Крістіан Аманпур

Крістіан Аманпур
англ. Christiane Amanpour
Ім'я при народженні	англ. Christiane Maria Heideh Amanpour
Народилася	12 січня 1958[1][2][…] (68 років)  Ілінг, Мідлсекс, Англія, Велика Британія
Країна	Велика Британія
Місце проживання	Нью-Йорк Лондон
Діяльність	журналістка, письменниця, кореспондентка, телеведуча, program host
Галузь	журналістика[4]
Відома завдяки	журналіст Сі-Ен-Ен
Alma mater	Воєнний коледж армії США, Родайлендський університетd (1983) і New Hall Schoold
Знання мов	англійська, перська[5] і французька[5]
Заклад	CNN International
Членство	Американська академія мистецтв і наук
Роки активності	1983 — тепер. час
Посада	посол доброї волі ООН[6]
Конфесія	католицизм
У шлюбі з	Джеймс Рубін
Діти	Даріус Джон Рубін
Нагороди	премія Пібоді премія Джорджа Полка (1996) Alfred I. duPont–Columbia University Awardd Edward R. Murrow Awardd (2002) Нагорода «За мужність у журналістиці»d (1994) почесний громадянин Сараєваd (2000) Член Американської академії мистецтв і наук Премія Едварда Р. Мерроу за життєві досягненняd (2002) Премія Вайнталя за дипломатичну журналістикуd (1996) Livingston Award for International Reportingd Премія Волтера Кронкайта за досконалість у журналістиціd (2011)
IMDb	ID 0023927
Медіафайли у Вікісховищі

Крістіа́н Аманпу́р (перс. کریستیان امانپور; нар. 12 січня 1958) — американська військова кореспондентка, письменниця британсько-іранського походження. Одна з провідних журналісток та головна міжнародна кореспондентка телекомпанії Сі-Ен-Ен. Посолка доброї волі ООН.

Народилася в Лондоні в інтернаціональній родині: батько іранець-шиїт, мати англійка-католичка. Незадовго після народження Крістіан та її сестри Лізи родина переїхала до Ірану, де батько Мухаммед отримав провідне місце в державній авіакомпанії. Сім'я мала добрі стосунки з шахом Ірану і після Ісламської Революції у 1979 р. мусила тікати з країни. В 11 років Крістіну відправили на навчання до однієї з провідних католицьких шкіл Англії.

Після школи вона продовжила навчання в США, де вивчала журналізм в Університеті Род-Айленда. Ще в студентські роки завдяки екзотичній британській вимові Крістіан почала працювати на одній з місцевих радіостанцій. У 1983 р. вона закінчила факультет журналістики з відзнакою і отримала роботу в одному з філіалів телекомпанії Ен-Бі-Сі.

Серйозна журналістська діяльність Аманпур почалася у 1983 р. з роботи у Сі-Ен-Ен. Вже в 1989 р. її перше призначення було в Німеччині, де вона почала вести репортажі про демократичні зміни в центральній та східній Європі. Найбільшої популярності Аманпур набула під час війни у Перській затоці та війни у Кувейті у 1990 р. Наступні репортажі робила з колишньої Югославії, з війни в Сараєво. В цей час репортажі Аманпур гостро критикують за однобокість та антисербську направленість. Її відповідь стала відомою:

Попри критику у 1993 р. Аманпур удостоєна престижної журналістської нагороди — «Приз Пібоді». З 1996 по 2005 також працювала в Сі-Бі-Ес, готуючи репортажі для відомої телепрограми «60-хвилин». За ці роботи отримала ще один «Приз Пібоді» у 1998 р.

З 2005 р. Аманпур почала працювати у Лондонському бюро Сі-Ен-Ен і часто вела репортажі з гарячих точок світу, брала інтерв'ю у багатьох відомих особистостей, таких, як Ясер Арафат, Махмуд Ахмадінежад. В червні 2007 р. Королева Єлизавета II нагородила Крістіан Аманпур званням командора Ордену Британської імперії за її внесок в журналістику.

В серпні 2007 р. вийшла документальна трилогія Аманпур про роль релігії в житті багатьох країн — «Воїни богів».

У 2018 р. підписала звернення Американського ПЕН-центру на захист українського режисера Олега Сенцова, політв'язня у Росії^[7].

• Christiane Amanpour, who is she? [Архівовано 18 червня 2006 у Wayback Machine.] (англ.)
• Christiane Amanpour (англ.)