YaChudo

Крістофер Вре

Переглядів: 0. Оновлено 06.11.2026.

Футболіст
Крістофер Вре
Особисті дані
Народження 14 травня 1975 (51 рік)
  Монровія, Ліберія
Зріст 173 см Редагувати інформацію у Вікіданих
Громадянство  Ліберія Редагувати інформацію у Вікіданих
Позиція нападник
Юнацькі клуби

1989–1993		 Ліберія «Інвінсібл Ілевен»
Франція «Монако»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1992–1996 Франція «Монако-2» 66 (47)
1993–1996 Франція «Монако» 15 (3)
1996–1997 Франція «Генгам» 33 (10)
1997–2000 Англія «Арсенал» 28 (3)
1999 →  Греція АЕК 11 (4)
1999–2000 →  Англія «Бірмінгем Сіті» 7 (1)
2000 →  Нідерланди «Ден Босх» 7 (2)
2000–2001 Саудівська Аравія «Аль-Хіляль»  ? (?)
2001–2002 Шотландія «Сент-Міррен» 3 (0)
2003–2004 Англія «Бішопс-Стортфорд»  ? (?)
2004–2005 Англія «Бакінгем Таун» ? (?)
2007–2010 Індонезія «Персеман Манокварі»  ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1994–2002 Ліберія Ліберія 27 (3)
* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Крістофер Вре (англ. Christopher Wreh, нар. 14 травня 1975, Монровія) — ліберійський футболіст, що грав на позиції нападника.

Виступав, зокрема, за «Монако» та «Арсенал». У складі лондонського клубу ставав чемпіоном Англії, а також володарем національного Кубка та Суперкубка. Крім цього грав за національну збірну Ліберії, з якою був учасником Кубка африканських націй 1996 року.

Клубна кар'єра

Вре почав грати у футбол у Ліберії за клуб «Інвінсібл Ілевен»[1], але у чотирнадцятирічному віці його запросив «Монако», яким тоді керував Арсен Венгер. У 1992 році його перевели до другої команди клубу, де він швидко став ключовим гравцем і з 1992 по 1996 рік забив 47 голів у 66 матчах. 30 березня 1994 року він дебютував за першу команду «Монако» в Лізі чемпіонів у матчі групового етапу проти «Спартака» (0:0), вийшовши на заміну за 20 хвилин до кінця замість Юрія Джоркаєффа. Другий матч провів у півфіналі проти «Мілана» (0:3). Також грав у Кубку УЄФА 1995/96 проти «Лідс Юнайтед». У французькій Лізі 1 до 1996 року провів 15 матчів і забив 3 голи, але не зміг закріпитися в основному складі команди з Монако. Через це влітку 1996 року перейшов до «Генгама», де став беззаперечною зіркою команди й провів найкращий сезон у кар'єрі, забивши 10 голів у Лізі 1, а також дійшов до фіналу Кубка Франції 1997 року, де команда програла в серії пенальті «Ніцці»[2]. У Кубку УЄФА він зіграв обидва матчі першого раунду проти «Інтернаціонале» (0:3, 1:1), причому в матчі-відповіді на стадіоні «Джузеппе Меацца» забив свій перший гол у єврокубках, зрівнявши рахунок.

У липні 1997 року уклав контракт з лондонським «Арсеналом», де знову зустрівся з Арсеном Венгером, який тренував його ще в «Монако»[3]. Попри серйозну конкуренцію в нападі з боку таких гравців, як Іан Райт, Денніс Бергкамп і Ніколя Анелька, ліберієць провів низку матчів і забив 3 голи в 16 поєдинках Прем'єр-ліги у дебютному сезоні. Його голи проти «Вімблдона» (причому він відзначився і в матчі-відповіді, який завершився перемогою 5:0), а також проти «Болтон Вондерерз» приносили команді перемоги з рахунком 1:0[4]. Наприкінці сезону він разом із «Арсеналом» став чемпіоном Англії. Завдяки перемозі і в Кубку Англії команда оформила «золотий дубль». Вре зробив внесок у цей успіх, забивши переможний гол (1:0) у півфіналі проти «Вулвергемптон Вондерерз», і взяв участь у всіх матчах турніру. У фіналі він вийшов у стартовому складі й, хоча не забив, «Арсенал» переміг «Ньюкасл Юнайтед» з рахунком 2:0 та здобув трофей. Крім того, у 1997 році Вре зіграв один матч у Кубку УЄФА проти ПАОКа. У серпні 1998 року він забив один гол у матчі за Суперкубок Англії, який завершився перемогою 3:0 над «Манчестер Юнайтед»[5]. У сезоні 1998/99 він провів три матчі в Лізі чемпіонів і одинадцять у Прем'єр-лізі, але не забив жодного гола.

