YaChudo

Крупе

Переглядів: 0. Оновлено 26.10.2026.


Село
Крупе
пол. Krupe
Руїни замку
Координати 51°02′00″ пн. ш. 23°14′00″ сх. д. / 51.033333333333° пн. ш. 23.233333333333° сх. д.
Країна
Польща
ВоєводствоЛюблінське воєводство
ПовітКрасноставський повіт
ГмінаКрасностав
Перша згадка1470
Висота центру190  м
Населення725 осіб (2011[1])
Національний складполяки
Конфесійний складкатолики, православні
Часовий поясUTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код(+48) 82
Поштовий індекс22-302
Автомобільний кодLKS
SIMC0104277
GeoNames767424
OSM ↑2690971 ·R (Гміна Красностав)
Крупе. Карта розташування: Польща
Крупе
Крупе
Крупе (Польща)
Крупе. Карта розташування: Люблінське воєводство
Крупе
Крупе
Крупе (Люблінське воєводство)
Мапа
CMNS: Крупе у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Крупе[2][3][4] (пол. Krupe) — село в Польщі, у гміні Красностав Красноставського повіту Люблінського воєводства. Населення — 725 осіб (2011[1]).

Положення

Село лежить за 10 км північніше від міста Красностава й за 20 км на південний захід від Холма. Через село проходить воєводська автотраса № 812. Замок Крупе знаходиться коло автотраси «Красностав — Рейок».

Історія

Після 1434 року адміністративно селище Крупе входить до складу Руського воєводства Королівства Польського. Етнічно — Холмщина[5]. 1464 року вперше згадується православна церква в селі[2].

Спочатку тут був невеликий укріплений дім садиби Крупських, їхнього родового гнізда (пол. dziedzictwo Krupskich[6]). Потім, у 1492 р. шляхтич Єжи Крупський тут заснував замок (першу фортифікаційну споруду в північно-східній частині замку)[7].

У 1577 р. замок Крупе був куплений в сімейну власність Ожеховських (Оріховських). У розпорядженні Оріховських замок залишався до 1644 р., після чого, їх власниками були: Самуель Зборовський, Самуель Гноїнський[8]; Немирич, Бучацький-Творовський[9] і Рей.

Ожеховські розширили замок і оточили його ровом з водою, спорудили розкішну резиденцію в стилі епохи Відродження. У першу чергу розширено було північно-західне крило. Будова була увінчана парапетом, арковими галереями на обох поверхах, кам'яними напів колонами, цегельними стовпами. У дворі замку були приміщення. Житлова частина оформлена в сусідній західній вежі. Південно-західне крило — закритий внутрішній двір, він збудований в 1604–1608 роки. Кімнати й зали замку — просторі. Крило увінчане парапетом. Фасад виконаний у техніці «Сграффіто». В'їзд у замок — через підйомний міст, далі через ворота можна в'їхати у великий двір. По кутах замку — бастіони, у стінах — оборонні амбразури. Над в'їзними воротами Самійло Зборовський встановив барельєф свого герба «Ястржембець», він же й побудував 7 веж замку. У 1648–1651 рр. архітектура замку була ушкоджена внаслідок військової діяльності козацького війська Богдана Хмельницького і кримських татар, а в 1655 р. — від нападу армії шведів (т. зв. польсько-шведська «Північна війна» 1655-1660 рр.). З 1670 г. до кінця XVIII століття не змогли відновити напівзруйнований маєток власники, що послідовно ним володіли: Немиричі, Бучацькі-Творовські[9] і Реї (Ян Міхал Рей набув маєток правом «кадука» в 1774 році[10] після смерті N. Бучацького-Творовського, який не мав нащадків[11]).

Після 1795 р. село Крупе за адміністративним поділом входило у склад Російської імперії Царства Польського Люблінського воєводства, після 1837 р. — до Люблінської губернії гміни с. Руднік (пол. Rudka) Красноставського повіту (в рос. уезд), судового округу й поштової експедиції Красностав[12]. У селі Крупе було Початкове училище «Крупське» (рос. Крупское)[13] і церковна парафія (настоятель священик Антоній Носкович)[14].

