
