Після підписання Давора Шукера та Тьєррі Анрі у 1999 році його віддали в оренду до «АЕК Афіни», де він забив 4 голи в 11 матчах. У другій половині року його орендував «Бірмінгем Сіті», за який він провів 7 матчів і відзначився голом у ворота «Грімсбі Тауна»[6]. У 2000 році Вре був відданий в оренду до «Ден Босха», де в чемпіонаті Нідерландів забив 2 голи.

У 2001 році Вре остаточно залишив «Арсенал» і приєднався до «Аль-Хіляля» в Саудівській Аравії. Однак там він провів лише пів року, після чого в сезоні 2001/02 перейшов до шотландського клубу «Сент-Міррен». Через проблеми з фізичною формою він зіграв лише три матчі, а згодом виступав за англійські аматорські клуби «Бішопс-Стортфорд»[7] і «Бакінгем Таун» та завершив кар'єру у 2005 році, так і не зумівши більше досягти рівня, який мав під час виступів за «Монако» та «Арсенал».

У 2007 році він повернувся у футбол і грав за індонезійський клуб «Персема» (Маланг)[8][9], де виступав до 2010 року.

Виступи за збірну

11 листопада 1994 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Ліберії у відбірковому матчі Кубка африканських націй проти Мавританії, який завершився внічию 1:1.

У складі збірної був учасником Кубка африканських націй 1996 року у ПАР.

Загалом протягом кар'єри в національній команді, яка тривала 9 років, провів у її формі 27 матчів, забивши 3 голи.

Тренерська кар'єра

Наприкінці 2014 року Вре був призначений головним тренером молодіжної збірної Ліберії (до 20 років)[10][11][12]. У вересні 2019 року він став асистентом головного тренера національної збірної[13].

Особисте життя

Є двоюрідним братом легенди ліберійського футболу Джорджа Веа. Син Крістофера, Кріс Вре, також став футболістом.

Титули і досягнення

«Арсенал»: 1997/98
«Арсенал»: 1997/98
«Арсенал»: 1998, 1999
«Генгам»: 1996
«Аль-Хіляль»: 2000

Індивідуальні

  • Найкращий бомбардир Кубка Франції: 1996/97 (3 голи)

Примітки

  1. ↑ Wreh raring to go. bbc.co.uk. 28 жовтня 2001. Процитовано 30 березня 2026.
  2. ↑ Il y a 20 ans, Guingamp était dans le vrai avec Christopher Wreh. 20 Minutes (фр.). 23 лютого 2017. Процитовано 30 березня 2026.
  3. ↑ Christopher WREH - Premiership Appearances - Arsenal FC. Sporting Heroes. Процитовано 30 березня 2026.
  4. ↑ Banks, Ben (21 березня 2019). From Arsenal to St Mirren: Christopher Wreh's 57 minutes of Paisley fame. Not The Old Firm. Процитовано 30 березня 2026.
  5. ↑ Christopher Wreh. www.arsenal.com (англ.). 4 квітня 2026. Процитовано 30 березня 2026.
  6. ↑ Christopher Wreh | Football Stats | No Club | Season 1999/2000 | 1996-2004 | Soccer Base. www.soccerbase.com. Процитовано 30 березня 2026.
  7. ↑ From Arsenal to Bishop’s Stortford: the strange case of Christopher Wreh. www.wsc.co.uk (англ.). Процитовано 30 березня 2026.
  8. ↑ Dev, Paul. Dis-moi pas que c'est pas Wreh !. France Football (фр.). Процитовано 30 березня 2026.
  9. ↑ Liberian players flying high in Indonesia. liberiansoccer.com. Архів оригіналу за 25 листопада 2010. Процитовано 30 березня 2026.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  10. ↑ Kaiwu, Hassan (24 листопада 2014). New Liberia coach James Debbah promises discipline. BBC Sport. Процитовано 14 січня 2018.
  11. ↑ Liberia hoping for repeat of history. FIFA. 8 жовтня 2015. Архів оригіналу за 9 жовтня 2015. Процитовано 14 січня 2018.
  12. ↑ Walker, Christopher C. (13 листопада 2017). Legal action awaits Liberia FA over illegal suspension. Front Page Africa. Архів оригіналу за 14 січня 2018. Процитовано 14 січня 2018.
  13. ↑ Christopher Wreh: Former Arsenal star named as Liberia assistant coach. BBC Sport. 1 вересня 2019. Процитовано 6 грудня 2019.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).