Кукса
Ку́кса[1][2], ку́льтя́[3][4][5] або ки́коть[6] — частина кінцівки, що залишається після ампутації (екзартикуляції), травми або обумовлена вродженими вадами розвитку. Також куксою називають саму скалічену людину чи тварину.
Добрий кикоть кінцівки мусить бути заокругленої форми, тобто мати досить м'яких частин, що покривають відпил кістки, також мати рухому шкіру, бути безболісним і здатним витримувати вагу, мати периферичний рубець для зручності користування штучними кінцівками[виправити стиль].[7]
Див. також
Примітки
- ↑ Кукса // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Кукса // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Культя // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2. «Частина кінцівки або будь-якого органа, що залишилася після операції, травми, або є вродженою аномалією»
- ↑ [кульдобахи] // Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М. — С. 137. — ISBN 5-12-001263-9. «зводиться до псл. *kul- (‹іє. *kaul-) «кістка»»
- ↑ Культя // Безпека життєдіяльності: термінологічний словник-довідник: навчальний посібник: для студентів денної та заочно-дистанційної форм навчання / авт.-укл. Я. Г. Русенко, відп. за вип. С. В. Лукащук-Федик. — вид. 2-ге перероб. і доп. — Тернопіль: ТНЕУ, 2007. — С. 83.
- ↑ Кикіть, кикоть // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Культя // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
|
Це незавершена стаття з хірургії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).