Франсуа Куперен

Франсуа Куперен
фр. François Couperin
Народився	10 листопада 1668[1][2][…]  Париж, Французьке королівство[1][4][5]
Помер	11 вересня 1733[1][2][…] (64 роки)  Париж, Французьке королівство[1][4][5]
Країна	Франція[6]
Діяльність	композитор, органіст, гамбіст, клавесиніст, арфіст
Галузь	музика[7], harpsichord performanced[7] і organ performanced[7]
Вчителі	Жак Томелен і Charles Couperind
Знання мов	французька[2][7][8] і німецька
Напрямок	класична музика і музика бароко
Жанр	музика бароко
Рід	Couperin familyd
Батько	Charles Couperind
Діти	Marie-Madeleine Couperind, François-Laurent Couperind і Marguerite-Antoinette Couperind
IMDb	ID 0183641
Медіафайли у Вікісховищі

Франсуа Куперен (François Couperin, 10 листопада 1668 — 11 вересня 1733) — французький композитор, органіст і клавесиніст, представник родини, що дали Франції кілька поколінь музикантів.

Музикою почав займатися під керівництвом батька, Шарля Куперена, після смерті якого в 1685 році обійняв посаду органіста церкви Сен Жерве в Парижі. Через вісім років визнанням його високої майстерності стало запрошення служити придворним органістом. Починаючи з 1703 року він став також придворним клавесиністом.

В 1730 році Куперен вийшов у відставку, а місце придворного клавесиніста зайняла його дочка Маргарита Антуанетта.

Музичний стиль Куперена сформувався головним чином у традиціях французької школи клавесиністів і став одним із найвищих досягнень французького клавесинного мистецтва доби бароко. Творча спадщина Ф.Куперена налічує понад 250 п'єс для клавесина, більшість з яких увійшли в збірники 1713, 1717, 1722 й 1730 років.

П'єси Куперена здебільшого ґрунтуються на одному образі, але їхня цілісність і характерність базуються, на відміну від композиційних принципів італійських інструментальних циклів й італійської опери, не на виділенні кола типових образів, а на нюансуванні тих або інших характерних образних штрихів, що деякою мірою властиво естетиці рококо. Більшість п'єс мають програмні заголовки, як наприклад: «Очерет», «Метелик», «Складальниці винограду», «Жниці», «Іспанка», «Кокетлива», «Бажання», «Вірність» тощо.

У порівнянні з попередниками Куперен багато ширше користується можливостями клавесина, вільніше розпоряджається звучностями у всьому його діапазоні, двома мануалами великого інструмента (на них спеціально розраховані п'єси «croisee», тобто з перехрещуваннями), всебічно розробляє клавесинову фактуру, активізує голосоведення (при визначальному значенні гомофонного складу), підсилює загальну динаміку усередині п'єси, значну увагу приділяє орнаментиці. Свій досвід Куперен узагальнив у трактаті «Мистецтво гри на клавесині» (фр. «L'Art de toucher le clavecin», 1716).

Окрім клавесина, Куперен також приділяв значну увагу камерному ансамблю. Ним написані в 1714—1715 роках два цикли концертів для камерних складів: «Королівські концерти» (4) і «Нові концерти» (або «Примирені смаки», 10). У передмовах до цих творів Куперен повідомляв, що вони створені для маленьких камерних концертів при дворі й виконувалися там відомими музикантами (сам він грав на клавесині). До складу ансамблю входили: скрипка, флейта, гобой, басова віола й фагот. За характером музики ці концерти, однак, подібні до п'єс для клавесина. Композиційно вони складають сюїту, їхні частини мають програмні назви за аналогією з тими, які зустрічаються в клавесинових ordres.

Вокальні твори у Куперена нечисленні. Найвідоміші з них — «Trois Leçons de ténèbres» (1715) піснеспіви для одного й двох голосів, пов'язані з богослужіннями на страсному тижні.

• Аудіозаписи
• Ноти в архіві Werner Icking Music Archive
• Вільні ноти авторства François Couperin на сайті International Music Score Library Project (IMSLP)
• сторінка на сайті peoples.ru
• сторінка на сайті music.edu.ru