Наприкінці XVIII століття замок був відреставрований, і в 1779 році Ян Міхал Рей відновив маєток Крупе. У 1840 г. маєток перебудований у класичному стилі, садиба побудована з цегли й каменю, яка має багатий архітектурний вигляд.

У 1827 році в Крупому було 27 будинків і 137 жителів із національним складом — українці («русини» тогочасною мовою)[15].

Колишня православна церква, тепер римо-католицький костел

За даними етнографічної експедиції 1869—1870 років під керівництвом Павла Чубинського, у селі здебільшого проживали греко-католики, які розмовляли українською мовою[16].

1872 року місцева греко-католицька парафія налічувала 444 вірян[4]. Близько 1900 року зведена мурована православна церква (сьогодні римо-католицький костел)[4]. У 1905 році було 80 дворів і 987 жителів: 435 православних, 537 римо-католиків, 15 юдеїв. У селі діяла церква й гмінне училище[17].

У 1921 році село входило до складу гміни Рудка Красноставського повіту Люблінського воєводства Польської Республіки[18].

Під час Другої світової війни у селі діяла українська школа[4]. Під час етнічних чисток поляки вбили 25 українців — жителів села, ще 30 українських родин були змушені покинути Крупе, а 450 осіб перейшло на римо-католицтво[4].

У 1975—1998 роках село належало до Холмського воєводства.

В 1962 р. залишки руїн замку й чудового баронського особняку частково були укріплені й оновлені. Музей м. Красностав зберігає 1500 експонатів із замку Крупе. Приватний власник займається відновленням колишньої ошатності замку Крупе, і туристична участь у двох подіях на рік у замку Крупе сприяє його відродженню. Державна влада Польщі (муніципалітет м. Красностав) його офіційно включили в туристичні маршрути, очищена територія, проводять підсвічування, у підніжжя замку є паркінг (вхід вільний). Біля замку в червні проходить фольклорний концерт і розвага пускання вінків на воду в ніч Івана Купала, у серпні проводиться ярмарок «Подзамче» (товари народного мистецтва й ремесел, регіональні страви кухні, молодіжні ансамблі, комедіанти й т.п.).

Населення

За переписом населення Польщі 10 вересня 1921 року в селі налічувалося 89 будинків та 627 мешканців, з них[18]:

  • 306 чоловіків та 322 жінки;
  • 331 православний, 269 римо-католиків, 27 юдеїв;
  • 242 українці, 385 поляків.

У 1943 році в селі проживало 663 українці та 252 поляки[3].

У 2007 р. — 728 мешканців (360 жін. та 369 чол.)[19].

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][20]:

Загалом Допрацездатний
вік 		Працездатний
вік 		Постпрацездатний
вік
Чоловіки 361 70 246 45
Жінки 364 78 203 83
Разом 725 148 449 128

Пам'ятки

Замок у с. Крупе
Маєток у с. Крупе
  • Руїни замку XVI ст. (в державному реєстрі історичних пам'яток — KOBiDZ);
  • Двір маєтку XVIII ст., розташований у парку поруч із замком;
  • Стародавня кам'яна піраміда поблизу замку на горі (у лісі) — т. зв. «Аріанська могила».

Освіта

У селі Крупе діє № 5 Гімназія середньої і початкової школи[21].

