YaChudo

Коцик Роман Іванович

Переглядів: 0. Оновлено 26.10.2026.

Роман Коцик
Роман Коцик, Рочестер, 1970 р.
Ім'я при народженніРоман Іванович Коцик
Народився1 грудня 1895
с. Хмелева, тепер Заліщицький район, Тернопільська область, Україна
Помер11 квітня 1970 (74 роки)
м. Рочестер, штат Нью-Йорк, США
ГромадянствоАвстро-Угорщина Австро-Угорщина → ЗУНР ЗУНР → Польща Польща → США США
Національністьукраїнець
Діяльністьінженер, агроном Редагувати інформацію у Вікіданих
КонфесіяУкраїнська греко-католицька церква

Рома́н Іва́нович Ко́цик (1 грудня 1895, с. Хмелева, тепер Заліщицький район Тернопільської області — 11 квітня 1970, м. Рочестер, штат Нью-Йорк, США) — український інженер, агроном-дослідник, громадсько-політичний діяч.

Життєпис

Народився 1 грудня в 1895 році в с. Хмелева у сім'ї місцевого пароха УГКЦ отця Івана Коцика (1867–1932).

Навчався в Кіцманській та Перемиській гімназіях. Під час навчання у Перемиській українській гімназії був провідником другого гуртка пласту дванадцятого відділу «Сянової Чайки»[1]. У 1927 році закінчив Високу Агрономічну школу у Відні.

Під час І-ї світової війни — вояк армії Австро-Угорщини, потрапив до російського полону, звідки 1917 р. втік. У місті Балта — секретар обласного комітету Селянської спілки. Брав участь в українізації ґімназії та комерційної школи, в якій викладав. Дописував до місцевої української преси.[2]

Після проголошення ЗУНР працював урядовцем державного Повітового комісаріату в Заліщиках. Начальник відділу Міністерства фінансів УНР, урядовець з особливих доручень при Міністерстві Внутрішніх Справ УНР (м. Кам'янець-Подільський)[3].

Після війни повернувся до Хмелеви, де працював над розвитком насіннєвого господарства в Шутроминській фундації (сільсько-господарська дослідна станція,[2] в 1936–1939 роках був членом польської помологічної комісії на території південного Поділля.

Після організації Іваном Гафтковичем фірми «Podolie» (укр. «Поділля») працював у її Віденському представництві (разом з Корнилом Крушельницьким, Б. Зонтаґом), яка розширювала ринок збуту безрог (свиней) з Бучацького повіту.[4]

Після націоналізації маєтку виїхав до Німеччини (1939 р.[2]), у 1949 році переїхав до США (м. Меріленд, Рочестер (Нью-Йорк)), де працював у городництві.

Проводив наукові дослідження як агроном, дописував до українських журналів «Сільський господар», «Практичне садівництво», «Жіноча доля», «Наше життя», автор праць з помології. Брав участь у політичному та громадському житті України. Брав участь в написанні історично-мемуарного збірника Бучач і Бучаччина (автор розділів «Бучач при кінці XIX і з початком XX ст.», «Пам'яті визначного промисловця»).

Помер 11 квітня 1970 року в Рочестері (Нью-Йорк).

Родина

  • Дружина — Теодоз[c]ія (Зиновія) Коцик (Гафткович) (21 червня 1903—†9 березня 1978, Рочестер (Нью-Йорк)), очільниця «Союзу Українок» у Хмелеві[5]. Донька — Анізія (Ніза) Коцик-Манзій, заснувала з Оксаною Смішкевич-Кузьмак в 1959 році курінь «Дніпровські хвилі», виховник пластового вишколу[6].
  • Внук — професор Морегедського університету Адріан Манзій (Adrian Mandzy)[7].

Літературний та науковий доробок

  • Бучач при кінці XIX і з початком XX ст. // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 175-178.
  • Пам'яті визначного промисловця // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 388—389.
  • Заліщицький повіт наприкінці XIX і з початком XX століття // Чортківська округа. Повіти: Чортків, Копиченці, Борщів, Заліщики: Історично — мемуарний збірник. — Нью — Йорк, 1974. — С. 711-713.
  • Садівництво і шкілкарство на півдні Галицького Поділля // Чортківська округа. — Повіти: Чортків, Копиченці, Борщів, Заліщики…  С. 713-716.
  • Фундація в Шутроминцях // Чортківська округа…  С. 850-854.
  • Перші пластові гуртки в Перемишлі // Пластовий Шлях. — 1999. — Ч. 1(121). — С. 46-47[8].

Примітки

  1. ↑ Пласт у Перемиській українській гімназії. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 20 травня 2013.
  2. ↑ а б в Барна В., Мельничук Б. Коцик Роман Іванович… — С. 205.
  3. ↑ «Генерал КРАВС не винен…», Вісті Комбатанта, № 6, 1969 р. Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 20 травня 2013.
  4. ↑ Інж. Р. Коцик. Пам'яті визначного промисловця / Бучач і Бучаччина… — С. 389.
  5. ↑ Село Хмелева. Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 23 грудня 2012.
  6. ↑ «Свобода». — № 151, 1979 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 29 жовтня 2013. Процитовано 28 липня 2010.
  7. ↑ Сайт Морегедського університету [Архівовано 29 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (англ.)
  8. ↑ Перші пластові гуртки в Перемишлі. Архів оригіналу за 3 березня 2013. Процитовано 20 травня 2013.

Джерела

  • Барна В., Мельничук Б. Коцик Роман Іванович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 205. — ISBN 966-528-199-2.
  • Війтик Ю. П., Книш І. Я., Сопилюк М. В.  Від садівничої школи — до агроколеджу. Нарис історії розвитку навчального закладу. — Тернопіль: «Синтез-Поліграф», 2004. — 44 с. (+16 ст. вкладка).

Посилання


Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).