Див. також

Примітки

  1. ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
  2. ↑ а б Крип'якевич І., Крип'якевич Р. Матеріали до історії церков Холмщини і Підляшшя // Холмщина і Підляшшя : іст.-етногр. дослідж. — Київ : Родовід, 1997. — С. 143.
  3. ↑ а б Богдан Гук. Krupe. apokryfruski.org. APOKRYF RUSKI. Архів оригіналу за 15 жовтня 2020. (пол.)
  4. ↑ а б в г д Saładiak A. Pamiątki i zabytki kultury ukraińskiej w Polsce. — Warszawa, 1993. — С. 352. (пол.)
  5. ↑ Paprocki Bartosz. «Herby Rycerstwa Polskiego». — Krakow, 1858. — S. 691. (пол.)
  6. ↑ стор. 729 том IV, «Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich» … toponimy z obszaru Rzeczypospolitej Obojga Narodów, 1880—1902 r., w Warszawie przez Filipa Sulimierskiego, Bronisława Chlebowskiego i Władysława Walewskiego. (пол.)
  7. ↑ Замок у Крупе [Архівовано 24 грудня 2014 у Wayback Machine.] (пол.)
  8. ↑ Tadeusz Nowak. Gnoiński Andrzej z Gnojnika w pow. sądeckim h. Warnia (z. 1659) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Kraków — Warszawa: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1959. — Tom VIII/2. — Zeszyt 37. — S. 154. (пол.)
  9. ↑ а б Boniecki Adam. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Cz. 1. — t. 2. — S. 221—222. (пол.)
  10. ↑ Hanna Dymnicka-Wołoszyńska. Rey (Rej) Jan Michał h. Oksza (zm. 1786) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Polska Akademja Nauk, 1988. — Tom XXXI/2. — Zeszyt 129. — S. 192. (пол.)
  11. ↑ Boniecki Adam. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Cz. 1. — t. 2. — S. 222. (пол.)
  12. ↑ стор.102 (№ 9 «Гминное управление» — д. Рудник) «Памятная книжка Люблиской губеринии» 1871 г., изд. по распоряжению губернского начальства, г. Люблин. (рос.)
  13. ↑ стор.219 «Памятная книжка Люблинской губернии» 1906 г., г. Люблин, Губернская типография, изд. по распоряжению г. Начальника губернии. (рос.)
  14. ↑ стор.221 «Памятная книжка Люблинской губернии» 1906 г., г. Люблин, Губернская типография, изд. по распоряжению г. Начальника губернии. (рос.)
  15. ↑ стор.729 (Krupe) том IV, «Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich» … toponimy z obszaru Rzeczypospolitej Obojga Narodów, 1880—1902 r., w Warszawie przez Filipa Sulimierskiego, Bronisława Chlebowskiego i Władysława Walewskiego. (пол.)
  16. ↑ Труды этнографическо-статистической экспедиціи въ Западно-Русскій Край / собран. П. П. Чубинскимъ. — С.-Петербургъ, 1872. — Т. 7: Евреи. Поляки. Племена немалорусскаго происхожденія. Малоруссы (статистика, сельскій бытъ, языкъ). — С. 364-374. (рос. дореф.)
  17. ↑ стр.729 (Krupe) том IV, «Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich» … toponimy z obszaru Rzeczypospolitej Obojga Narodów, 1880—1902 r., w Warszawie przez Filipa Sulimierskiego, Bronisława Chlebowskiego i Władysława Walewskiego. (пол.)
  18. ↑ а б Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych. Т. Tom IV, Województwo Lubelskie. Warszawa: Główny Urząd Statystyczny. 1924. с. 50. Архів оригіналу за 27 липня 2020. (пол.)
  19. ↑ «Strategia rozwoju gminy Krasnystaw 2007—2020 (Aktualizacja)», opr. W O. K. Sp. z o.o., Warszawa, sierpień 2007 r., 2.2.Demografia (#8), s. 9 (пол.)
  20. ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
  21. ↑ Strona internetowa [Архівовано 25 червня 2012 у Wayback Machine.] Zespółu Nr 5 Gimnazjum i Szkoły Podstawowej w Krupem. (пол.)

Джерела

  • Krupe, стор. 729 том IV, «Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich» … toponimy z obszaru Rzeczypospolitej Obojga Narodów, 1880—1902 r., w Warszawie przez Filipa Sulimierskiego, Bronisława Chlebowskiego i Władysława Walewskiego. (пол.)
  • Крупе, стр. 223 № 22 (стр. XIX), «Справочная книжка Люблинской губернии», ред. книжки К. Чернецкий, изд. Люблинской губернской типографией по распоряжению губернского начальства, г. Люблин, 1905 г. (рос.)
  • Krupe // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 729. (пол.).— S. 729. (пол.)
  • Tomasz Jurasz, «Zamki i ich tajemnice». Warszawa, Wydawnictwo Iskry, 1972 r. (пол.)
  • (пол.)Sławomir Braniewski, Parafia unicka pw. św. Jana Ewangelisty w KrupemPDF (Wydawnictwo „ROMAR”), NR 3 (37) 2016 NESTOR Czasopismo Artystyczne — S.6-10. — ISSN 1898-1801

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).